09 жовтня 2025 року м. Рівне №460/5296/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу;
зобов'язання відповідача-1 зарахувати до часу постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення позивача період навчання з 01.09.1987 по 25.07.1992 в Київському державному педагогічному інституті іноземних мов на факультеті німецької мови;
зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком з 01.05.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в квітні 2024 року він звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку за принципом екстериторіальності було скеровано до відповідача-2 для розгляду по суті. Відповідач-2 рішенням від 17.04.2024 № 172350005425 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з ненаданням документів достатніх для підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного періоду стверджується наявністю у нього посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та відповідною довідкою органу місцевого самоврядування. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.
03.06.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, відповідач-2 вказує, що надана позивачем довідка органу місцевого самоврядування не підтверджує факт його проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. При цьому, відповідач-2 наголошує, що наявність у особи лише посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, оскільки в силу вимог чинного законодавства така особа зобов'язана підтвердити відповідний період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення довідкою органу місцевого самоврядування. Також, відповідач-2 звертає увагу на те, що позивач у період з 01.09.1987 по 25.07.1992 навчався в Київському державному педагогічному інституті іноземних мов, що, на переконання відповідача-2, заперечує факт постійно проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного відселення протягом названих періодів. З огляду на вказане, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю
10.06.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 також заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що наданими позивачем разом з заявою про призначення пенсії документами підтверджується факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років, у зв'язку з чим право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не набула. Таким чином, відповідач-1 стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 20.05.2024, для розгляду адміністративної справи № 460/5296/24 було призначено суддю Махаринця Д.Є.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 № 696 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/5296/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/5296/24 визначено суддю Поліщук О.В.
Ухвалою суду від 10.09.2025 адміністративну справу № 460/5296/24 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку статті 262 КАС України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною радою 22.03.2023.
09.04.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 09.04.2024 направлено для розгляду до відповідача-2.
17.04.2024 відповідачем-2 прийнято рішення № 172350005425, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 05 місяців 09 днів. Відтак, право на зниження пенсійного віку позивач не набув.
Позивач, не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому, максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).
Водночас, суд відхиляє як безпідставне та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, твердження позивача про наявність у нього права на зниження загального пенсійного віку у зв'язку з наявністю у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
На переконання суду, необхідність додаткового надання особою довідки про періоди проживання на території зони радіоактивного забруднення зумовлена наступним.
Так, 22.03.2023 позивачу було видано дублікат посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). При цьому, бланк такого посвідчення містить застереження: "Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" були затверджені Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551) та зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 Порядку № 551 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.03.2023), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Таким чином, суд констатує, що згідно з Порядком № 551 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) зеленого кольору, серія Б видаються наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на території зони безумовного (обов'язкового) відселення на день аварії;
2) особам, які постійно проживали на території зони гарантованого добровільного відселення на день аварії;
3) особам, які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій;
4) особам, які за станом на 1 січня 1993 р. прожили на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій;
5) особам, які постійно проживають або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років;
6) особам, які постійно проживають або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Суд звертає увагу на те, що у посвідченні серії НОМЕР_1 від 22.03.2023 не зазначено конкретну умову його видачі, а тому таке посвідчення не може підтверджувати саме факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993, як про це зазначає позивач в позовній заяві.
Більше того, таке посвідчення не містить відомостей про проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) по 31.07.1986, а також про часові межі та загальну кількість років проживання (роботи) позивача у такій зоні. В свою чергу, Порядок № 551 не визначає такі обставини як умови для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що наявність у позивача лише посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.03.2023 не може підтверджувати набуття ним права як на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (3 роки), так і максимальної (6 років).
Тому, на переконання суду, Порядок № 22-1 і встановлює, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Також, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 років.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою виконавчого комітету Сарненської міської ради (Старостинський округ № 11) від 01.04.2024 № 13/11-288 (далі - довідка № 13/11-288), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно проживала в селі Любиковичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 27.08.1987, з 08.06.1993 по 15.08.1997.
Також, довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 08.04.2024 № 2/337 (далі - довідка № 2/337) стверджується, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно зареєстрована та проживає у селі Берестя Сарненського району Рівненської області з 24.11.1992 по 28.05.1993, з 18.08.1997 по даний час.
Села Берестя та Любиковичі Сарненського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).
Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.
Аналізуючи надані документи, суд констатує, що позивачем підтверджено період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом 01 року 05 місяців 11 днів (з 26.04.1986 по 27.08.1987 згідно з довідкою № 13/11-288; з 24.11.1992 по 01.01.1993 згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 08.04.2024 № 2/337 (далі - довідка № 2/337).
При цьому, матеріалами судової справи стверджується, що позивач з 01.09.1987 по 25.07.1992 навчалася у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов (м. Київ). Зазначене, на переконання суду, спростовує факт постійного проживання позивача (фізичного перебування особи) в зоні гарантованого добровільного відселення протягом вказаного періоду, які до того ж не охопленні довідками № 13/11-288 та № 2/337.
Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 796-XII він не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідні мотиви були покладені відповідачем-2 в основу рішення від 17.04.2024 № 172350005425 про відмову у призначенні пенсії (пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону 796-ХІІ), у зв'язку з чим таке рішення є правомірними.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.
Наведене вище додатково свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання саме відповідача-1 призначити йому пенсію.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09.10.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076);
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., 79016; код ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК