08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26879/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 р. (суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/26879/24 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову 12.06.2024, прийняту Службою безпеки України, про заборону йому, як громадянину Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Туреччини, в'їзду в Україну терміном на 3 (три) роки.
В обґрунтування позовної вимоги позивач вказував на відсутність законних підстав для прийняття спірної постанови. Позивач, хоча і немає власного житла в Україні, однак з 02.07.2022 винаймає квартиру у м. Кривому Розі. В Україні проживає його донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на участь у вихованні якої (після розірвання шлюбу із ОСОБА_3 ), підтверджено судовими рішеннями, якими також визначено і спосіб такої участі у вигляді систематичних побачень. Маючи намір приїхати на зустріч із донькою у визначений державним виконавцем день (16.07.2024), позивач планував приїхати в Україну. Однак, 13.07.2024 рішенням №996 органу Державної прикордонної служби України йому відмовлено у перетині державного кордону України на підставі заборони, прийнятої Службою безпеки України. Зазначені у спірній постанові підстави для такої заборони, як-то прихильність до турецької партії «Ватан партісі», не відповідають дійсності. Позивач не має членства у партіях, не порушував закони, що підтверджено компетентними органами. Також, він оформив багаторазову візу, видану українським консульством у Лондоні, зі строком дії з 05.06.2024 по 02.09.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що судом першої інстанції не враховано, що рішення суб'єкта владних повноважень відображає суть ситуації у відповідних сферах державного управління та спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямій або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз. Скаржник/відповідач наполягає на врахуванні правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 31.05.2023 у справі №600/6944/21-а, відповідно до яких необхідність заборони в'їзду має превентивний характер і не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, вказуючи на те, що його перебування на території України зумовлено його бажанням спілкуватися з дочкою та приймати участь у її вихованні.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 20 червня 2025 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
ОСОБА_4 є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Туреччини. Постійним його місцем проживання, є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Спенсер вей., що підтверджується його копією паспорта. В період з 07.06.2017 по 28.07.2020 ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке міститься в матеріалах справи. Позивач 05.06.2024 отримав багаторазову візу, яку видано українським консульством у Лондоні зі строком дії з 05.06.2024 по 02.09.2024 на вказаній візі міститься відмітка про в'їзд позивача на територію України 12.06.2024. З території України позивач виїхав 24.06.2024. 05.04.2024 державним виконавцем Покровського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( Одеса) Чумак О.В. на підставі поданої позивачем заяви відкрито виконавче провадження № 74662591 щодо визначення способів участі батька у вихованні дитини, встановленні рішенням суду. Постановою від 24.05.2024 про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій по виконавчому провадженні державним виконавцем залучено представника органу опіки і піклування Виконкому Тернівської районної у місті ради для проведення виконавчих дій у вівторок 16.07.2024 на 16.30 год. у відділі ДВС за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Черкасова, буд.113. Рішенням №996 від 13.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 міжнародному пункті пропуску для поромного, морського та річкового, вантажно-пасажирського сполучення на території товариства з обмеженою відповідальністю “Поромний комплекс Орлівка» Булент Каліскану відмовлено в перетині державного кордону України з підстав “Заборони в'їзду в Україну» ДУДО “Д». У постанові від 12.06.2024 про заборону в'їзду в України, затвердженою першим заступником Голови СБУ, зазначено, що позивач є уродженцем Туреччини, мусульманином за віросповіданням та активним прихильником турецької партії «Ватан партісі», яка пропагує проросійські наративи, закликає до украплення політичних відносин з рф, Іраном та КНДР та неодноразово закликала її лідера Догу Перінчека підтримала повномасштабне вторгнення рф до України в 2022 році. Відповідно до наданої джерелом інформації, ОСОБА_7 , використовуючи громадянство Великої Британії, безперешкодно перетинає державний кордон України з метою збору матеріалів про політичну, економічну, соціальну та військову ситуацію в Україні. Вказані матеріали використовуються з метою підготовки спотворених статей, які розміщуються на інформаційних ресурсах партії та використовуються для введення в оману громадян Туреччини та сусідніх країн щодо ситуації в Україні, а також з метою виправдування збройної агресії рф. Вказані обставини , стали підставою для заборони в'їзду на територію України громадянину Великобританії та ОСОБА_8 до 12.06.2027.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки обставини, які стали підставою для заборони позивачу в'їзду на територію України, відповідачем жодними доказами не доведено.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-УІ (Закон №3773-ІУ), Законом України «Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ (Закон №2229-ХІІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до статті 13 Закону №3773-УІ, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в тому числі в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічно і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, покладений Законом № 2229-ХІІ на Службу безпеки України у межах визначеної законодавством компетенції. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Служба безпеки України зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянств на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
У постанові від 27.05.2021 у справі № 826/9102/18 за подібних правовідносин Верховний Суд вказав, що рішення про заборону в'їзду на територію України, прийняте Службою безпеки України у рамках здійснення завдань, покладених на неї законодавством України, має превентивний (попереджувальний) характер, відповідно, прийняттю такого рішення не обов'язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність кримінальних проваджень. Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Спираючись на наведені правові висновки, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2025 р. у справі №600/6944/21-а зауважив, що повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України. Разом з тим, межі дискреції Служби безпеки України щодо прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Тому, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень не лише на предмет його відповідності статті 19 Конституції України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, наказом № 31 Центрального управління Служби безпеки України від 29.01.2021 затверджено Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (Інструкція № 31), яка визначає порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (пункт 1).
Згідно з пунктом 2 Інструкції № 31 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю приймається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю. За правилами пункту 3 Інструкції № 31 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління СБУ (далі - ЦУ СБУ), регіональним органом СБУ готується довідка. У довідці зазначаються: дані про іноземця, якому передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку, число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний номер телефону; відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ, МВС та банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в'їзду в Україну іноземцю (три роки). На підставі відомостей, викладених у довідці, в уповноваженому підрозділі СБУ готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток 1) (пункт 5 Інструкції № 31).
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд першої інстанції своєю ухвалою від 08 листопада 2024 р. затребував у відповідача копії матеріалів, на підставі яких було видано доручення щодо заборони в'їзду в Україну від 12.06.2024 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ), громадянину Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Туреччини (а.с.56). При цьому, суд повідомив, що у Дніпропетровському окружному адміністративному суді функціонує сектор режимно-секретної роботи з категорією режимної секретності друга (згідно зі спеціальним дозволом на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, від 26.02.2021р. №ДП2-2021-10). Документи з обмеженим доступом, можуть бути надані суду шляхом доставки окремого пакета документів із зазначенням грифа «Таємно» фельд'єгерським зв'язком до сектору режимно-секретної роботи Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Після надходження таких документів можливо буде присвоїти гриф з обмеженим доступом «Таємно» відповідно до приписів процесуального законодавства, Закону України «Про державну таємницю» та Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, па підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939.
Незважаючи на усі запевнення суду щодо можливості роботи із документами, які мають обмеження у доступі, відповідач повідомив про недоцільність направлення документів до суду та використання їх в якості доказів, вказавши на те, що суд не уповноважений здійснювати оцінку загрозам національної безпеки (а.с.86 звор. бік).
Колегія суддів звертає увагу, що витребування зазначених документів мало на меті не оцінку висновкам відповідача про наявність загрози національній безпеці, а перевірку наявності підстав для прийняття спірної постанови, тобто довідки, яка складається у відповідності до Інструкції № 31. Подібні довідки надавались Службою безпеки України та досліджувались адміністративними судами при розгляді інших численних справ цієї категорії, у тому числі і справи №600/6944/21-а, на застосуванні правових висновків по якій, наполягає відповідач.
Слід також зазначити, що суд жодним чином не ставить під сумнів дискрецію Служби безпеки України в питанні прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну. Однак, перевірка дотримання суб'єктом владних повноважень процедури прийняття рішення в публічних правовідносинах, тобто дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є не правом, а обов'язком адміністративного суду.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Застосувавши цю процесуальну норму, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірної постанови, зважаючи на відмову відповідача у наданні доказів на підтвердження протилежного.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв'язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 р. в адміністративній справі №160/26879/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 жовтня 2025 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник