08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/489/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Ремез К.І.) в адміністративній справі №160/489/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленні листом №64010-47038/О-01/8-0400/24 від 28.11.2024, щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 листопада 2024 року із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 09.03.2004 по 30.04.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- з 01 листопада 2024 зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 09.03.2004 по 30.04.2023;
- з 01 листопада 2024 перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 09.03.2004 по 30.04.2023 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач призначив пенсію за віком, проте відмовив у зарахуванні періоду роботи з 09.03.2004 по 30.04.2023, оскільки зазначені посади в довідці не відповідають переліку працівників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в Комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» згідно довідки № 1958/24 від 11.10.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, на думку позивача, заклад у якому працювала позивач відноситься до закладів охорони здоров'я, який дає право на обчислення стажу в подвійному розмірі. З діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком позивач не згодна, вважає відмову протиправною та такою, що порушує її гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що спірний період роботи позивача після 2004 року зараховано у розмірі, встановленому приписами статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI. Звертає увагу, що положення статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Крім того, зазначає, що з 1 січня 2004 року приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії, оскільки пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-VI встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 01.11.2024 звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник охорони здоров'я в інфекційних відділеннях по обслуговуванню туберкульозних хворих. На підтвердження зазначеного стажу позивач надала довідку № 1958/24 від 11.10.2024, яка видана Комунальним підприємством «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради».
Листом від 28.11.2024 № 64010-47038/О-01/8-0400/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Періоди роботи позивача в Комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» з 09.03.2004 по 30.04.2023 зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону №1058.
Не погодившись з діями відповідача стосовно відмови в призначенні пенсії та не зарахуванням період роботи в закладі охорони здоров'я з 09.03.2004 по 30.04.2023, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець пов'язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача з 09.03.2004 по 30.04.2023 у подвійному розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що записами трудової книжки позивача від 05.09.1975 підтверджено, що остання у спірний період працювала в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР» на посадах: дільничної медичної сестри диспансерного відділення, старшої медичної сестри диспансерного відділення, дільничної сестри медичної диспансерного відділення, сестри медичної поліклініки старшої диспансерного відділення № 1, сестри медичної поліклініки старшої диспансерного відділення, медичної старшої фтизіопульмонологічного амбулаторно-поліклінічного відділення (а.с. 15-18).
Вищевказаний трудовий стаж позивача на зазначених посадах також підтверджується довідкою КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР» №1958/24 від 11.10.2024.
Згідно додаткових відомостей, зазначених у довідці №1958/24 від 11.10.2024, позивач зокрема у період з 21.04.2020 по 25.04.2020 та 26.06.2020 не виконувала посадові обов'язки та не працювала у зв'язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати (а.с. 19-20).
З листа відповідача від 28.11.2024 та апеляційної скарги та вбачається, що як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача у подвійному розмірі, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зокрема посилається на те, що приписи Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 та підлягає обов'язковому застосуванню в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії, не містять правових підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки з положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.
Колегія суддів зазначає, що спірним питанням в цій справи є встановлення належності займаної позивачем посади до посад, на які згідно ст. 60 Закону №1788-XII поширено пільговий порядок обчислення стажу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За приписами статті 7 цього Закону, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Як було встановлено вище, позивач у спірний період працювала в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР» на посадах: дільничної медичної сестри диспансерного відділення, старшої медичної сестри диспансерного відділення, дільничної сестри медичної диспансерного відділення, сестри медичної поліклініки старшої диспансерного відділення № 1, сестри медичної поліклініки старшої диспансерного відділення, медичної старшої фтизіопульмонологічного амбулаторно-поліклінічного відділення.
За приписами ст. 1 Закону України від 05.07.2001 №2586 «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі - Закон № 2586):
- протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586, медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 16.07.2009 №514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: протитуберкульозний диспансер, медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний).
Отже, суд першої інстанції вірно констатував, що протитуберкульозний диспансер належить до закладу охорони здоров'я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.
З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що з метою відновлення порушених прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернулась до суду є необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.11.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду її роботи в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР» у подвійному розмірі.
Проте суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов до помилкових висновків про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати спірний стаж у подвійному розмірі саме з 09.03.2004 по 30.04.2023, оскільки згідно з довідкою КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР» №1958/24 від 11.10.2024 позивач у період з 21.04.2020 по 25.04.2020 та 26.06.2020 не виконувала посадові обов'язки та не працювала у зв'язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати, а отже апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/489/25 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №64010-47038/О-01/8-0400/24 від 28.11.2024, щодо відмови у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 листопада 2024 року із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 09.03.2004 по 30.04.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- з 01 листопада 2024 зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 09.03.2004 по 20.04.2020, з 26.04.2020 по 25.06.2020 та з 27.06.2020 по 30.04.2023;
- з 01 листопада 2024 перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 09.03.2004 по 20.04.2020, з 26.04.2020 по 25.06.2020, з 27.06.2020 по 30.04.2023 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак