Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол
09 жовтня 2025 р. Справа № 440/10126/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025, по справі № 440/10126/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАЙ ЛТД"
до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державна податкова служба України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРАЙ ЛТД» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області № 11045600/42322645 від 14.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №126 від 21.11.2022;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД» №126 від 21.11.2022, датою первинного подання.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 задоволено позов.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 14.05.2024 № 11045600/42322645 про відмову у реєстрації податкової накладної № 126 від 21.11.2022 поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАЙ ЛТД" в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №126 від 21.11.2022, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАЙ ЛТД" в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання.
Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо надання платником податків необхідного переліку первинних документів, сформованих у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також, скаржник зазначає, що При розгляді наданих до повідомлення документів встановлено, що платником надано товарно-транспортні накладні на перевезення спецтехніки, які складені з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (зі змінами).
Також зазначає щодо дискреційних повноважень стосовно вимог зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ «ЮРАЙ ЛТД» податкові накладні.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРАЙ ЛТД» було сформовано податкову накладну № 126 від 21.11.2022 року і направлено її для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.
Вказана податкова накладна прийнята відповідачем, однак їх реєстрація була зупинена, про що отримано квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних.
Підставами зупинення реєстрації податкової накладної від №126 від 21.11.2022 року зазначено, що результатами її розгляду контролюючий орган через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України направив платнику квитанцію, у якій, зазначено, що документ прийнято, реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 21.11.2022 №126 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 52.21.2, , відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D"=1.0626%, "P"=216627.14.
10.05.2024 позивачем було надано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень від 10.05.2024 №1 та копії документів щодо вказаної податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, в загальній кількості додатків - 7.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.05.2024 року № 11045600/42322645 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «ЮРАЙ ЛТД» № 126 від 21.11.2022 року.
За змістом вказаного рішення підставою для відмови в реєстрації податкових накладних є надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. В розділі «Додаткова інформація» зазначено, що до повідомлення платником надано товарно транспортні накладні на перевезення дорожньої техніки, які складені з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (зі змінами).
В подальшому, не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав скаргу до ДПС України.
За результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 23.05.2024 № 32455/42322645/2 залишено скаргу позивача без задоволення, а спірне рішення ГУ ДПС у Полтавській області - без змін.
Підставою для відмови вказано: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної, прийняті не на підставі та не в спосіб, визначені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до п.п. 201.16.1. п.201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Згідно з п.5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 7 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7).
Пунктом 11 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Судовим розглядом встановлено, що 11 липня 2022 року між Приватним підприємством "САФО-СТРОЙ СТ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАЙ ЛТД" (виконавець) був укладений договір про надання послуг технікою №ПМ 11/07-22/Т.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги спеціалізованою технікою (Додаток 1), далі "Послуги", а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
Згідно п. 2.1 вказаного договору вартість послуг за цим Договором є величиною динамічною та визначається за попередньою домовленістю Сторін в Додатках до Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору надання послуг здійснюється за заявкою Замовника, яка повинна бути надана письмово або засобами електронної не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до дати надання послуги. В заявці про надання послуг, повинен бути вказаний запланований розмір послуги, яку необхідно надати Виконавцю, та період її надання. До моменту обміну оригіналами Заявки передані за допомогою факсимільного зв'язку або надіслані через електронну пошту мають таку ж юридичну силу, як і оригінал.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що відсутність заявки не спростовує факт надання послуг. Доказом надання послуг є Акти приймання-передачі наданих послуг та погоджені Виконавцем заявки Замовника про надання послуг за цим Договором.
Пунктом 3.5 Договору вазначено, що за результатами наданих послуг сторони підписують Акти приймання-передачі наданих послуг. Акти приймання передачі наданих послуг підписуються сторонами після виконання чергової заявки Замовника. Акти приймання-передачі наданих послуг повинні підписуватися уповноваженою особою, повноваження такої особи мають бути належним чином підтверджені.
Відповідно до додатку 1 від 11 липня 2022 р. до Договору №ПМ 11/07-22/Т від 11 липня 2022 року передбачено перелік техніки: Автомобіль самоскид, фреза Bobcat, фреза дорожня WIRTEN W200, асфальтоукладач VOGELE SUPER 1800-3i, каток дорожній HAMM HD 0120V, каток дорожній HAMM HD110, каток дорожній HAMM HD +90 VV-S.
Крім того, 11 липня 2022 року між Приватним підприємством "САФО-СТРОЙ СТ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАЙ ЛТД" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу №11/07-22/П.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною) з пункту навантаження (відправки) до пункту розвантаження (доставки) і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується "вантажоодержувач"), а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
За фактом настання першої події - за фактом надання послуг відповідно до акту здачі-приймання робіт № 99 від 21 листопада 2022 року згідно з договором про надання послуг технікою № ПМ 11/07-22/Т від 11.07.2024 /а.с. 26/ позивачем складено податкову накладну від 21.11.2022 № 126 на загальну суму 91315,94 грн, в т.ч. ПДВ - 15219,32 грн.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято з підстави надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
У додатковій інформації зазначено, що до повідомлення платником надано товарно-транспортні накладні на перевезення дорожньої техніки, які складені з порушенням Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні".
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
За своєю правовою природою товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
Тобто, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт поставки (реалізації) товару.
Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 640/18984/18, від 27.05.2021 у справі № 815/3170/16 та від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 02 березня 2023 року у справі№804/644/16,від 27 вересня 2023 року у справі №380/14750/21, саме наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків. ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
З аналізу вищевикладеного слідує, що за певних умов товарно-транспортна накладна може оформлювати без дотримання форми, а саме за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У свою чергу, згідно оскаржуваного рішення Комісією не встановлено, що поданих товарно-транспортних накладних не було зазначено назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора
Крім того, на переконання колегії суддів окремі недоліки в товарно-транспортних накладних не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати, про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку.
Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В даному випадку, відповідачем обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.
Крім того, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.06.2022 року у справі № 803/1130/13-а та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було визначено які конкретно документи чи пояснення позивачу слід подати для усунення сумнівів щодо реальності задекларованих позивачем операцій.
Судова колегія зазначає, що в даному випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.
Таким чином, вказані обставини призводять до прояву суб'єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов'язки, мета яких - реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування.
Однак, встановлюючи критерії оцінки ступеня ризиків, відповідачем не враховано надані документи на усунення вказаних ризиків. При цьому, відповідачем не зазначено підстави їх не врахування та конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагенту /контрагентів позивача, нікчемності або недійсності угоди / угод, укладеної (их) позивачем або відсутності реального характеру операції матеріали справи не містять та відповідачами не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Надіслані позивачем письмові пояснення з копіями інших документів відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентами та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкових накладних.
За таких обставин колегія суддів зазначає про відсутність у контролюючого органу підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних з огляду на наявність документів, які свідчать про проведення господарської операції та які були надані контролюючому органу.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
Під час вирішення справи суд перевіряє відповідність прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, дії на відповідність критеріям, визначеним ст. 2 КАС України.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.
Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме: зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.
Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов'язання ДПС України вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги № 20-07-24 від 20 липня 2024.
Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №20-07-24 від 20 липня 2024 року, а саме п. 5.1., вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, опис таких послуг та рахунок, погоджується за взаємною угодою сторін, та оформляється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №9 від 06 серпня 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №20-07-24 від 20 липня 2024 року /а.с. 40/ сторони узгодили опис робот, які будуть надані при визнанні протиправним, скасуванні рішення та про зобов'язання вчинити певні дії щодо податкової накладної №126 від 21.11.2022., та розрахунок відповідних витрат, зокрема:
-аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються взаємовідносин сторін, огляд судової практики в подібних справах - 1500 грн., що складається з вартості 1 година - 1500 х 1 год;
-підготовка та складання процесуальних документів (позовна заява та інші) зі спірних правовідносин сторін - 3500 грн., що складається з вартості 1 години 1000 грн. х 3,5 год.
Загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Клієнт оплачує витрати за надання професійної правничої допомоги двома платежами:
1. 2000 (дві тисячі) грн. в строк до 22 серпня 2024;
2. 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. здійснюється на протязі одного року після набрання рішення по справі законної сили.
Згідно платіжної інструкції №130 від 21.08.2024 ТОВ "ЮРАЙ ЛТД" здійснено оплату згідно рахунку №57 від 21.08.2024., за надання професійної правничої допомоги за договором №01-05-24.
Згідно листа від 30.10.2024 ТОВ "ЮРАЙ ЛТД" просило Директора АЮ "Олександра Тіньковського" зарахувати платіж на суму 2000 (дві тисячі грн. 00 коп.) рахунок №57 від 21.08.2024., платіжне доручення №130 від 21.08.2024., як оплату за надання професійної правничої допомоги, згідно договору №20-07-24
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання зазначених процесуальних документів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір на рівні 3000 грн. є співмірним розміром витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. належним чином обґрунтовані та, як вірно зазначено судом першої інстанції, підлягають стягненню на користь позивача.
Доводи відповідача про те, що заявлені позивачем витрати не є не співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга не містять доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в частині вищезазначених витрат у зазначеному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 440/10126/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло