Справа № 932/9454/25
Номер провадження 2/932/3115/25
03 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Мальцевій Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрієнко Сергій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
5 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Андрієнко Сергій Вікторович, звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначено, що 13 березня 2025 року, на центральному мосту міста Дніпра сталося ДТП між автомобілем БМВ-435-1 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобілем Вольво V-50 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок зіткнення вказаний автомобіль Вольво здійснив самовільний рух вперед та скоїв наїзд на автомобіль СЕАТ реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія Jutins Stankevicius Vactovas. Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра у справі № 932/4282/25 від 22 травня 2025 року, водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. В наслідок винних дій водія ОСОБА_2 транспортному засобу позивача було спричинені значні механічні ушкодження. Згідно висновку експерта № 2804/25 за результатами товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ від 16 квітня 2025 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Вольво V-50 становить 342293,22 грн. Відповідно до висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 86886 від 08.05.2025 року - вартість Вольво V-50 з пошкодженнями становить 113435,30 грн. 25 червня 2025 року вказаний автомобіль Вольво було продано за 113000,00 грн. Цивільно-правову відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, було застраховано в ПАТ «Страхова група «ТАС». Після звернення позивача до страхової компанії, ПАТ «Страхова група «ТАС» виплатила страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме грошові кошти у розмірі 69293,22 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2025 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року, було відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. 30 вересня 2025 року до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача, в якій він просить розглядати справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. 30 вересня 2025 року до канцелярії суду надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
31 березня 2025 року позивач звернувся із письмовою заявою до судового експерта Дроздова Юрія Володимировича про проведення товарознавчої експертизи. На вирішення експерту були поставленні наступні питання: Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Volvo V50», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на дату ДТП, яке мало місце 13.03.2025 року.
З висновку експерта № 2804/25 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) складеного 16 квітня 2025 року, який було досліджено судом, вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Volvo V50», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП складає - 342293,22, грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 1242/2025/5436273 транспортного засобу від 25.06.2025 року, ОСОБА_1 продала ОСОБА_5 автомобіль «Volvo V50» 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_2 . Сума договору складає 113000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За приписами ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 ЦК України).
У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Отже страхова виплата має певні обмеження та може не у повній мірі покривати потерпілому заподіяний збиток (фізичний знос, франшиза, ПДВ, ліміт відповідальності).
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 липня 2021 року у справі № 203/3219/15-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року та у справі № 754/5129/15-ц та постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 де зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому для відновлення його порушеного права у повному обсязі є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового ліміту (страхової суми за договором).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).
Також суд зазначає, що в позовній заяві представником позивача зазначається, що позивач звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» для отримання страхового відшкодування в наслідок ДТП, та в наслідок цього позивачем було отримано грошове відшкодування у розмірі 160000,00 грн. Однак, стороною позивача не було надано жодних доказів на підтвердження того, що вказані виплати були отримані позивачем, внаслідок чого неможливо перевірити зазначений факт. Але, суд вирішує прийняти вказані відомості про отримання позивачем страхового відшкодування у розмірі 160000,00 грн. як безспірний доказ на підставі того, що відповідачем було визнано позовні вимоги, питання про підтвердження здійснення страхової виплати не підіймалося, а сам факт здійснення такої страхової виплати не заперечується та не оскаржується.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 69293,22 грн.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
9 липня 2025 року між адвокатом Андрієнко Сергієм Вікторовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. З довідки наданою адвокатом Андрієнко Сергієм Вікторовичем вбачається, що ОСОБА_1 сплатила гонорар за правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.
Також судом під час розгляду справи досліджувався висновок експерта № 2804/25 від 16 квітня 2025 року, який було замовлено позивачем після настання ДТП. Витрати на судового експерта підтверджуються договором № 21 про надання експертних послуг від 21 березня 2025 року, укладеного між Корінною Світланою Олександрівною та судовим експертом Дроздовим Юрієм Володимировичем; копією платіжної інструкції № 9373-8393-3645-0014 про сплату 7000,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_6 .
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Оскільки висновок експерта був врахований судом при ухваленні рішення, то витрати, пов'язанні із проведення автотоварозначої експертизи, є витратами пов'язаними із розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн., якій було сплачено позивачем при поданні позовної заяви, що підтверджується № 9385-1551-8158-9391 від 21 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Тому, враховуючи що відповідачем було подано заяву про визнання позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вирішує стягнути з відповідача 605,60 грн. судового збору на користь позивача. А другу частину судового збору відшкодувати позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрієнко Сергій Вікторович, до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 69293,22 гривень (шістдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто три гривні 22 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок), витрати по оплаті послуг судового експерта у розмірі 7000,00 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок).
Повернути ОСОБА_1 із державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3
Суддя О.О. Леміщенко