П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12377/25
Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Дата і місце ухвалення 20.05.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ВП №73843208 від 15.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 420/15040/23 було проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 квітня 2023 року без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Апелянт зазначив, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Додатково апелянт повідомив, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено, а тому Головне управління діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Апелянт зазначив, що станом на 24.04.2025 року за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 року включно. В свою чергу відомості про рішення по справі № 420/15040/23 внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, апелянт вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Апелянт зазначив, що виплата нарахованої доплати до пенсії ОСОБА_2 буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України, а виділення коштів для виплати не залежить від Головного управління.
Апелянт вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини (факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження), що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року та прийняти нове про задоволення позову.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача був залучений ОСОБА_1 .
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 420/15040/23, яке набрало законної сили 06.10.2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №14849-13553/Г-02/8-1500/23 від 08.06.2023 року, у поновленні, з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 квітня 2023 року, ОСОБА_1 , права на отримання пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без застосування обмеження її розміру. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 квітня 2023 року, пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
20.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/15040/23.
16.01.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. відкрито виконавче провадження ВП №73843208 з виконання виконавчого листа № 420/15040/23, виданого Одеським окружним адміністративним судом 20.12.2023 року.
Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 73843208 від 16.01.2024 року боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 25.01.2024 року № 1500-0505-5/13148 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило державного виконавця, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі № 420/15040/23, яке набрало законної сили 06.10.2023, ОСОБА_1 22.11.2023 року проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.03.2023 та з 01.04.2023 без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становить 40532,58 грн. Сума доплати за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 314016,78 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
15.04.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн., яка мотивована тим, що ГУПФ України в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу.
Державний виконавець посилався на те, що здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, виконавець посилався на те, що до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації, як і не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили.
За таких обставин державний виконавець дійшов висновку, що незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 15.04.2025 року ВП №73843208 про накладення штрафу, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу.
Суд першої інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем станом на дату прийняття спірної постанови дій, спрямованих на здійснення відповідної виплати, в тому числі, доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по сплаті заборгованість з виплати пенсії третій особі, інформації про рішення суду по справі № 420/15040/23.
Крім того суд вказав, що доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі № 420/15040/23, зокрема, щодо відсутності фінансування, позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) також не надавалось.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 420/15040/23, яке набрало законної сили 06.10.2023, ОСОБА_1 22.11.2023 року проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.03.2023 та з 01.04.2023 без обмеження її максимальним розміром.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 року становить 40532,58 грн. Сума доплати за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 314016,78 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії.
На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, апелянтом надано до суду скріншот з Реєстру.
Невиплата нарахованих грошових коштів обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
Слід зазначити, що постановою КМУ №1156 від 11.10.2024 затверджений Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, за яким передбачені видатки для погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду в сум 500000 тис. гривень.
Станом на квітень 2025 р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
В свою чергу лише 14.02.2025 постановою КМУ №157 був затверджений Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України (надалі Порядок №157).
Відповідно до п.3 Порядку №157, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Відповідальним виконавцем бюджетної програми та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Пенсійний фонд України
За приписами пп.12 п.4 Порядку №157 Бюджетні кошти спрямовуються на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
Також, відповідно до приписів пункту 11 Порядку №157 розподіл бюджетних коштів у разі їх недостатності здійснюється з урахуванням ресурсної забезпеченості виділених бюджетних асигнувань у такій черговості, у восьму чергу виплата пенсій в частині видатків на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо невиконання позивачем рішення суду без поважних причин у цій справі та відповідно правомірності накладення на ГУПФУ в Одеській області штрафу оскаржуваною постановою.
В свою чергу під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд не дослідив питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Також колегія суддів зазначає, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).
Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
За наданою інформацією, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внесло до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 420/15040/23 у сумі 314016,78 грн.
Відтак з моменту внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 . Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов'язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваній постанові відповідача відсутнє обґрунтування, в чому полягає неповажність причин невиконання рішення в частині виплати з урахуванням фактичних обставин справи та повноважень відповідача.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи колегією суддів враховано правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 360/3573/20.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того колегія суддів зазначає, що згідно п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що судом першої інстанції при вирішенні справи, у порушення вимог процесуального закону, не було залучено до участі у справі особу, на права, свободи та інтереси якої може вплинути вирішення даної справи, а саме - стягувача за виконавчим листом № 420/15040/23, з питань виконання якого виник даний адміністративний спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - ОСОБА_1 .
У постановах від 15 жовтня 2019 року у справах №127/25893/16-а та №686/28853/18, Верховний Суд вказав на те, що правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
З огляду на зазначене, та враховуючи те, що незалучення до участі у справі особи, на права інтереси або обов'язки якої може вплинути рішення суду є грубим порушенням норм процесуального права, і допущення такого порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність і процесуальних підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з підстав, викладених у даній постанові апеляційного суду.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Слід зазначити, що звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення старшого державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах, згідно до положень п.7, 9 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 287 КАС України, суб'єктом владних повноважень виступає саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, на якого накладено штраф за невиконання вимог судового рішення.
Отже, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції та звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак, не є суб'єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь ГУ ПФУ в Одеській області, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 по справі №815/4246/17.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., загальна сума - 6056 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.
З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 6056 грн.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73843208 від 15.04.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенка
Суддя: О.А. Шевчук