09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27273/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/27273/24 за ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини № НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК №2665/1 від 28.09.2024р., зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини № НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №2665/1 від 28 вересня 2024 року щодо встановлення рівня придатності до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця Військової частини № НОМЕР_1 як «придатний до в/с»;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 провести переогляд і провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця Військової частини № НОМЕР_1 з метою визначення ступеня його придатності до військової служби з урахуванням результатів проведення судового експертизи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/27273/24, - позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Громадянин України ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу за мобілізацією з липня 2024р., станом на жовтень 2024 року у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_3 від 11.11.1996р., відомостями, які містяться у копії Витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_4 від 18.07.2024р. №310 та у позові, що учасниками справи не оспорюється.
За направленням командира в/ч НОМЕР_2 від 23.09.2024р. №1569/40 позивача солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу у липні 2024р. ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлено до в/ч НОМЕР_1 з метою проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби, з попереднім діагнозом: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст (Концентрична гіпертрофія лівого шлуночка) Ступінь АГ 2, ризик Ш (високий) Вертеброгенна шийна радикулопатія С6 справа, попереково-крижова радикулопатія S1 справа, помірний больовий, м'язово-тонічний синдром, 102ст. статико-динамічні порушення функції хребта на фоні остеохондрозу; спондилоартроз, спондильоз, ункоартроз, артроз у суглобі Клювільє, грижі дисків С5-С6-0,4 см, 14-15-5 мм, 1,5-51 8,5 мм із зміщенням фрагменту диска каудально, вакуум-феномен. Ретролістез 1,5, 4,5 мм.», що підтверджується змістом копії наведеного направлення, наявного у справі.
На підставі наведеного направлення, 28.09.2024р. Військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_1 було проведено медичний огляд позивача за результатами якого прийнято постанову, оформлену Довідкою №2665/1 від 28.09.2024р. за змістом якої комісією встановлено діагноз та причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
«Остеохондроз шийного, грудного, попередкового відділів хребта з протрузіями та грижами МХД С-5-С6, L4-L, L5-S1, з помірним больовим сидромом та незначним порушенням функцій». Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
«Хронічна вертеброгенна С6 шийна радикулопатія справа, попереково-крижова радикулопатія S1 справа, зі стійким помірним больовим і м'язево-тонічними синдромами, з незначним порушенням функцій. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступінь, ризик помірний. СН0. (ІММЛШ-117 г/м2). Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей». Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
На підставі статей 39-б, 23-в, 64-в графи ІІ Розладу хвороб «Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
Окрім того, у згаданій Довідці ВЛК №2665/1 зазначено, що такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.
Відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК (підпис, ім'я та прізвище оглянутого, дата ознайомлення) у згаданій Довідці не заповнені.
Також судом встановлено, що 03.10.2024р. засобами поштового зв'язку згідно копій фіскальних чеків Укрпошта від 03.10.2024р. позивачем були направлені дві скарги, а саме: до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 (м. Дніпро, вул. Старокозацька, 63) та до Центральної ВЛК Збройних Сил України (м. Київ, вул. Госпітальна, 16) щодо незгоди з постановою ВЛК в/ч НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 28.09.2024р. №2665/1, що підтверджується їх копіями та копіями наведених фіскальних чеків про відправку.
Станом на момент розгляду даної справи, ні позивачем, ні відповідачем доказів, які б свідчили про результати розгляду наведених скарг позивача до суду не надано, та матеріали справи не містять.
Вважаючи постанову ВЛК в/ч НОМЕР_1 , оформлену Довідкою ВЛК №2665/1 від 28.09.2024р., прийнятою з процедурними порушеннями (допущено порушення процедури огляду), позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23.
З уваги на наведене колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи повинні перевірити спірне рішення ВЛК на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 (далі Положення №402).
За приписами п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402 установлено, що військово-лікарська експертиза це, зокрема, медичний огляд військовослужбовців з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) згідно п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ згаданого Положення №402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний час та під час дії особливого періоду.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою, зокрема, визначення придатності військовослужбовців до військової служби, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3) згідно до вимог п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402.
За приписами п.20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні у своїй роботі керуються цим Положенням.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтва).
Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду п.22.12 глави 2 розділу ІІ Положення №402.
При цьому, згідно п.20.2 глави 20 розділу ІІ згаданого Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Згідно до п.6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд проводиться, зокрема, військовослужбовців за направленнями прямих начальників від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
У відповідності до п.6.2 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК подаються такі документи, а саме:
- направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України, попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено вдодатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
- медична книжка;
- посвідчення особи (військовий квиток);
- фотокартка 3 х 4 без головного убору при амбулаторному огляді.
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями п.6.8 глави 2 розділу ІІ Положення №402.
За змістом абзацу 3 п.6.8 глави 2 розділу ІІ Положення №402 визначено, що під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Згідно до вимог п.22.3 глави 6 розділу ІІ Положення №402 також передбачено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються, зокрема, на військовослужбовців - у медичну книжку, у довідку ВЛК (свідоцтво про хворобу), картку обстеження та медичного огляду, медичну карту стаціонарного хворого п.п. «а» п.22.3 розділу ІІ згаданого Положення №402.
Отже, із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що за вищенаведеною процедурою медичний огляд військовослужбовців ВЛК проводиться з метою, зокрема, визначення придатності військовослужбовців до військової служби, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців та за направленням командира військової частини із зазначенням у ньому, зокрема, попереднього діагнозу та мети огляду.
При цьому, в обов'язковому порядку виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки та потребу у додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
А надані військовослужбовцем медичні документи, які стосуються стану його здоров'я, враховуються під час формування постанов ВЛК; діагноз та постанови ВЛК записуються, зокрема, до картки обстеження та медичного огляду військовослужбовця.
Так, зі змісту наявної у справі копії Картки обстеження та медичного огляду позивача судом першої інстанції встановлено, перевірено колегією суддів, що загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження позивача, не проводилися, такі дані у ній відсутні.
Відмітка щодо проведення флюрографії органів грудної клітки не містить печатки лікаря, який вніс відомості до відповідної графи.
У наведеній Картці обстеження та медичного огляду стосовно позивача не зазначені відомості про перебування/не перебування на обліку у психоневрологічному, наркотичному, протитуберкульозному, дерматовенерологічному диспансерах, обов'язок перевірити такі дані покладається на посадових осіб, які проводять ВЛК.
Також як вбачається із наявних в матеріалах справи копій виписок із медичної карти хворого-позивача №ЕА 9174, який перебував на стаціонарному лікуванні з 17.06.2024р. по 21.06.2024р. у Лікарні Мечникова, інші консультативні висновки стосовно стану здоров'я позивача різних медичних центрів, зокрема, і Дніпровського обласного клінічного центру діагностики та лікування, складені лікарем-кардіологом враховані при проведенні ВЛК позивача не були (таких доказів суду не надано), та матеріали справи не містять.
Так, зі змісту Екокардіографії позивача від 24.05.2024р. зробленої лікарем-кардіологом ОСОБА_2 встановлено, що позивачу поставлений діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. (Концентрична гіпертрофія лівого шлуночка Ступінь АГ 2 Ризик ІІІ (високий)»).
В той же час, зі змісту оспорюваної постанови, оформленої Довідкою ВЛК №2665/1 від 28.09.2024р., видно, що під час медичного огляду позивача ВЛК позивачеві встановлено діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступінь, ризик помірний».
Тобто, у наведеній частині діагноз позивача, зроблений лікарем-кардіологом, і посадовими особами ВЛК, є відмінними.
Разом з тим, наведений висновок ВЛК, який міститься у Довідці №2665/1 від 28.09.2024р. зроблений посадовими особами ВЛК без ЕКГ-дослідження та без проведення огляду позивача лікарем-кардіологом, що підтверджується змістом копії Картки обстеження та медичного огляду позивача, яка таких відомостей не містить.
А враховуючи, що такі копії медичних документів було надано саме позивачем для оцінки його стану здоров'я ВЛК при проходженні медичного обстеження під час проведення медичного огляду та встановлення діагнозу, який не відповідає інформації, наведеній у Екокардіографії, посадовими особами відповідача мало б бути в обов'язковому порядку проведене ЕГК-дослідження та позивач мав би бути оглянутий додатково лікарем-кардіологом станом на 28.09.2024р. і такі відомості про його стан здоров'я мали б бути відображені у графі 10 Картки обстеження «інші лікарі-спеціалісти».
Разом з тим, за наявності вищеописаних досліджених судом доказів, не проведення позивачеві ЕГК -дослідження та відсутність інформації про огляд його лікарем-кардіологом станом на момент проведення медичного огляду позивача 28.09.2024р., є порушенням відповідачем процедури, встановленої п.6.8 глави 2 розділу ІІ Положення №402.
Окрім того, слід зазначити, що у графі 11 Картки обстеження та медичного огляду позивача підпис обстежуваного, дата складання Картки обстеження, а також опис встановленого Діагнозу позивача та висновки постанови ВЛК про причинний зв'язок його захворювання відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутність у Картці обстеження та медичного огляду позивача відомостей про встановлений посадовими особами ВЛК діагноз позивача та відсутність висновків постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання позивача, які у графі 11 Картки не зазначені посадовими особами ВЛК, відображення якого є обов'язковим у силу п.п. «а» п.22.3 розділу ІІ згаданого Положення №402, виключають правомірність та законність прийняття відповідачем такого висновку ВЛК про придатність позивача до в/с, який міститься у Довідці №2665/1 від 28.09.2024р.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при проведенні медичного огляду позивача з метою визначення ступеню його придатності до проходження військової служби та прийняття оспорюваної постанови ВЛК, оформленої Довідкою ВЛК №2665/1 від 28.04.2024р., відповідач допустив порушення процедури проведення військово-лікарської експертизи, встановленої вищенаведеними пунктами Положення №402, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування спірної постанови.
В контексті наведених висновків колегія суддів також звертає увагу на те, що одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є обґрунтованість.
У постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
На додаток варто також згадати усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).
Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб'єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).
Таким чином, обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб'єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.
Між тим, варто зауважити, що в оскаржуваній постанові ВЛК у переліку документів, які були розглянуті, не відображено низку документів, які були надані позивачем. Тому видається незрозумілим те, чи розглядала ВЛК усі документи, які позивач надав. Будь-яка аргументація із цього приводу в оскаржуваній постанові відсутня.
На переконання колегії суддів, відповідність рішення суб'єкта владних повноважень критерію «обґрунтованості» вимагає, щоб рішення було вмотивованим і зрозумілим для особи, якої воно стосується. Відповідно, у такому разі перевірка акту індивідуальної дії на обґрунтованість не потребує надання судом оцінки правильності висновкам ВЛК і дослідження медичних документів, що унеможливлює втручання у дискрецію цього органу, а полягає у тому, щоб з'ясувати, чи містить такий акт достатні та належні мотиви його прийняття, тобто чи він є обґрунтованим.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що постанова ВЛК, оформлена Довідкою ВЛК №2665/1 від 28.04.2024р. не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зв'язку із чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/27273/24,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/27273/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова