09 жовтня 2025 р. Справа № 480/11062/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, по справі № 480/11062/24
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства «Інфоресурс» , Міністерства освіти і науки України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо вилучення запису «Ні, порушує», який проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення запису «Так, не порушує»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вилучити запис «Ні, порушує», що проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести запис «Так, не порушує».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 480/11062/24 Державне підприємство «Інфоресурс» було залучено у якості співвідповідача.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 № 480/11062/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 .
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України (пр-кт Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (пр-кт Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185) суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, та просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 № 480/11062/24 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої освіти особа має продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти. Тому, на переконання відповідача, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Додатково відповідач зазначає, що Міністерство освіти і науки України не є суб'єктом, який вносить до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) інформацію про фізичних осіб-здобувачів освіти, тому дії (бездіяльність) відповідача не є протиправними. Відповідач наголошує, що даний спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
31.03.2025 відповідачем-2 (Державне підприємство «Інфоресурс») було надано пояснення у справі, в якому зазначено, що відповідач-2 є технічним адміністратором ЄДЕБО, не являється суб'єктом владних повноважень та не здійснює публічно-владні управлінські функції. Як зазначає відповідач-2, в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, чи порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»; зазначена інформація відображається у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку, та підписуються уповноваженими працівниками таких закладів шляхом накладання їх кваліфікованих електронних підписів. Відповідач-2 наголошує, що формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, не відноситься до компетенції відповідачів. Відповідач-2 підтримав апеляційну скаргу відповідача-1 та просить її задовольнити.
31.03.2025 позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України та залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 № 480/11062/24 без змін.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , отримав: свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 19.06.2014; атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_3 від 30.06.2016; диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_4 від 30.06.2018; диплом бакалавра серії НОМЕР_5 від 30.06.2020, що підтверджується випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи.
Відповідно до наказу № 1878-н від 11.09.2020, позивач був зарахований до Сумського національного аграрного університету на 1 курс СВО «Магістр» спеціальності «Агрономія» на умовах комерційного фінансування денної форми навчання.
Відповідно до наказу № 128-н від 18.01.2021, позивача було відраховано з університету 18.01.2021 року за невиконання вимог навчального плану. Даний факт підтверджується довідкою Сумського національного аграрного університету від 06.11.2024 року № 03.0/01/3524.
28.08.2024 позивач зарахований на навчання до Сумського державного університету за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» за освітнім ступенем магістр, форма навчання - денна.
09.09.2024 Сумським державним університетом сформовано довідку № 302392 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно до змісту якої в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» проставлений запис «Ні, порушує».
Представник позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою, в якій просив вчинити необхідні дії та вилучити запис «Ні, порушує», проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вчинити необхідні дії та внести запис «Так, не порушує», в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «Па підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другого статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 26.11.2024 № 3/9303-24 Міністерство освіти і науки України повідомило, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 11.09.2020 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Сумського національного аграрного університету, відрахований 18.01.2021. 28.08.2024 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Сумського державного університету. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся до суду з позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджуються документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий. Судом першої інстанції зазначено, що позивач має диплом бакалавра, а станом на час розгляду справи здобуває рівень освіти магістр, що не суперечить послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3916-IX від 21.08.2024), призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 62 вищевказаного Порядку, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
У відповідності до частини 2 статті 17 Закону України «Про освіту», рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Положеннями частин 1-3 статті 40 Закону України «Про освіту» закріплено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про вищу освіту», документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
При цьому, встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва (частина 2 статті 7 Закону України «Про вищу освіту»).
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України (частина 5 статті 7 Закону України «Про вищу освіту»).
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (частина 10 статті 7 Закону України «Про вищу освіту»).
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі виконання відповідної освітньої програми у необхідному обсязі, завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, проходження атестації та отримання відповідного документа про вищу освіту.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 11.09.2020 по 18.01.2021 позивач навчався у Сумському національному аграрному університеті на 1 курсі СВО «Магістр» спеціальності «Агрономія» і був відрахований через невиконання вимог навчального плану.
28.08.2024 позивача зараховано на навчання до Сумського державного університету за спеціальністю 183 «Технології захисту навколишнього середовища» за освітнім ступенем магістр, форма навчання - денна.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не завершував навчання за другим (магістерським) рівнем вищої освіти за спеціальністю «Агрономія», не отримував диплом магістра за даним рівнем вищої освіти. Факт відрахування позивача з Сумського національного аграрного університету означає, що позивачем не було завершено другий (магістерський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
Колегія суддів зазначає, що повторне зарахування позивача на навчання за другим (магістерським) рівнем вищої освіти не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що процес здобуття освіти Кормільцем Максимом Олеговичем є послідовним у розумінні частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу вищої освіти особа має продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), не знайшли підтвердження у ході розгляду справи колегією суддів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Міністерство освіти і науки України не є суб'єктом, який вносить до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про фізичних осіб-здобувачів освіти, тому дії (бездіяльність) відповідача не є протиправними, та пояснень відповідача-2 з цього питання колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО).
Частиною 5 статті 74 Закону України «Про освіту» визначено, що держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого Міністерством освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі - Положення про ЄДЕБО), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
У пункті 2 розділу III Положення про ЄДЕБО зазначено, що інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 розділу ІІІ Положення № 620, в ЄДЕБО вносяться такі дані про фізичних осіб: щодо здобувачів освіти - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилось 14 років - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); громадянство; стать; серія, номер, ким і коли виданий документ про освіту (науковий ступінь) особи з інформацією про здобуті нею рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, професію, спеціальність та спеціалізацію (у деяких випадках зазначаються напрям підготовки, освітня програма, професійна кваліфікація); про зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення за спеціальністю, спеціалізацією, професією; рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, що здобувається, освітня програма; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу; форма навчання; курс навчання; навчальна група; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток державного зразка особи з інформацією про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму навчання, дату видачі та строк дії квитка, цифрова фотографія (за наявності).
З огляду на підпункт 1 пункту 3 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, органи управління у сфері освіти (органи управління освіти засновників закладів освіти) в межах компетенції вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані з накладанням кваліфікованого електронного підпису: інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, визначеної в підпункті 6 пункту 6), про підпорядковані заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти; облікові дані про рух бланків документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка, що видають підпорядкованим суб'єктам освітньої діяльності.
Отже, перелік інформації щодо фізичних осіб, яка вноситься до ЄДЕБО, є вичерпним і встановлений у пункті 6 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО. При цьому, з огляду на підпункт 2 пункту 6 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація про порушення чи не порушення поточним здобуттям освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», до ЄДЕБО не вноситься. Внесення до ЄДЕБО інформації, передбаченої у пункті 6 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО віднесено до повноважень органи управління у сфері освіти (органи управління освіти засновників закладів освіти) в межах компетенції.
Водночас, відповідно до пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», а також освітньо-професійних програм у сфері фахової перед вищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим-сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Із вищенаведеного слідує, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме Міністерство освіти і науки України як розпорядник ЄДЕБО та Державне підприємство «Інфоресурс» як технічний адміністратор ЄДЕБО мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача з огляду на пункт 1 розділу IV та пункт 2 розділу IV Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти.
Отже, доводи апеляційної скарги та пояснення відповідача-2 про те, що Міністерство освіти і науки України не є суб'єктом, який вносить до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про фізичних осіб-здобувачів освіти, а тому дії (бездіяльність) Міністерства освіти і науки України не є протиправними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки власником ЄДЕБО є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стосовно доводів апеляційної скарги та пояснень відповідача-2 у справі про те, що даний спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом, колегія суддів зазначає таке.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
До адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічні правові позиції міститься у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 500/4163/24, від 18.03.2021 у справі № 320/4559/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зчастиною 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Зазначене узгоджується з положеннями ст. ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У той же час, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, виходячи з наведеного вище, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Із урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що у відносинах, що склалися, саме відповідач - Міністерство освіти і науки України є держателем та розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) і має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України № 2145-VIII щодо позивача.
Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є зобов'язання вчинити дії суб'єкта владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить до висновку, що даний спір є адміністративно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому твердження відповідача про те, що цей спір не є публічно-правовим є помилковими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 та зобов'язання Міністерства освіти і науки України (пр-кт Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Доводи апеляційної скарги та пояснення відповідача-2 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 по справі № 480/11062/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій