09 жовтня 2025 р. Справа № 520/22052/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22052/24
за позовом Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" (далі- позивач, БПФ "АСТРА") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі- відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA807000/2024/000474/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA807200/2024/000570; вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №520/22052/24 адміністративний позов агатопрофільної приватної фірми "АСТРА" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000474/2 від 29.07.2024.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000570 від 29.07.2024.
Стягнуто з Харківської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" судовий збір в розмірі 6155,66 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №520/22052/24 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між Багатопрофільною приватною фірмою "АСТРА" Україна (Покупець) та «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2021 №29/03/21 (далі контракт) /а.с. 28-34/.
Відповідно до контракту продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 100000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті (п. 1 контракту) /а.с. 28-34/.
Сторонами контракту 14.05.2021 укладено та підписано доповнення відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту на суму 600000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті /а.с. 35-36/.
01.03.2022 укладено доповнення № 2 до контракту у якому сторони контракту передбачили, що загальна суму контракту складається суму усіх інвойсів, які будуть виставлені протягом строку дії цього контракту /а.с. 36/.
Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 контракту продавець постачає товар по даному контракту на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту відповідно до Правил ІНКОТЕРМС (2010). Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу. Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.
Документи, які додаються на товари: 1) рахунок - фактура, 2) пакувальний лист, 3) коносамент/CMR, 4) сертифікат походження, 5) сертифікат якості, 6) експортна декларація.
Відповідно до цього контракту відбулась поставка наступного товару ровінг зі скловолокна, призначений для виробництва склопластикових виробів шляхом армування: ECR15-200D-608, 1075 кг, ECR17-1200D-608, 19363 кг, виробник «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» (Китай).
Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА"(БПФ "АСТРА") 29.07.2024 через свого декларанта подала до митного оформлення митну декларацію від 29.07.2024 №24UА807200011483U5 та додані до неї документи, а саме: пакувальний лист (Packinglist) від 13.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SDFE3240503 від 13.05.2024; коносамент (Bill of lading) від 17.05.2024 № 237489451; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 25.07.2024 №440997-1; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 17.05.2024№ С246722314500077; банківський платіжний документ, що стосується товару від 01.05.2024 №260; банківський платіжний документ, що стосується товару від 12.07.2024 №268; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.07.2024 №LS4576029; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.07.2024 №440997-1; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13.04.2024; страховий поліс від 19.05.2024 №11153003902511940984; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 1 від 14.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 2 від 01.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 29.03.2021 №29/03/21; договір про надання послуг митного брокера від 27.12.2012 №82; договір (контракт) про перевезення від 20.06.2023 №1677; договір (контракт) про перевезення від 19.07.2024 №19/07/2024; договір (контракт) про перевезення від 02.02.2021 №242511; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю (Сертифікат якості) від 13.05.2024; копія митної декларації країни відправлення *422720240000474893* від 16.05.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA807200011483U5 від 29.07.2024. перелік поданих документів позивачем до відповідача наведено у карті відмова. Дана обставина щодо поданих документів відповідачем не оспорюється, а тому приймається судом до уваги /а.с. 12/.
За результатами перевірки оспорюваної митної декларації, а також інших документів, наданих позивачем відповідно до Митного кодексу України митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за митною декларацією від 29.07.2024 № UA807000/2024/000472/2 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень статті 64 МК України та з додержанням вимог частини другої статті 55 МК України і Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012.
В оскаржуваному рішенні зазначено причин, через які заявлену декларантом митна вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57-63 Mитного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;- наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців: відсутня Заявка, що передбачені п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024;- відсутня 100% оплата згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від від 19.07.2024 №19/07/2024:- відсутня Заявка, передбачена и 1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;- декларантом не надано повну скан копію договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451:- відсутній переклад митної декларації країни відправлення №*422720240000474893*, ma страхового поліса №11153003902511940984, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ:- відсутній платіжний документ, що підтверджує оплату морського фрахту згідно коносаменту №237489451;- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс- листи) від виробника товару. також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) товар, що прийшов в контейнері №MRKU8884869. було вивантажено з судна у порту GDANCK (Польща) 22.07.2024 року. Згідно інформації з caumy www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, СМР 440997-1 складена 25.07.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документ. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортувания не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ; З урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 зовнішньоекономічного Контракту та 100 відс. передоплати частинами (80 відс. передоплата; 20 відс. проти копії коносамента), визначеної у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 01.05.2024 № 260, від 12.07.2024 № 268 не можуть бути взяті до уваги як документи, що тотверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять у графі 70 «Призначення платежу» інформацію про інвойс 26.04.2024 №SDFE3240503, дата якого не відповідає даті поданого до митного оформлення (від 13.05.2024 SDFE3240503), що не дає можливості ідентифікувати такі платіжні інструкції з оцінюваним товаром. При цьому, оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 №237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503. у пакувальному листі від 13.05.2024 наявні відомості про коносамент від 17.05.2024 №237489451, який видано пізніше такого пакувального листа. При цьому, у зазначеному коносаменті відсутні підписи уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 1,52 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар. Проаналізувавши якість товару, репутацію на ринку, країну виробництва, країна відправлення CN (China), однакові умови поставки CIF було обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час №UA204150/2024/2197 від 25.06.2024. При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 1.52 $/кг.
Також, на підставі вказаного вище рішення про коригування митної вартості товару, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000570 від 29.07.2024.
Надалі, товар був оформлений та випущений у вільний обіг за скорегованою митною декларацією від 29.07.2024 № 24UA807200011511U2.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято протиправно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статі 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).
Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Крім цього, відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 140/6689/20.
Згідно ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Так з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення митної декларації №24UА807200011483U5 були подані наступні документи: пакувальний лист (Packinglist) від 13.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SDFE3240503 від 13.05.2024; коносамент (Bill of lading) від 17.05.2024 № 237489451; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 25.07.2024 №440997-1; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 17.05.2024№ С246722314500077; банківський платіжний документ, що стосується товару від 01.05.2024 №260; банківський платіжний документ, що стосується товару від 12.07.2024 №268; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.07.2024 №LS4576029; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.07.2024 №440997-1; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13.04.2024; страховий поліс від 19.05.2024 №11153003902511940984; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 1 від 14.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 2 від 01.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 29.03.2021 №29/03/21; договір про надання послуг митного брокера від 27.12.2012 №82; договір (контракт) про перевезення від 20.06.2023 №1677; договір (контракт) про перевезення від 19.07.2024 №19/07/2024; договір (контракт) про перевезення від 02.02.2021 №242511; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю (Сертифікат якості) від 13.05.2024; копія митної декларації країни відправлення *422720240000474893* від 16.05.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA807200011483U5 від 29.07.2024.
При визначені митної вартості товару, декларантом позивача було обрано 1 метод (графа 42).
Після перевірки митної декларації посадовими особами Харківської митниці 29.07.2024 року митним органом було направлено позивачу запит за №584 у зв'язку із спрацюванням АСАУР щодо можливості заниження митної вартості та запропоновано надати пояснення та додаткові документи.
У відповідь на вказаний запит декларант позивача направив лист №1 від 29.07.2024, в якому просив визначити митну вартість товару в зв'язку з уникненням простою транспортного засобу просив прийняти рішення по митній вартості.
29.07.2024 року Харківською митницею було прийнято рішення №UA807000/2024/000474/2 про коригування митної вартості товару за другорядним методом (за резервним методом) та зазначено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять, розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців:
-відсутня Заявка, що передбачені п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024;
- відсутня 100% оплата згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від від 19.07.2024 №19/07/2024:
- відсутня Заявка, передбачена и 1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;
- декларантом не надано повну скан копію договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451:
- відсутній переклад митної декларації країни відправлення №*422720240000474893*, тa страхового поліса №11153003902511940984, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ:
- відсутній платіжний документ, що підтверджує оплату морського фрахту згідно коносаменту №237489451;
- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс- листи) від виробника товару, також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) товар, що прийшов в контейнері №MRKU8884869. було вивантажено з судна у порту GDANCK (Польща) 22.07.2024 року. Згідно інформації з caumy www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, СМР 440997-1 складена 25.07.2024.
-відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортувания не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ;
- з урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 зовнішньоекономічного Контракту та 100 відс. передоплати частинами (80 відс. передоплата; 20 відс. проти копії коносамента), визначеної у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 01.05.2024 № 260, від 12.07.2024 № 268 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять у графі 70 «Призначення платежу» інформацію про інвойс 26.04.2024 №SDFE3240503, дата якого не відповідає даті поданого до митного оформлення (від 13.05.2024 SDFE3240503), що не дає можливості ідентифікувати такі платіжні інструкції з оцінюваним товаром. При цьому, оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 №237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503.
Надаючи оцінку зазначеним у спірному рішенні підставам для коригування митної вартості товарів, щодо розбіжностей в поданих документах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Щодо тверджень відповідача про наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020 та від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Таким чином, інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
Щодо доводів митного органу про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає наступне.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 28.02.2024 р. у справі № 815/1460/18.
При цьому, частиною 2 статті 53 МК України до переліку обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.
Отже, вказаний документ не є обов'язковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв'язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.
Доводи митного органу щодо відсутності заявок, що передбачені п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024 та п.1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сама по собі заявка на транспортне перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов'язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів.
Щодо ненадання висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» №1464 від 29.07.2024 до митного органу, колегія суддів зазначає, що ст. 53. ч. 3.п. 8 Митного кодексу України передбачено, що декларант має право надати додаткові документи, а саме висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару, між тим даний висновок до переліку обов'язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які встановлені частиною 2 статті 53 МК України не віднесено.
Щодо посилань митного органу на відсутність 100% оплати згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від 19.07.2024 №19/07/2024, ненадання повної скан-копії договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677, а також, на відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451 та відсутність платіжного документу, що підтверджує оплату морського фрахту згідно коносаменту №237489451, колегія суддів зазначає наступне.
За умовами зовнішньоекономічного контракту від 29.03.2021 №29/03.2021 та згідно інвойсу №SDFE3240503 поставка товару здійснювалась на умовах СIF Gdansk.
Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Інкотермс-2010 на умовах поставки CIF визначено, що Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в
порту відвантаження.
Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.
У зв'язку із цим при здійснені позивачем розрахунку митної вартості витрати на транспортування, витрати з морського перевезення не повинні враховуватись до митної вартості, оскільки такі витрати за умовами контракту враховані у вартості товару, що відповідає приписам статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, декларантом для підтвердження транспортних витрат були надані документи: CMR № 440997-1 від 25.07.2024, коносамент № 237489451 від 17.05.2024, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів (договори надання послуг з перевезень вантажів № 1677 від 20.06.2023, № 19/07/2024 від 19.07.2024, № 242511 від 02.02.2021, рахунок на оплату № LS-4576029 від 25.07.2024, довідка про транспортні витрати № 440997/1 від 25.07.2024).
Так, згідно до довідки про транспортні витрати № 440997/1 від 25.07.2024 вартість міжнародного автоперевезення за маршрутом Gdansk(Poland) до м. п. Ягодин за реєстраційним номером ВKS149IА/ ВК3180ХF становить 39339 грн 00 коп.
Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 48530 грн 68 коп.
Міжнародне автоперевезення по території України за маршрутом Ягодин - Харків за реєстраційним номером ВК5 149IA/BK3180XF - 59010 грн 68 коп.
Страхування вантажу не проводилося.
При цьому, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 810/4441/16, від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17.
Щодо посилань апелянта на нечинність коносаменту №237489451 від 17.05.2024 у зв'язку з тим, що пакувальному листі від 13.05.2024 наявні відомості про коносамент №237489451, який видано пізніше такого пакувального листа, при цьому у коносаменті №237489451 від 17.05.2024 відсутні підписи уповноваженої особи перевізника, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки коносамент №237489451 сформований в електронному вигляді, тому не може мати фізичного підпису особи перевізника, а тому наявність особистого підпису осіб не вимагається. Крім того, зазначення у пакувальному листі від 13.05.2024 коносаменту який складено пізніше, не може свідчити про нечинність коносаменту.
Колегія суддів відхиляє доводи митниці про відсутність прайс-листів та каталогів від виробника товару, як підставу для коригування митної вартості, оскільки такі документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.
Щодо тверджень митного органу на те, що у платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах № 260 від 01.05.2024 та № 268 від 12.07.2024 є відмінності із сумою вказаною в інвойсі № SDFE3240503 від 26.04.2024 судом встановлено наступне.
Позивачем надано пояснення про те, що процедура поставки товару розпочалась з укладення декількох інвойсів на передплату, серед яких був і інвойс на передплату № SDFE3240503 від 26.04.2024 який і зазначений у гр. 70 «Призначення оплати. Призначення платежу» платіжній інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024, як один із трьох інвойсів на передплату за партію товару, яка була сформована з трьох інвойсів на передплату, тому жодних розбіжностей щодо дати та номеру інвойсу у платіжній інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024 допущено не було.Після готовності товару до відправки та визначення точної ваги з боку продавця було сформовано комерційний інвойс (остаточний інвойс) № SDFE3240503 від 13.05.2024 з точною вагою та кінцевою вартістю товару. При цьому, номер інвойсу не змінюється, а дата зазначається нова.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені митним органом аргументи не спростовані стороною відповідачем належними доказами, а відтак доводи позивача узгоджуються із умовами контракту відносно того що, сума контракту визначається сумою усіх інвойсів, тобто таких може бути декілька на виконання умов такої угоди.
Твердження відповідача, що декларантом не надано переклад митної декларації країни відправлення №*422720240000474893* та страхового поліса №11153003902511940984, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ, колегія суддів вважає безпідставним, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання як самої експортної декларації, так і її перекладу, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення та страховий поліс не входить в перелік документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товарів та обов'язково мають надаватися до митниці.
Таким чином, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.
Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення , то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч.3 ст.53 МКУ.
Відтак, відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що документи, що були надані позивачем містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі вищезазначеного, рішення Хмельницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000474/2 від 29.07.2024 не відповідає приписам ч.2 ст.55 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000570 від 29.07.2024 відповідачем заповнено у зв'язку з прийнятим оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке є незаконним, а тому вказана картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача у цій справі надано копії: Договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 3 від 31.10.2023, додаткову угоду №11 від 30.07.2024 до вказаного договору; акту здачі-приймання робіт №26 від 30.07.2024; рахунку на оплату №26 від 30.07.2024 на суму 6500 грн.; виписку з банківського рахунку за період з 05.08.2024 по 06.08.2024, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" адвокатом Борбунюк О.В., виданого Адвокатським бюро "Борбунюк".
Згідно до акту здачі-приймання робіт №26 від 30.07.2024 встановлено, що за надання правової допомоги згідно до додаткової угоди №11 від 30.07.2024 до Договору №3 від 31.10.2023 вартість послуг становить 6500 грн.
Так, відповідно до рахунку на оплату №26 від 30.07.2024, розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за додатковою угодою №11 від 30.07.2024 до Договору №3 від 31.10.2023 складає суму 6500 грн.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 року у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 6500,00 грн. до 4000,00 грн., суд першої інстанції виходив з принципу співмірності.
Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 520/22052/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова