Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
09 жовтня 2025 року справа №520/20152/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сліденка А.В., розглянувши за правилами письмового провадження у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованого на виконання рішення по справі № 520/18036/24 грошового забезпечення; 2) стягнення з Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» на користь ОСОБА_1 недоотримане на виконання рішення по справі № 520/18036/24 грошове забезпечення на суму 11.854,28 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 28 копійок) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що на виконання рішення у справі № 520/18036/24 відповідач 27.06.2025 перерахував позивачу заборгованість із грошового забезпечення, з якої фактично виплачено 30.056,77 грн та 18.906,53 грн, а решту сум - 1.581,94 грн і 995,08 грн військового збору та 3.582,29 грн і 5.694,97 грн податку на доходи фізичних осіб (усього 11.854,28 грн) - утримано та перераховано до бюджету. Позивач вважає такі утримання протиправними, що й зумовило його звернення за судовим захистом.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що на виконання рішення у справі № 520/35278/23 державною установою «Качанівська виправна колонія (№54)» ОСОБА_1 проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 10.09.2021 на загальну суму 51.540,32 грн (без утримань), включаючи компенсацію ПДФО відповідно до Постанови КМУ № 44 від 15.01.2004, із відрахуванням військового збору, який компенсації не підлягає. Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нараховані працівнику після набрання чинності Законом № 4015-ІХ доходи, у тому числі перераховане грошове забезпечення за минулі періоди, є об'єктом оподаткування військовим збором. Твердив, що позивачу виплачено повну суму компенсації податку на доходи фізичних осіб (18%), а утримання військового збору без подальшої компенсації здійснено у межах вимог податкового законодавства.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
ОСОБА_1 з 04.09.2006р. по 10.09.2021р. проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54»; наказом начальника державної установи «Качанівська виправна колонія №54» від 10.09.2021р. №338/ОС-21 була звільнена зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
За викладеними у позові твердженнями, внаслідок неналежного обчислення відповідачем грошового забезпечення, заявником було подано відповідний позов до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024р. у справі №520/18036/24 було визнано протиправною бездіяльність Державної установи “Качанівська виправна колонія №54» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 01.01.2020 року до 10.09.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано Державну установу “Качанівська виправна колонія №54» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, і здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Державну установу “Качанівська виправна колонія №54» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 10.09.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, і та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024р. залишено без змін.
За твердженням сторони позивача, на виконання рішення суду у справі №520/18036/24 відповідачем було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення 27.06.2025. З перерахованої до сплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем фактично сплачено позивачу кошти двома платежами в розмірі 30.056,77 грн. та 18.906,53 грн., решту коштів - спрямовано до бюджету в якості військового збору у розмірах 1.581,94 грн. та 995,08 грн. та податку на доходи фізичних осіб у розмірах 3.582,29 грн., та 5.694,97 грн. Таким чином, сума утримань загалом становить: 1.581,94 грн. + 995,08 грн. + 3.582,29 грн. + 5.694,97 грн. = 11.854,28 грн.
За твердженням сторони відповідача, на виконання рішення суду у справі №520/18036/24 Державною установою “Качанівська виправна колонія (№54)» ОСОБА_1 проведено перерахунок грошового забезпечення. Сума перерахунку грошового забезпечення за 2020 рік (без відрахування обов'язкових платежів) склала - 19.901,61 грн. Сума перерахунку грошового забезпечення за 2021 рік (без відрахування обов'язкових платежів) склала - 31.638,71 грн. Разом - 51.540,32 грн. (до утримання податків, зборів, обов'язкових платежів)
У подальшому, після надходження видатків на виконання судових рішень та відшкодування судових витрат за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» державною установою «Качанівська виправна колонія (№ 54)» рішення суду по справі № 520/35278/23 було виконано в повному обсязі, виплачено ОСОБА_1 перераховане грошове забезпечення: за період з 01.01.2020 по 31.12.2020р року у сумі - 19.906,53 грн. (включаючи суму компенсації податку на доходи фізичних осіб (18%) - 3.582,29 грн.); за період з 01.01.2020 по 10.09.2021р у сумі - 31.638,71 грн. (включаючи суму компенсації податку на доходи фізичних осіб (18%) - 5.694,97 грн.), але з утриманням обов'язкових платежів (податків, внесків, зборів) у вигляді військового збору, який компенсації не підлягає.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінських волевиявлень суб»єкта владних повноважень з приводу невиплати грошової компенсації утриманого з грошового забезпечення військовослужбовця податку на доходи фізичних осіб та військового збору, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі за текстом - Порядок №44).
Згідно із пунктом 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-6 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, виплачується для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, враховуючи те, що рішенням суду по справі № 520/18036/24, встановлено виплату відповідачем не повному обсязі грошового забезпечення позивачу, позивач мав право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.
Згідно довідки державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» про нарахування та виплату заявнику на виконання рішення суду у справі №520/18036/24 здійснено перерахунок грошового забезпечення за 2020 рік, який склав - 19.901,61 грн., перерахунок грошового забезпечення за 2021 рік, який склав - 31.638,71 грн. Разом - 51.540,32 грн. (без відрахування обов'язкових платежів)
У подальшому, заявнику було виплачено перераховане грошове забезпечення: за період з 01.01.2020 по 31.12.2020р року у сумі 18.906,53 грн. (включаючи суму компенсації ПДФО (18%) - 3.582,29 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №293 від 26.06.2025р.; за період з 01.01.2020 по 10.09.2021 у сумі - 30.056,77 грн. (включаючи суму компенсації ПДФО (18%) - 5.694,97 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №297 від 26.06.2025р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачу у межах спірних правовідносин у повному обсязі було виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірах - 3.582,29грн. та - 5.694,97грн., у зв'язку з чим за цим епізодом суб"єкт владних повноважень не порушував жодних прав заявника.
У ході розгляду справи стороною позивача не було подано жодних доказів про протилежне.
Тож, вимоги позову за цим епізодом до задоволення не підлягають.
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з п.п.1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України було змінено згідно із Законом № 4113-IX від 04.12.2024 та зазначено, що ставка збору становить для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.
Норми Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44) не поширюються на суспільні відносини з приводу справляння військового збору, позаяк згідно з ст.ст.9, 10, п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб та військовий збір є різними податковими обов"язками.
Згідно з п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 18.06.2015р. №548-VIII тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Згідно з п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 19.06.2018р. №2463-VIII тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Згідно з абз. 2 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 19.06.2022р. №2308-IX тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий п.п. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Закон України від 19.06.2022р. №2308-IX набув чинності - 09.07.2022р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
З 9 липня 2022 року вступили в силу зміни до Податкового кодексу України внесені до пункту 1.7. ст.16-1 підрозділу 10 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу третього п.п. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
За сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 критеріями доказування обставин справи суд у даному конкретному випадку вважає недоведеною обставину залучення заявника до: 1) участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС); 2) до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 01.01.2020р. по 10.09.2021р., адже відповідних доказів матеріали справи не містять.
Отже, суд не вбачає, що у відповідача з 01.01.2020р. по 10.09.2021р. були наявні підстави для застосування пільги з оподаткування військовим збором, визначеної підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у зв"язку із відсутністю у матеріалів справи взагалі будь-яких доказів безпосередньої участі заявника з 01.01.2020р. по 10.09.2021р. у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб»єктом владних повноважень було забезпечено дотримання положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк справжні обставини фактичної дійсності були з»ясовані у достатньому обсязі, положення належної норми матеріального права були витлумачені правильно, реально вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу утримання військового збору з грошового забезпечення не погіршує правового становища заявника у зв»язку із відсутністю доказів безпосередньої участі заявника у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Тож за наслідками розгляду справи суд вважає доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності оскарженого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України та навпаки - не доведеним за правилами ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права у межах спірних правовідносин.
Указане є визначене процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 90, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко