08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 314/5224/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12.02.2025 року в адміністративній справі №314/5224/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.11.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративного порушення позивач не вчиняв та швидкість не перевищував, а прилад Трукам (TruCam), яким було здійснено фіксацію швидкості руху транспортного засобу, має бути розміщений стаціонарно, чого зроблено не було.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, так вимірювання швидкості було проведено відповідачем з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCam, однак прилад TruCam використовувався з порушенням вимог статті 40 Закону України «Про національну поліції», оскільки вимірювання швидкості автомобіля було здійснено працівником поліції «з рук».
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3447955 від 10.11.2024 року, прийнятою інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області старшим лейтенантом поліції Гребеніковим А.М., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 частини четвертої КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 10.11.2024 року о 10:42:55 у м. Олександрія вул. Знам'янська, 143 водій керуючи транспортним засобом FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті позначеному знаком 5.49 початок населеного пункту на 53 км/год, а саме рухався перевищенням швидкості руху, чим порушив п.12.4 ПДР. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam ІI LTI 20/20.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Сафронова С.В., Чабаненко С.В.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
За приписами п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу +- 2 км/год. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника.
Можливість використання приладу TruCamLTI 20/20 в ручному режимі також підтверджується інструкцією по використанню лазерного вимірювача швидкості руху. Окрім того, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року за № 22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAMLTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Отже зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що показання приладу TruCamLTI 20/20 з серійним номером ТС 008448 є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР в розумінні ст.ст. 73-75 КАС України.
Пунктом 3 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма передбачає можливість (що не є тотожним обов'язку) закріплення, монтування та розміщення технічних приладів та технічних засобів, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, тобто не виключає можливість використання таких приладів та засобів в ручному режимі.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2025 року в адміністративній справі №314/5224/24 залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2025 року в адміністративній справі №314/5224/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Чабаненко