П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3839/25
Головуючий в 1 інстанції Бойко О.Я.
Дата і місце ухвалення 11.04.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 р. у справі №420/3839/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 30.03.2019 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.03.2019 в загальній сумі 57 876.98 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025р. позов частково задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 березня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.03.2019 в загальній сумі 57 876 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість), 98 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Служби безпеки України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі помилково керувався даними довідки про грошове забезпечення за 2018-2019р. №187 від 02.10.2024р., оскільки не врахував, що відповідно до чинного законодавства, виплата премій військовослужбовцям СБУ здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць.
Також, апелянт зауважив, що матеріальна допомоги на оздоровлення за січень 2018 року у сумі 115,25 грн не може бути включена до грошового забезпечення за лютий 2018 року, оскільки є разовою виплатою та не має постійного характеру.
Крім того Управління звернуло увагу апеляційного суду, що згідно з розрахунковим листом за березень 2018 року, у березні 2018 року позивачу були нараховані та виплачені: надбавка за таємність в розмірі 150,00 грн, надбавка за виконання спеціальних завдань в розмірі 700,00 грн, надбавка за ОРД, КРД, ІАЗ в розмірі 500,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 1575,00 грн.
В той же час, Постановою № 704 виплата цих надбавок не була передбачена, у зв'язку з цим, згідно з розрахунковим листом за травень 2018 року, у травні 2018 року ці надбавки були вирахувані. Відповідно, суми цих надбавок за березень 2018 року після перерахунку склали 0 грн.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга належить задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області та відповідно до витягу з наказу від 28.03.2019р. № 158-ОС виключений зі списків особового складу з 30 березня 2019 року.
На думку позивача у період з 01.03.2018 р. по 30.03.2019 р. Управління не у повному обсязі виплатило індексацію-різниці грошового забезпечення, що стало підставою його звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.03.2019р. в загальній сумі 57 876 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість), 98 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити останню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Системний аналіз абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 свідчить, що останнім врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №120/6277/22.
Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці.
Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що позивач у період з 01.03.2018р. має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Як вбачається з позовних вимог, позивач вважає, що має право на виплату суми індексації-різниці у фіксованій величині за період з 01.03.2018 р. до 30.03.2019 р.
Так, для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці, розрахованої із застосуванням абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові: розмір підвищення грошового забезпечення; прожитковий мінімум у березні 2018 року; сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З наданої апелянтом до апеляційної скарги довідки щодо сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованих за лютий 2018року та березень 2018р. №105 від 30.04.2025р., вбачається, що у березні 2018 року грошове забезпечення позивача у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 8391,75 грн (13398,75 грн. (грошове забезпечення за березень 2018 року) - 5007 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)).
Тобто, у березні 2018 року відбулось підвищення грошового доходу позивача у зв'язку із зміною посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн).
З урахуванням перелічених вище обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції приймачі судове рішення у справі дійшов помилкового висновку щодо позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.03.2019 в загальній сумі 57 876 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість), 98 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
При цьому, судова колегія вважає, що визначаючи розмір належної позивачу до виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.03.2019р. позивач та суд першої інстанції помилково керувалися даними довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 №187 від 02.10.2024р., оскільки зміст останньої не надає можливості достовірно перевірити складові виплаченого позивачу у лютому - березні 2023р. грошового забезпечення, зокрема щодо премій, а також одноразових виплат.
Оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції допустив не правильне застосування норм матеріального права, тому, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, це є підставою для скасування рішення суду першої інстації, з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 р. - скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко