Справа № 199/4740/25
(2/199/3260/25)
Заочне Рішення
Іменем України
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, в складі:
головуючого судді - Кошлі А.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кахикало А.С.
представника позивача - Бровкіна М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
Дніпровська міська рада (позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що будівля гуртожитку літ. А-5 за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. Відтак і кімната АДРЕСА_2 в зазначеному гуртожитку перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, в зазначеній кімнаті АДРЕСА_2 зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 (Відповідач-1, В.К.В.) - з 24.12.2002р., ОСОБА_1 (Відповідач-2, дружина) - з 24.12.2002р. та ОСОБА_2 (Відповідач-3, син) - по формі А матері, після отримання паспорта - дані відсутні. Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 10.03.2025р. відомо, що на ім'я ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на 3 особи з 01.10.2020р. та призупинений з 01.02.2025р. Борг складає 25 140,06 грн. Відповідачі за даною адресою не проживають більш як 4 роки, кімната опечатана, що підтверджується актами комісії Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 13.07.2024р, 11.11.2024р., та 04.03.2025р. Оскільки відповідачі не проживають за місцем реєстрації більше шести місяців, просить суд визнати їх такими що втратили право користування вказаним приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просила задовольнити позов, заперечень проти винесення заочного рішення не надав.
Відповідачі в судові засідання не прибули, причини неявки суду не повідомляли, відзив на позов не надано.
Інші учасники по справі в судове засідання не прибули, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів і ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Будівля гуртожитку літ. А-5 за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №418870897 від 20.03.2025р. Відтак і кімната АДРЕСА_2 в зазначеному гуртожитку перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Враховуючи наведене, Дніпровська міська рада звертається до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра у зв'язку з наступним.
В зазначеній кімнаті АДРЕСА_2 зареєстровано троє осіб: ОСОБА_1 (Відповідач-1, В.К.В.) - з 24.12.2002р., ОСОБА_1 (Відповідач-2, дружина) - з 24.12.2002р. та ОСОБА_2 (Відповідач-3, син) - по формі А матері, після отримання паспорта - дані відсутні.
Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 10.03.2025р. відомо, що на ім'я ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на 3 особи з 01.10.2020р. та призупинений з 01.02.2025р. Борг складає 25 140,06 грн.
Відповідачі за даною адресою не проживають більш як 4 роки, кімната опечатана, що підтверджується актами комісії Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 13.07.2024р, 11.11.2024р., та 04.03.2025р.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Приписами статті 379Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
За змістом статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно частини 1 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Аналізуючи отримані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідачі тривалий час, а саме понад чотири роки не проживають за місцем реєстрації, не сплачують комунальні послуги та не несуть будь-яких витрат на утримання житла. При цьому, доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідачів у жилому приміщенні понад визначені ст. 71 ЖК України строки та доказів на вчинення їм перешкод у користуванні квартирою, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки під час судового розгляду справи, достовірно встановлено, що відповідачі понад 4-х років, а не проживають за місцем реєстрації, не несуть будь-яких витрат на утримання кімнати, а перешкоди у користуванні даним житлом відповідачам не чиняться, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою в гуртожитку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила права користування, що набрало законної сили, є достатньою підставою для його виконання, шляхом зняття такої особи з зареєстрованого місця проживання і не потребує додаткового судового врегулювання.
Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу, зокрема належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За звернення до суду з даною позовною заявою, Дніпровською міською радою, у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір» понесені витрати з оплати судового збору в сумі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Дніпровської міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Копію заочного рішення надіслати сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складений 08.10.2025 року.
Суддя А.О. Кошля