09 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26269/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/26269/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2024 року № 046150016095 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.09.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Суд:
- визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2024 року № 046150016095 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020 та з урахуванням висновків суду;
- в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовив;
- стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до пільгового стажу не враховано період, вказаний в довідці, з 22.11.2019 по 25.02.2020 в зв?язку з встановленою невідповідністю займаних посад з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994. Згідно записів трудової книжки наказом від 04.04.2019 №342/к заявника переведено на посаду заступника начальника цеху по підготовці виробництва, а в довідці протягом цього періоду вказана посада "старший майстер основної виробничої дільниці, який здійснює безпосередню організацію та контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах". Системний аналіз норм Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" №1058, Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із
зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2024 № 046150016095 про відмову в призначенні
ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, прийнято згідно норм чинного законодавства.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .
10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення від 17.09.2024 № 046150016095, яким відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 30 років 9 місяців 25 днів, вік заявника на дату звернення 50 років 1 день, стаж роботи за Списком №1 становить 9 років 8 місяців 12 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди роботи згідно довідки від 17.06.2024 №55-1026, яка підтверджує наявний стаж роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з врахуванням проведених атестацій робочих місць за 2000-2020 р.р.
Однак, до пільгового стажу не враховано період, вказаний в довідці, з 22.11.2019 по 25.02.2020 в зв'язку з встановленою невідповідністю займаних посад з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994. Згідно записів трудової книжки наказом від 04.04.2019 №342/к заявника переведено на посаду заступника начальника цеху по підготовці виробництва, а в довідці протягом цього періоду вказана посада старший майстер основної виробничої дільниці, який здійснює безпосередню організацію та контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, не зараховано період з 26.12.1994 по 28.11.1996 да даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994, у зв'язку з наявним виправленням дати прийняття та дати наказу на прийняття, яке не завірене у встановленому порядку.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Окрім того, відповідач має можливість та зобов'язаний враховувати дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, які у випадку позивача містять відомості по спеціальному стажу за весь спірний період по коду підстави для обліку ЗП3013А1 що віднесено до списку №1.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і даним списком передбачена розділом IIІ «Чорна металургія» і за результатами атестації робочих місць.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.12.1994 ОСОБА_1 , вбачається наступна інформація про працю позивача у спірний період:
- запис №4 від 26.12.1994 прийнятий на ТОВ «Діскавері» водієм 3 класу;
- запис №5 від 28.11.1996 звільнений за власним бажанням;
- запис №14 від 25.02.2005 року прийнятий до ПАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» машиністом розливальної машини, розпорядження №7 від 24.02.2005 року;
- запис №25 від 04.04.2019 року переведено на посаду заступника начальника цеху по підготовці виробництва доменного цеху №2, наказ №342/п від 04.04.2019 року;
- запис №27 від 26.02.2020 року переведений на посаду старшого майстра основної виробничої дільниці, який здійснює безпосередню організацію та контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах, наказ №195/п від 26.02.2020 року.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не зараховує період роботи з 22.11.2019 року по 25.02.2020 року в зв'язку з встановленою невідповідністю займаних посад з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994, згідно записів трудової книжки наказом від 04.04.2019 №342/к заявника переведено на посаду заступника начальника цеху по підготовці виробництва, а в довідці протягом цього періоду вказана посада старший майстер основної виробничої дільниці, який здійснює безпосередню організацію та контроль за виконанням робіт під час технологічних процесів у зазначених виробництвах.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу, не зараховано період з 26.12.1994 по 28.11.1996 да даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994, у зв'язку з наявним виправленням дати прийняття та дати наказу про прийняття, яке не завірене у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Колегію суддів проаналізовані записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994 з 26.12.1994 по 28.11.1996 да даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.12.1994 та встановлено невідповідність висновку органу пенсійного фонду про наявність виправлень в даті прийняття на роботу та наказі про прийняття на роботу, оскільки запис №4 не містить жодного допису або виправлення.
Водночас судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду.
Колегія суддів зважає на той факт, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2024 року № 046150016095 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було скасовано судом не частково, з урахуванням певних періодів роботи позивача, не зарахованих органом пенсійного фонду, а було скасовано повністю, отже суд першої інстанції мав надати правову оцінку доводам відповідача і в цій частині спірного рішення.
Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині доповнення висновків щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 26.12.1994 по 28.11.1996.
Стосовно незарахованого відповідачем до пільгового стажу періоду роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Окрім того, відповідач має можливість та зобов'язаний враховувати дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, які у випадку позивача містять відомості по спеціальному стажу за весь спірний період по коду підстави для обліку ЗП3013А1 що віднесено до списку №1.
Таким чином, період з 22.11.2019 року по 25.02.2020 року в якому позивач працював в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є підтвердженим та підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.
За таких обставин, відповідач фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про пільговий стаж роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Отже, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не було повністю досліджено всі надані позивачем документи на підтвердження його пільгового стажу роботи, не було зараховано до пільгового стажу окремі періоди його роботи, що свідчить про необґрунтованість такого рішення та необхідність його скасування.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020.
Як наслідок, судом першої інстанції правомірно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020 та з урахуванням висновків суду.
Водночас, вказана вимога має бути доповнена періодом роботи з 26.12.1994 по 28.11.1996, щодо якого судом першої інстанції не було встановлено обставин незарахування, та необхідність зарахування якого встановлена судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені у справі обставини, відповідно до ч.4 ст.317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині його мотивування, а також зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/26269/24 - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/26269/24 з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
Змінити резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/26269/24 в частині задоволених позовних вимог, виклавши резолютивну частину рішення суду від 13 січня 2025 року в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020 та до страхового стажу період роботи з 26.12.1994 по 28.11.1996.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням зарахованого до пільгового стажу періоду роботи з 22.11.2019 по 25.02.2020 та зарахованого до страхового стажу періоду роботу з 26.12.1994 по 28.11.1996, з урахуванням висновків суду».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в адміністративній справі №160/26269/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова