Справа № 420/33960/25
09 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування наказу,-
08.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України", в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» (вулиця Фонтанська дорога, будинок 159, місто Одеса, Одеська область, 65038, код згідно з ЄДРПОУ 01982079) шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України» (вулиця Торгова, будинок 1-Б, місто Одеса, 65082, код згідно з ЄДРПОУ 02775165).
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Наказу Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року про реорганізацію державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Сонячний (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» шляхом його приєднання до державного некомерційного підприємства «Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- встановлення заборони Міністерству охорони здоров'я України приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваного Наказу Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року, тоді, як Позивач вбачає очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам на захист яких поданий адміністративний позов до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки Відповідач проводить процедуру щодо проведення реорганізації на виконання Наказу № 1209 від 31.07.2025р., що суперечить приписам чинного законодавства, а саме: процедура реорганізації відбувається за рішенням (Наказ № 1209 від 31.07.2025 р.), яке не містить юридичну підставу, імперативних норм щодо необхідності припинення діяльності закладу охорони здоров'я, доцільності та потреби прийняття такого рішення, що тягне негативні наслідки для ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» (м. Одеса) який забезпечує виконання ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування спрямованого на запобігання, профілактику та протидію поширенню захворювань на туберкульоз, а саме: знищення спеціалізованого санаторію, знищення матеріально технічної бази, що передбачена для проведення спеціалізованих видів діяльності спрямованих на запобігання поширення захворювання на туберкульоз, залишення фахових спеціалістів без роботи, також відкритим є питання щодо земельних ділянок , що перебувають у Зоні особливого режиму забудови, громадяни, які хворіють на туберкульоз, будуть позбавлені: комплексного лікування з максимальним використанням кліматичних факторів та природних лікувальних ресурсів регіону; впровадження нових ефективних методів діагностики, лікування та реабілітації та інше. Відтак, Позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та законним інтересам Позивача та третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, та зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити ефективний захист порушених прав.
Крім того, заявник вказує, що реалізація наказу МОЗ України №1209 призведе до повної втрати правосуб'єктності державного закладу, передачі майна, трудових ресурсів, фінансових документів, а також втрати права користування земельними ділянками, будівлями та обладнанням, що належать санаторію. Наслідком цього стане не лише втрата робочих місць працівників, а й неможливість забезпечення права громадян на отримання санаторно-курортних послуг за профілем лікування, який не є тотожним діяльності «Басейнової стоматологічної поліклініки». Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки після припинення юридичної особи відновлення її діяльності стане юридично та фактично неможливим.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи..
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявником зазначено, що реалізація наказу МОЗ України №1209 призведе до повної втрати правосуб'єктності державного закладу, передачі майна, трудових ресурсів, фінансових документів, а також втрати права користування земельними ділянками, будівлями та обладнанням, що належать санаторію. Наслідком цього стане не лише втрата робочих місць працівників, а й неможливість забезпечення права громадян на отримання санаторно-курортних послуг за профілем лікування, який не є тотожним діяльності «Басейнової стоматологічної поліклініки».
Водночас, як убачається з матеріалів справи, оцінка реальності таких наслідків, так само як і правомірності або протиправності дій відповідача, потребує детального дослідження доказів, пояснень сторін та встановлення обставин по суті спору.
Так, у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що очевидні ознаки протиправності повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом, а суд, який застосовує забезпечення позову, має бути переконаний, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями частини 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є єдиним дієвим способом запобігання істотним негативним наслідкам.
Проте, на цьому етапі провадження у справі таких очевидних ознак судом не встановлено.
Фактично доводи заявника базуються на припущеннях, які не можуть бути свідченням наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову, зокрема, істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача та/або очевидне порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Питання правомірності оскаржуваного Наказу Міністерства охорони здоров'я України №1209 від 31.07.2025 року, законності процедури реорганізації та її наслідків для позивача є предметом розгляду справи по суті, і не можуть бути попередньо вирішені в рамках заяви про забезпечення позову, оскільки це фактично означало б наперед сформовану судом позицію по суті спору.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
У даному випадку, позивач не довела, що у разі винесення позитивного судового рішення, його виконання буде об'єктивно неможливим або настільки ускладненим, що матиме негативні правові наслідки.
Враховуючи вищевикладене, а також загальну мету інституту забезпечення позову - охорону прав заявника від реальної та доведеної загрози, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави та умови, які б виправдовували застосування такого попереднього захисту, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, за участю третіх осіб Державне некомерційне підприємство "Басейнова стоматологічна поліклініка Міністерства охорони здоров'я України", Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Сонячний" (м. Одеса) Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.