П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 490/3433/25
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради в особі Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
01 травня 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва було подано адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради в особі Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №278 від 02.04.2025 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме надати клопотання про поновлення строку звернення до суду із надання доказів поважності причин його пропуску.
На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 суду надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена 02.04.2025 року. Маючи намір її оскаржити 09.04.2025 року вона звернулася до суду з відповідним позовом, однак ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.04.2025 року її було повернуто на підставі відсутності на позові підпису особи позивача. Цю ухвалу ОСОБА_1 отримала 23.04.2025 року і повторно звернулася до суду з позовом про оскарження постанови 01.05.2025 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку відсутні об'єктивно непереборні обставини, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом, а пропуск такого строку зумовлено поведінкою самого позивача.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що первинне звернення до суду було своєчасним (09.04.2025), тобто у встановлений законом десятиденний строк після винесення постанови. Пропуск строку для повторної подачі позову (01.05.2025) стався не через недбалість позивача, а виключно внаслідок об'єктивних причин, пов'язаних з часом, необхідним для обробки судом першого позову, винесення ухвали про його повернення, при цьому позивач оперативно виправила допущену формальну помилку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).
Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частина друга зазначеної статті встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями ст.289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності законодавцем встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який відраховується з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскільки предметом оскарження у справі, яка розглядається, є постанова про накладення адміністративного стягнення за ст. 152 КУпАП України, застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня ухвалення відповідної постанови, тобто з 02 квітня 2025 року.
Разом із тим, апеляційним судом встановлено, що 09.04.2025 року, тобто в межах встановленого законом десятиденного строку, позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом про скасування постанови №278 від 02.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2025 року по справі №490/2788/25 адміністративний позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачці у зв'язку із відсутністю підпису позивачки в позовній заяві. Крім того, судом роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, у разі припинення існування обставин, які стали причиною її повернення.
Як зазначає позивач, цю ухвалу вона отримала 23.04.2025 року і повторно звернулася до суду з позовом про оскарження постанови 01.05.2025 року.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку звернення джо суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку звернення до суду до дати подання позовної заяви вперше; з моменту повернення вперше поданого адміністративного позову до дати повторного звернення з позовною заявою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.
Разом з тим, згідно положень ч.8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд апеляційної інстанції враховує, що первинну позовну заяву позивачем було подано у строк, встановлений КАС України, повторну позовну заяву було подано у стислі строки після повернення первинного позову та без зайвих зволікань, а також із усуненням недоліків, які слугували підставою для повернення первинного позову
Колегія суддів зазначає, що повернення судом позовної заяви та надання позивачу права на повторне звернення до суду в межах розумних строків та при усуненні недоліків, що слугували підставою для повернення первинної позовної заяви та дотриманні всіх інших вимог процесуального закону, забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд, що гарантовано частиною другою статті 129 Конституції України.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Проаналізувавши наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах у позивача наявні поважні причини, які обумовлюють право на поновлення строку звернення до суду, натомість суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та порушення норм процесуального права, неправомірно обмеживши доступ позивача до правосуддя.
Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є помилковими, а тому у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 317, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради в особі Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради в особі Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко