09 жовтня 2025 р.Справа № 440/6004/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/6004/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Чернігівській області, пенсійний орган, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 28.02.2024 № 163950027689 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.10.1979 року: з 04.10.1979 по 14.06.1983 (записи №№ 1-5); з 08.07.1983 по 20.10.1985 (записи №№ 6-7); з 03.02.1987 по 24.08.1989 (записи №№ 8-10); з 28.08.1989 по 06.05.1991 (записи №№ 11-12); з 01.07.1991 по 31.07.1991 (записи №№ 13-14); з 01.08.1991 по 18.01.1993 (записи №№ 15-16); з 28.09.1993 по 31.12.1998 (записи про призначення та про переведення №№ 17-19).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 440/6004/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83А, м. Чернігів, 14005, ідентифікаційний код 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2024 № 163950027689 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 440/6004/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/6004/24 в частині відмови у задоволенні позову та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду - скасовано.
Прийнято в цій частині постанову про задоволення позову.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 13.10.1979 року: з 04.10.1979 по 14.06.1983 (записи №№ 1-5); з 08.07.1983 по 20.10.1985 (записи №№ 6-7); з 03.02.1987 по 24.08.1989 (записи №№ 8-10); з 28.08.1989 по 06.05.1991 (записи №№ 11-12); з 01.07.1991 по 31.07.1991 (записи №№ 13-14); з 01.08.1991 по 18.01.1993 (записи №№ 15-16); з 28.09.1993 по 31.12.1998 (записи про призначення та про переведення №№ 17-19).
В іншій частині задоволення позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 440/6004/24 - залишено без змін.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 по справі № 440/6004/24 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виправлення описки у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 440/6004/24 - задоволено.
Виправлено описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 року по справі № 440/6004/24, а саме: в зобов'язальній частині вказаної постанови вірно зазначено періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 13.10.1979 року та мотивувальною частиною спірної постанови : з 08.10.1979 по 10.06.1983 ; з 09.07.1983 по 20.10.1985 ; з 04.02.1987 по 24.08.1989 ; з 28.08.1989 по 06.05.1991 ; з 01.07.1991 по 31.07.1991 ; з 01.08.1991 по 18.01.1993 ; з 01.10.1993 по 15.01.2001.
Позивачем до Другого апеляційного адміністративного суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, в якій останній просив суд апеляційної інстанції встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати до суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 440/6004/24 з підтверджуючими доказами про його виконання, протягом 30 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що подання пенсійним органом заяви про виправлення описки, якої, на переконання позивача, не існує, свідчить про ухилення від виконання судового рішення та, як наслідок, вигадування будь-яких підстав для відмови у зарахуванні ОСОБА_1 спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.
Відповідачі правом подання заперечень на заяву про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України не скористались.
Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом направлення повісток.
У відповідності до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.
Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення, що узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а.
Так, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 440/6004/24, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2025, якою було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 13.10.1979, набрала законної сили з дати її прийняття - 19.05.2025.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
При цьому, за приписами вказаних норм покладення такого обов'язку на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій.
Однак, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Так, обґрунтовуючи наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі позивач вказує, що ГУ ПФУ в Чернігівській області шляхом подання заяви про виправлення описки навмисне ухиляється від його виконання.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що механізм виправлення описок у судовому рішенні спрямований безпосередньо на усунення складнощів та двозначностей при його виконанні.
Як убачається зі змісту мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025, судом апеляційної інстанції за результатами дослідження наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , встановлено, зокрема, що позивач:
З 08.10.1979 по 10.06.1983 працювала на різних посадах в Суднобудівному заводі «Океан»;
З 09.07.1983 по 20.10.1985 - в ПМК-3 «Кузбассенергострой»;
З 04.02.1987 по 24.08.1989 - в Кримській АЕС;
З 28.08.1989 по 06.05.1991 - в Транспортно-будівельному кооперативі Кримської області;
З 01.07.1991 по 31.07.1991 - в Кримській АЕС;
З 01.08.1991 по 18.01.1993 - в дитячому садку № 5;
З 01.10.1993 по 15.01.2001 - в торгово-транспортній організації «ЕКСО».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудову діяльність ОСОБА_1 за всі спірні періоди, колегія суддів вважала наявними підстави для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Водночас, як вбачається зі змісту резолютивної частини вказаної постанови суду апеляційної інстанції, за наслідками апеляційного розгляду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди її трудової діяльності згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 13.10.1979 року:
з 04.10.1979 по 14.06.1983;
з 08.07.1983 по 20.10.1985;
з 03.02.1987 по 24.08.1989;
з 28.08.1989 по 06.05.1991;
з 01.07.1991 по 31.07.1991;
з 01.08.1991 по 18.01.1993;
з 28.09.1993 по 31.12.1998.
Таким чином, колегією суддів допущено описку в частині визначення періоду, який слід зарахувати до страхового стажу позивача (замість вірного : з 08.10.1979 по 10.06.1983 вказано невірно - з 04.10.1979 по 14.06.1983, замість : з 04.02.1987 по 24.08.1989 зазначено з 03.02.1987 по 24.08.1989, замість : з 01.10.1993 по 15.01.2001 вказано з 28.09.1993 по 31.12.1998).
Відтак, оскільки наявність описки в частині визначення періодів трудової діяльності, які підлягають зарахуванню до страхового стажу, безпосередньо впливає на можливість його виконання, ГУ ПФУ у Чернігівській області подано заяву про усунення таких неточностей, шляхом виправлення описки.
За встановлених у справі обставин, подання ГУ ПФУ у Чернігівській області заяви про виправлення описки свідчить про намір усунення причин та умов, що сприяють неможливості виконання такого судового рішення, а не про ухилення від такого виконання.
Інших доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль позивачем не наведено.
Відтак, на даний час у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що ГУ у Чернігівській області після отримання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 про виправлення описки буде ухилятись від дій, спрямованих на виконання постанови від 19.05.2025, що свідчить про передчасність вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 241, 381-1, 382, 382-1, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 282 КАС України - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Макаренко Я.М. Жигилій С.П.