06 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/20/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 в адміністративній справі №280/20/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (рахунок отримувача - НОМЕР_2 , Отримувач: АТ «Універсал Банк»; призначення платежу: поповнення рахунку) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням вже виплаченої суми індексації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення суду у справі №280/10878/21 відповідач 22.12.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно, водночас, під час такої виплати відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку їх виплати, що на думку позивача суперечить Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі - Порядок №159). Просить суд позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 в адміністративній справі №280/20/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017, за весь час затримки виплати по 22.12.2023, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 30 від 03.02.2017 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 117 від 02.11.2017 ОСОБА_1 був виключений із особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» місто Сколе Львівської області.
23.02.2021 позивачем до відповідача була подана заява про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 із застосуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення такої індексації.
У зв'язку з відмовою відповідача нарахувати на виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 із застосуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення такої індексації, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 по справі №280/10878/21, яке набрало законної сили 31.01.2023, зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням виплаченої суми.
На виконання рішення суду у справі №280/10878/21, ВЧ НОМЕР_1 нарахувала індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017, яку виплачено позивачу 22.12.2023 в сумі 29 393,87 грн на його картковий рахунок у банківській установі.
Позивач неодноразового звертався до відповідача із заявами, в яких просив здійснити нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 у зв'язку з порушенням строків виплати доходу, проте, відповідач у виплаті відмовив з посиланням на те, що компенсація за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення не передбачена.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до п. 1 Порядку №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до абз. 6 п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, але не виплачені.
Отже, основною умовою для виплати громадянам передбаченої ст. 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи за виконанням судового рішення.
Верховний Суд України у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Зазначене у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Колегія суддів Верховного Суду враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року дійшла висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року.
З урахуванням викладених висновків Верховного Суду у даній справі суд першої інстанції вірно вказав, що бездіяльність виражена у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 є протиправною.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно відхилив позицію позивача, в частині щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 -залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 в адміністративній справі №280/20/24- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун