Справа № 420/17816/25
09 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі від 15.05.2025 № 08/11818-25-Вих, у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану; зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану на посаді начальника групи організації протиповітряної оборони та вогневої підтримки штабу прикордонної комендатури швидкого реагування у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Рапорт обгрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду. До рапорту долучив копії документів, що підтверджують відповідні обставини, а саме паспорта і довідки про присвоєння РНОКПП, довідки до акта огляду МСЕК та пенсійного посвідчення, висновку та довідок лікарсько-консультативної комісії, свідоцтв про народження, про смерть та довідки про місце проживання та склад сім'ї. Листом відповідача від 28.04.2025 № 08/10355-25-Вих, надісланого у відповідь на адвокатський запит про результати розгляду поданого рапорту військовослужбовця, повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з непред'явленням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. 09 травня 2025 року відповідачу було надано окремі документи, а саме копії свідоцтв про смерть бабусі позивача (мати матері) та рідного брата матері, свідоцтва про народження дітей позивача (онуків його матері), з посиланням на обставину його навчання за денною формою, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду. Додатковою відповіддю, викладеною у листі відповідача від 15.05.2025 № 08/11818-25-Вих повідомлено про відсутність підстав для звільнення у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. Позивач вважає таку відмову незаконною, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою судді від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що як зазначив позивач, він звернувся до керівництва в/ч НОМЕР_2 відповідним рапортом, в якому просив звільнити його на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, обґрунтовуючи цю підставу необхідністю здійснювати постійний догляд за свою матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи. В підтвердження інвалідності позивач надав довідку до акта огляду медикосоціальною експертною комісією серії 2-18 ОВ № 063502, в якій зазначено, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а також висновок ЛКК № 4249 від 26 грудня 2024 року та довідку ЛКК, датовану тією ж датою про її потребу у постійному сторонньому догляді. Для підтвердження іншої умови - відсутності у своєї матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, позивач надав свідоцтво про смерть батька (чоловіка матері) серії НОМЕР_3 від 30 березня 2001 року, свідоцтва про смерть бабусі (матері матері) серії НОМЕР_4 від 09 вересня 2009 року, свідоцтво про смерть дядька (брата матері) ОСОБА_3 , серії НОМЕР_5 від 22 вересня 2020 року. Таким чином, у матері позивача не має чоловіка та батьків (перша ступень спорідненості), не стало брата (друга ступень спорідненості), та є неповнолітні онуки. Натомість, позивачем не надано жодного документу який підтверджує відсутність у матері позивача членів сім'ї другого ступеня спорідненості, тобто ще рідних братів, сестер, дітей або онуків померлого брата ) ОСОБА_3 , тощо. Крім того, у в/ч НОМЕР_2 відсутні жодні відомості про те, що у матері позивача немає інших дітей, в тому числі усиновлених, які можуть утримувати і здійснювати постійний догляд. Отже, до рапорту позивачем взагалі не долучено жодних документів щодо членів сім'ї другого ступеня спорідненості, що унеможливило в/ч НОМЕР_2 прийняти позитивне рішення щодо звільнення. Слід зауважити, що саме позивач є особою, яка зацікавлена у звільнені, а тому саме на позивача покладається відповідальність за повноту наданих підтверджуючих документів. Позивачу була надано дві відповіді на його рапорт, в яких і було вказано, що «до рапорту не додано документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду…», і позивач навіть не спробував такий документ надати, а одразу звернувся до суду, що є передчасним. У відповідях також було вказано, що з наданих документів неможливо встановити ступень спорідненості, і незважаючи на очевидний недолік, позивач не спробував це виправити. Натомість, без підтверджуючих документів в/ч НОМЕР_2 не може надати правову оцінку обставин, наведених у рапорті позивача про його звільнення з військової служби, оскільки ті документи що позивача надав, не є достатніми для підтвердження право позивача на звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII - у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
30.06.2025 від сторони позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою для підтвердження відсутності у своєї матері інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, позивач надав свідоцтво про смерть батька (чоловіка матері) серії НОМЕР_3 від 30 березня 2001 року, свідоцтва про смерть бабусі (матері матері) серії НОМЕР_4 від 09 вересня 2009 року, свідоцтво про смерть дядька (брата матері) ОСОБА_3 , серії НОМЕР_5 від 22 вересня 2020 року. Як зазначає відповідач, позивачем не надано жодного документу який підтверджує відсутність у матері позивача членів сім'ї другого ступеня спорідненості, тобто ще рідних братів, сестер, дітей або онуків померлого брата ОСОБА_3 , тощо. При цьому відповідач посилається на статті 1261, 1262 Цивільного кодексу України в частині визначення членів сім'ї першого та другого ступеня спорідненості. Переконані в помилковості такого підходу, оскільки згадані норми Цивільного кодексу України не визначають ступеня спорідненості фізичної особи, а встановлюють черги спадкоємців за законом, що є відмінною категорією, яка належить до іншої сфери правовідносин. З аналогічних підстав не можна вважати обґрунтованим посилання на приписи підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, позаяк останні, як то прямо в них зазначено, застосовуються для цілей розділу IV цього Кодексу. Підсумовуючи свою позицію, відповідач наголошує, що не заперечує право позивача на звільнення, проте вважає, що останнє має бути підтверджене відповідними документами. Натомість, якими саме, окрім тих, що вже були додані до рапорту, останній не зазначає. Позивач надав вичерпне документальне підтвердження обставин поточної наявності всіх родичів своєї матері першого і другого ступенів споріднення та пояснив, що є єдиним сином останньої. Крім цих документів до рапорту додавалася довідка про місце проживання та склад сім'ї від 19.06.2024 № 38, складена Житлово-будівельним кооперативом "Дністровець-1", з якої вбачається, що матір позивача проживає сама, тобто не має інших членів сім'ї, які спільно проживають із нею, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, як то зазначено в статті 3 Сімейного кодексу України, яка містить визначення членів сім'ї. У цьому контексті позивачем вже зверталася увага, що зміст статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає підставу для звільнення з військової служби, не вимагає відсутності родичів 1-го та 2-го ступеня споріднення, які можуть здійснювати необхідний для матері позивача постійний догляд, а обмежується такою умовою виключно до членів її сім'ї, що має суттєве значення за даних обставин.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану на посаді начальника групи організації протиповітряної оборони та вогневої підтримки штабу прикордонної комендатури швидкого реагування у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , військове звання - майор.
У березні 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду. До рапорту долучив копії документів, що підтверджують відповідні обставини, а саме паспорта і довідки про присвоєння РНОКПП, довідки до акта огляду МСЕК та пенсійного посвідчення, висновку та довідок лікарсько-консультативної комісії, свідоцтв про народження, про смерть та довідки про місце проживання та склад сім'ї.
Листом відповідача від 28.04.2025 № 08/10355-25-Вих, надісланого у відповідь на адвокатський запит про результати розгляду поданого рапорту військовослужбовця, повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з непред'явленням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача.
09 травня 2025 року відповідачу було надано окремі документи, а саме копії свідоцтв про смерть бабусі позивача (мати матері) та рідного брата матері, свідоцтва про народження дітей позивача (онуків його матері), з посиланням на обставину його навчання за денною формою, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду.
Додатковою відповіддю, викладеною у листі відповідача від 15.05.2025 № 08/11818-25-Вих повідомлено про відсутність підстав для звільнення у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача.
Зважаючи на неправомірну бездіяльність відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд.
На підтвердження існування зазначених обставин позивач додав до свого рапорту довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОВ № 063502, в якій зазначено, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, висновок ЛКК № 4249 від 26.12.2024 року та довідку ЛКК, датовану тією ж датою про її потребу у постійному сторонньому догляді, а також копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 15.06.1976 року. На підтвердження смерті свого батька (чоловіка матері) позивач надав копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 30.03.2001 року. Рідні батьки матері позивача також померли (батько - у 1950-х роках, матір у 2009 році), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.09.2009 року. Крім батьків матір позивача мала також рідного брата, ОСОБА_3 , який помер у 2020 році, про що додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 22.09.2020 року. За життя брат матері своїх дітей не мав. Інших дітей, крім позивача в ОСОБА_2 немає. Є онуки, діти позивача - неповнолітня ОСОБА_4 , 2018 р.н. та ОСОБА_5 , 2001 р.н., який навчається за денною формою, у зв'язку з чим не може здійснювати догляд за своєю бабусею, більш того за станом здоров'я також не може здійснювати догляд за нею, що підтверджується довідкою № 65 від 20.05.2025 року.
Вказаний рапорт відповідач не задовольнив, зважаючи на те, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує відсутність у матері позивача членів сім'ї другого ступеня спорідненості, тобто ще рідних братів, сестер, дітей або онуків померлого брата) ОСОБА_3 , тощо.
Згідно з абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, постійного догляду повинна потребувати: хвора дружина (чоловіком) або хвора дитина або хворі батьки військовослужбовця або хворі батьки дружини (чоловіка) військовослужбовця, (тобто, одна з осіб, які відносяться до першої черги родинних зв'язків).
Факт родинних відносин між позивачем та його матір'ю підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 15.06.1976 року.
Із довідки про місце проживання та склад сім'ї № 38 від 19.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у житлі сама. Інші зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні.
Як зазначає сторона позивача, чоловік матері (батько позивача) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 30.03.2001 року. Рідні батьки матері позивача також померли (батько - у 1950-х роках, матір у 2009 році), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.09.2009 року. Крім батьків матір позивача мала також рідного брата, ОСОБА_3 , який помер у 2020 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22.09.2020 року. Інших дітей, крім позивача в ОСОБА_2 немає. Є онуки, діти позивача - неповнолітня ОСОБА_4 , 2018 р.н. та ОСОБА_5 , 2001 р.н., який навчається за денною формою, у зв'язку з чим не може здійснювати догляд за своєю бабусею, більш того за станом здоров'я також не може здійснювати догляд за нею, що підтверджується довідкою № 65 від 20.05.2025 року.
При цьому законодавчому рівні не було встановлено будь-якого переліку документів, які б підтверджували відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості особи, яка є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду.
Таким чином, враховуючи довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та висновок ЛКК з довідками ЛКК та беручи до уваги відсутність інших осіб, окрім позивача, які можуть доглядати за його матір'ю, можна переконливо вважати, що позивача наявні всі підстави для звільнення з військової служби на підставі абз. 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду.
При цьому підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не зазначає про таку умову для її застосування як відсутність родичів 1-го та 2-го ступеня споріднення, які можуть здійснювати необхідний для матері позивача постійний догляд.
Мова у цій нормі йде виключно про членів сім'ї, а не всіх родичів. Водночас, згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відтак для реалізації свого права на звільнення за вищенаведеною нормою закону, позивач не зобов'язаний доводити перед відповідачем за допомогою невизначених законодавством документів питання наявності або відсутності інших родичів відповідного ступеня споріднення, які не є членами її сім'ї (не проживають спільно з його матір'ю і не пов'язані з нею спільним побутом).
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення із врахуванням висновків суду.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткову задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі від 15.05.2025 № 08/11818-25-Вих, у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк