№ 207/5352/24
№ 2/207/249/25
01 жовтня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Подобєд О.К.
при секретарі Бакуліні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем вказано, що 03.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.11.2020 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Отже, 03.11.2020 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 70000,00 грн. У відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення Розділу II Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.04.2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач не вчинила ніяких дій для погашення заборгованості. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 11.07.2024 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 33771,27 грн., яка складається з наступного: 33771,27 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просили задовольнити повністю.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явились, позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов, просили відмовити в задоволенні позову. Зазначили, що позовні вимоги є незаконними і необґрунтованими, оскільки позивач не надав жодних доказів, які підтверджують залишок заборгованості у відповідача у розмірі 33771,27 грн. станом саме на 11.07.2024 року. У межах позовної заяви позивач зазначає про необхідність стягнення з відповідача залишку заборгованості за кредитним договором (тіло боргу) саме у розмірі 33771,27 грн. Проте, відповідно до руху коштів по картці від 12.11.2024р., станом на 01.02.2023 року у стовпчику «Залишок після операції» за відповідачем числиться заборгованість у розмірі лише 5671,27 грн. Позивач не довів належними, допустимими доказами факт залишку у відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі саме 33771,27 грн. станом саме на 11.07.2024 року. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт надання грошових коштів ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.11.2020 року саме у розмірі 33771,27 грн. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 03.11.2020 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , підготовлені співробітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації. Проте, матеріали справи не містять підтвердження перерахування грошових коштів на користь відповідача, а саме, первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Позивачем не надано належним чином оформлених виписок про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій будь-які інші первинні документи. Тобто, фактів видачі кредиту та загалом сума заборгованості нібито у розмірі 33771,27 грн. у відповідача не мають жодного документального підтвердження. Отже, позивач не довів наявність заборгованості відповідача саме у розмірі 33771,27 грн., тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до наступного висновку.
03.11.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору.
Положеннями п.2 анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив і зобов'язався виконувати умови договору про надання банківських послуг.
Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Пунктом 6 анкети-заяви передбачено, що підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням удосконаленого електронного цифрового підпису.
Усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п.9 анкети-заяви).
Вказана анкета-заява підписана відповідачем особисто.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі до 70000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.07.2024 року відповідачка має заборгованість у розмірі 33771,27 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 України "Про електронну комерцію").
За змістом ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що у жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки "Monobank". Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту "Monobank" є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Підписана відповідачем анкета-заява від 03.11.2020 року не містить відомостей про розмір тіла кредиту (кредитного ліміту), строк дії кредитного договору, відсутня також інформація про розмір процентів за користування кредитом.
До анкети-заяви позивачем було долучено витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо monobank продуктів, як невід'ємну частину кредитного договору.
Вказаним витягом з Умов і правил визначено, зокрема порядок нарахування процентів та їх розміри, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.11.2020) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.10.2024), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Крім того, надана позивачем редакція Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" була затверджена рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, тобто після укладення між сторонами кредитного договору від 03.11.2020 року.
Таким чином, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.
При цьому, згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк", затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.11.2020 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати процентів (такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Долучена до позову копія паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. У вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20).
Суд зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 03.11.2020 року, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі встановленого кредитного ліміту 70000,00 грн. відповідачем в добровільному порядку АТ "Універсал Банк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково здійснювала повернення коштів, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, яка утворилась з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту, та без урахування нарахованих відсотків, які включені до тіла кредиту.
Відповідно до розрахунку позивача станом на 11.07.2024 року відповідачка має заборгованість у розмірі 33771,27 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту. Позивачем за період з 03.11.2020 року по 11.07.2024 року нарахована відповідачу заборгованість за відсотками, які включені до тіла кредиту у розмірі 33771,27 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
При цьому, суд зауважує, що стягнення відсотків взагалі не передбачено умовами підписаної позичальником анкети-заяви.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено за спірним договором заборгованість у загальному розмірі 153442,94 грн., яку банк безпідставно спрямував на погашення відсотків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором від 03.11.2020 року.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подобєд О.К.