09 жовтня 2025 р. Справа № 440/14978/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул.Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/14978/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач, апелянт), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області 202 від 18.11.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 5083,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області 202 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 18.11.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, який відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що законодавцем не передбачена процедура керування Держпродспоживслужбою України Законом № 877-V, у тому числі, в умовах воєнного стану, для виконання обов'язків, які виникають причинно-наслідково при порушенні законодавства про рекламу, тобто до правовідносин у сфері реклами Закон № 877-V не застосовується. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 916/214/20.
ФОП ОСОБА_1 , скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи та постановлення рішення в повній мірі були встановлені фактичні обставини справи, дотримано норми як матеріального, так і процесуального права. Натомість доводи відповідача є безпідставними.
Згідно з частиною 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
25.10.2024 головним спеціалістом відділу контролю за регульованими цінами Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області Мирною Н.М. складено протокол № 174 про порушення законодавства про рекламу відносно реклами, що була розміщена в мережі Інтернет за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua та на сайті www.salonlilu.com.ua, яка рекламує послуги лазерної косметології в салоні лазерної косметології «ЛІЛУ» за адресами: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Небесної Сотні (Пролетарська), буд. 11А та Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Героїв Дніпра, буд. 40.
25.10.2024 на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу № 174 від 25.10.2024 та доданих матеріалів відповідачем було прийнято рішення № 174 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а саме: відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу» від 26.05.2004 № 693 вирішено розпочати розгляд справи про порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР вимог щодо змісту реклами, яка розміщена у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua та на сайті www.salonlilu.com.ua, що рекламує послуги лазерної косметології в салоні лазерної косметології «ЛІЛУ» за адресами: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Небесної Сотні (Пролетарська), буд. 11А та Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Героїв Дніпра, буд. 40, а саме:
- на сторінці у соціальній мережі за посиланням Google за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua/photos/pb.100064933500120.2207520000/5114374061972342/?type=3&locale=ru_RU розміщено рекламу наступного змісту: «Лилу-салон лазерной косметологии в Кременчуге salonlilu.com.ua (Салон Лилу Кременчуг)», «Результат после лазерной шлифовки лица», «Лазеротерапия IntimaLase - запатентованая в 2013 году технология без операционной пластики влагалища для лечения синдрома «широкого влагалища», недостаточной чувствительности, атрофии мышц. Процедура особенно рекомендована женщинам после родов, т.к. позволяет восстановить форму и тонус мышц влагалища и избежать симптомов недержания мочи, значительно повышая качество сексуальной жизни и не только. О проблеме рассказывает гинеколог Лариса Йоффе: «Роды, особенно если родился…» викладено російською мовою, чим порушено частини 1 статті 6 Закону № 270/96-ВР;
- на сторінці у соціальній мережі за посиланням Google за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua/photos/pb.100064933500120.-2207520000/5114374061972342/?type=3&locale=ru_RU розміщено рекламу «Лазеротерапия IntimaLase», яка є дискримінаційною за ознакою статі, зокрема зображення жіночого тіла (частина тіла оголені груди) не має ніякого стосунку до рекламованого продукту та використовується виключно як сексуальний об'єкт, з метою привернення уваги споживача, що не стосуються рекламованого продукту, містить елементи порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності, чим порушено пункти 2, пункт 12 частини 1 статті 8 Закону № 270/96-ВР.
28.10.2024 відповідачем було направлено ФОП ОСОБА_1 листа № Вих-01-27/07.3/5563, в якому зазначено, що працівниками ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області при виконанні повноважень по контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів при огляді реклами, яка розміщена за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua та на сайті www.salonlilu.com.ua, виявлено на зафіксовано порушення законодавства про рекламу. Розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу призначено на 18.11.2024 о 10:00 в приміщенні ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7. Зобов'язано позивача до 14.11.2024 надати відповідачу такі документи:
- письмове пояснення з приводу виявлених порушень;
- належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію або витягу (виписки) з ЄДРПОУ;
- вартість розповсюдженої реклами виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України;
- дозвіл на використання зображення фізичної особи або підтвердження, що фізична особа позувала чи виконувала роль для створення реклами за грошову або іншу винагороду.
Листом від 08.11.2024 позивачка повідомила ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, що виявлені публікації видалені як такі, що розміщені помилково.
18.11.2024 відбулося засідання з розгляду справи стосовно порушення законодавства про рекламу, зафіксоване протоколом № 174 від 25.10.2024, відносно реклами, яка розміщена у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/www.salonlilu.com.ua та на сайті www.salonlilu.com.ua, що рекламує послуги лазерної косметології в салоні лазерної косметології «ЛІЛУ» за адресами: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Небесної Сотні (Пролетарська), буд. 11А та Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Героїв Дніпра, буд. 40.
За наслідками розгляду справи стосовно порушення законодавства про рекламу вирішено прийняти рішення про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5083,00 грн.
18.11.2024 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 18.11.2024 № 182 прийнято рішення № 202 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», вирішено за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 5083,00 грн.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням про накладення штрафу позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено порушення вимог закону щодо призначення та проведення заходу державного нагляду (контролю), що призвело до відсутності правових наслідків перевірки, а роздруківки (скриншоти) з мережі Інтернет, здійснені посадовою особою відповідача без призначення та проведення заходу державного контролю (нагляду) та з яких неможливо встановити час їх здійснення, одержані з порушенням порядку, встановленого законом, не є допустимими доказами на підтвердження фактів порушень, за які оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф. Рішення № 202 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 18.11.2024 прийнято відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, (далі - Положення № 667) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.
Пунктом 7 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Згідно з пунктами 15, 18, 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР):
реклама - це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;
рекламні засоби - це засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача;
розповсюджувач реклами - це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламо), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту, у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
За змістом частини 4 статті 27 Закону № 270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за процедурою, визначеною Законом України «Про адміністративну процедуру», на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
Положеннями частини 7 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами штрафів за порушення законодавства про рекламу визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V:
державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;
спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії Закону № 877-V та зобов'язаний дотримуватися його приписів.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт посилається на те, що на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу Закон № 877-V не поширюється.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, надаючи оцінку правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 № 0005 про накладення штрафу за порушення статті 22 Закону № 270/96-ВР, сформував висновок, за яким спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.
При цьому, зі змісту преамбули Закону № 877-V вбачається, що він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 877-V його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частинами 2, 3 статті 2 Закону № 877-V передбачено коло правовідносин, на які дія цього Закону не поширюється. Перелік таких правовідносин є вичерпним.
При цьому зі змісту статті 2 Закону № 877-V вбачається, що вона не містить обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.
Водночас положення Закону № 270/96-ВР не містять правових норм, які встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно Законом №877-V.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 877-V, які регулюють процедуру проведення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, від 17.01.2023 у справі № 826/9936/17, від 11.07.2024 у справі № 620/4425/23.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання суб'єктом владних повноважень вимог Закону №877-V при призначенні та проведенні заходу державного нагляду (контролю) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими. Крім того, апелянт не довів дотримання ним вимог Закону № 877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним, у зв'язку з чим і рішення, прийняте за результатом такого заходу, підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на даний час.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 303, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
Пунктом 2 Постанови № 303 передбачено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Відповідно до пункту 4-1 Постанови № 303 протягом періоду воєнного стану за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, захисту прав споживачів та метрологічного нагляду у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються за рішенням Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 303 передбачено припинення проведення планових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», крім здійснення заходів державного ринкового нагляду щодо:
- побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. №734, і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804;
- низьковольтного електричного обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1067;
- обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1077;
- машин та устаткування в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62;
- електричного та електронного обладнання в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 139;
- іграшок в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 151, Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1077, Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1067, і Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 139;
- обігрівачів приміщень та комбінованих обігрівачів в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для обігрівачів приміщень та комбінованих обігрівачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1184, і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804;
- рухомого обладнання, що працює під тиском, в частині його відповідності вимогам Технічного регламенту рухомого обладнання, що працює під тиском, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2018 р. № 536;
- засобів індивідуального захисту в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 771;
- ліфтів та компонентів безпеки для ліфтів в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 438;
- медичних виробів та допоміжних засобів до них в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753;
- медичних виробів для діагностики in vitro та їх допоміжних засобів в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754;
- активних медичних виробів, які імплантують, в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755;
- колісних транспортних засобів, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах в частині їх відповідності вимогам Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання і Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затверджених наказом Міністерства інфраструктури від 17 серпня 2012 р. № 521.
З огляду на положення Постанови № 303, ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області упродовж періоду дії в Україні воєнного стану може проводити лише позапланові заходи державного нагляду/контролю за дотриманням законодавства України про рекламу за умови наявності та на підставі відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері і лише за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини.
Однак, в матеріалах справи відсутнє таке рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, про дозвіл на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Як встановлено вище та не спростовано доводами апеляційної скарги, оскаржуване рішення винесено відповідачем не за наслідками проведення планового або позапланового заходу державного ринкового нагляду (контролю), результати якого відображаються у відповідному акті контролю, який у розумінні статтей 72, 74 КАС України є доказом, що містить інформацію щодо предмета доказування, а внаслідок збирання апелянтом інформації про виявлене порушення у спосіб, який не передбачений законом, з порушенням права особи бути обізнаною про здійснюваний захід контролю з правом подання нею відповідних доказів та заперечень щодо предмету контролю.
Отже, оскаржуване рішення ґрунтується на доказах, які були одержані відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, а відтак не можуть визнаватися допустимими доказами у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі № 300/534/19 (провадження 857/7780/19) та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі № 400/1662/20, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 916/214/20, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у справі №916/214/20 підстави позову, склад учасників, фактичні обставини справи не є подібними до справи, що розглядається. Отже, висновки, викладені у вищезазначеній постанові, не є релевантними до справи, що розглядається, а тому не підлягають застосуванню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року по справі № 440/14978/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк