Справа № 420/31567/25
09 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 14 березня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 14 березня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.
Представником позивача подано до суду заяву про виконання ухвали суду від 22.09.2025 року.
Так, в заяві про поновлення строку звернення до суду, представником позивача зазначено, що позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію щодо обсягу і характеру виплачених йому сум при звільненні лише 13 червня 2025 року - з моменту надходження відповіді на адвокатський запит, вказана дата є початком перебігу тримісячного строку для звернення до суду з вимогами про вирішення трудового спору.
Також представник позивача вказує, що позивач на сьогодні є учасником бойових дій та досі діючим військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, а саме військової частини НОМЕР_1 . Дана обставина створює суттєві перешкоди у можливості своєчасного звернення до суду з відповідним позовом у встановлений законом строк (на підтвердження обставин проходження служби позивачем надаються довідка та витяг з наказу). Поважність причин пропуску строків звернення до суду через факт знаходження особи на військовій службі вже не раз обґрунтовувалась у постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суддя вважає за доцільне зазначити таке.
Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
Суду не надано доказів, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання ним строку звернення до суду з вимогами.
Відповідно до п.110 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:
прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;
незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Натомість, жодних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем дій спрямованих на захист, порушених на його думку прав, матеріали адміністративного позову не містять.
Установлені суддею обставини дають підстави для висновку, що пропуск строку звернення до суду є наслідком нічим не виправданого зволікання та пасивної поведінки самого позивача.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду з даним адміністративним позовом, у т.ч. протягом розумного строку до відповідача, позовна заява не містить.
Також, як вже зазначено в ухвалі суду від 22.09.2025, з матеріалів справи вбачається, що 12.06.2025 року адвокатом підготовлено заяву на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 про перерахунок грошового забезпечення.
До суду з позовом про перерахунок грошового забезпечення позивач через свого представника звернувся лише 16.09.2025 року.
Суддя зауважує, що отримання позивачем листів-відповідей від 13.06.2025р. та 16.06.2025 р. на звернення його представника не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в розглядуваному випадку.
Оскільки інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, остатнім суду не надано, то суддя приходить до висновку, що причини наведені у заяві від 01.10.2025 про поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Таким чином, недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 22.09.2025 року про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, вона повертається позивачу.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Керуючись ст.122, 160, 169 КАС України суд
В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду (вх. №ЕС/102867/25 від 01.10.2025) - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.
Суддя/підпис П.П.Марин