Справа № 420/6049/25
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за номером №1555550004220 від 20.05.2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з 01.05.2024 року, з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року, врахувавши при її обчисленні відомості про трудовий стаж і заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з архівними довідками від 23.04.2024 року №С-159, №С-160, виданими «Отделом по делам архивов Управления по связям с общественностью Администрации Нефтеюганского района», та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії із врахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 13.05.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV.
Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1555550004220 від 20.05.2024 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.
Разом з тим, позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача та вважає його протиправним, з огляду на що звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/6049/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до довідки №С-160 від 23.04.2024, первинні документи, на підставі яких видана така довідка, зберігаються на території Російської Федерації. Із об'єктивних причин (де-факто перебування у стані війни з Російською Федерацією) органи Пенсійного фонду України не мають можливості здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких видана довідка про заробітну плату, та підтвердити обґрунтованість її видачі, оскільки такі документи зберігаються на території держави-агресора. Зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами є обов'язковою умовою для врахування такої довідки при обчисленні розміру пенсії, Головне управління правомірно відмовило у врахуванні довідки №С-160 від 23.04.2024, виданої органом Російської Федерації.
Від сторони позивача до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в оскаржуваному рішенні не зазначало про необхідність та неможливість здійснення перевірки відомостей, зазначених у довідці від 23.04.2024 року за №С-159, а зазначило про те, що підставою неврахування вказаної довідки є призупинення РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Таким чином, заперечення, викладені у відзиві щодо причин неврахування довідки виходять за межі причин неврахування довідки, зазначених в оскаржуваному рішенні.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду також надійшов відзив, з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що оскаржуване рішення №1555550004220 від 20.05.2024 року є обґрунтованим та правомірним.
Ухвалою суду від 02.05.2025 року провадження у справі №420/6049/25 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від після надіслання до суду матеріалів пенсійної справи позивача.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та з 18.05.2023 року отримує пенсію за віком.
13.05.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058.
До вищевказаної заяви позивачем було надано архівні довідки Відділу по справам архіву Управління по зв'язкам із суспільством Адміністрації Нефтеюганського району від 23.04.2024 року за №С-159 та №С-160.
Згідно довідки від 23.04.2024 року №С-159 вбачається, що позивач працював водієм пожежної машини 3 класу з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року у (далі - мовою оригіналу) «Лесопромышленного хозяйства «Лиственный». У довідці від 23.04.2024 року №С-160 зазначено відомості про заробітну плату позивача у період його роботи з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року у лісопромисловому господарстві (далі - мовою оригіналу) «Лиственный».
Відомості про період роботи позивача з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року у (далі - мовою оригіналу) «Лесопромышленного хозяйства «Лиственный» також містяться у гр.3-6 його трудової книжки серії НОМЕР_1 .
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розподілено на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.
Внаслідок розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення №1555550004220 від 20.05.2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії. В обґрунтування вказаного рішення було зазначено, що для проведення перерахунку пенсії заявником надано довідку про заробітну плату, видану архівним відділом лісопромислового господарства (далі - мовою оригіналу) «Лесопромышленного хозяйства «Лиственный» (Росія) за період з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року. Водночас, врахувати дану довідку для перерахунку пенсії немає можливості, оскільки з 01.01.2023 року Росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) (у редакції від 04.05.2024 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно п.2 ст.41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Разом з тим, згідно ч.2 статті 4 Закону №1058-IV закріплено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Казахстан (далі - Угода).
Згідно ст.1 Угоди закріплено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
За ст.6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №676/6166/16-а.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Тобто, під час вирішення питання про перерахунок пенсії відповідачем повинен бути врахований трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.
Така правова позиція була висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.10.2024 року у справі №420/2863/24.
Разом з тим суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Вищевказана постанова КМУ №1328 від 29.11.2022 року набрала чинності 02.12.2022 року.
Відповідно до ч.1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом b частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, складену 23.05.1969, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Таким чином, в Україні обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, на території РФ до 01.12.2022 року.
Крім того, згідно пп.2 п.2.1 розділу 2 Порядку №22-1 закріплено, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу.
Відповідно до пп.3 п.2-1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Суд зазначає, що відомості про роботу позивача у період з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року у (далі - мовою оригіналу) «Лесопромышленного хозяйства «Лиственный» підтверджуються відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідачами за час розгляду справи не було надано до суду жодних доказів, які б спростовували факт того, що позивач працював водієм пожежної машини 3 класу у період з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року (далі - мовою оригіналу) «Лесопромышленного хозяйства «Лиственный», або доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 зазначені недостовірні відомості.
Суд приймає до уваги той факт, що пенсійний орган дійсно наразі не може здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких було видано архівну довідку від 23.04.2024 року за №С-159, водночас, як вже було зазначено судом вище, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
На думку суду, позивач об'єктивно не може нести відповідальність за обставини, які наразі є перешкодою для проведення перевірки первинних документів, на підставі яких видані уточнюючі довідки щодо страхового стажу заявника.
За таких умов, на думку суду, Головне управління Пенсійного фонду України у львівській області діяло неправомірно при неврахуванні архівних довідок №С-159 та №С-160 від 23.04.2024, виданих Відділом по справам архіву Управління по зв'язкам із суспільством Адміністрації Нефтеюганського району.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що вищезазначене рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначеного суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не доведено протягом часу розгляду справи обґрунтованості рішення №1555550004220 від 20.05.2024 року про відмову у перерахунку пенсії позивача, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/6049/25 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 13.05.2024 року, зарахувавши при її обчисленні відомості про трудовий стаж і заробітну плату за період з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року, зазначені в архівних довідках №С-159 та №С-160 від 23.04.2024, виданих Відділом по справам архіву Управління по зв'язкам із суспільством Адміністрації Нефтеюганського району, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 968,96 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, оскільки саме вказаним територіальним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято спірне рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1555550004220 від 20.05.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 13.05.2024 року, зарахувавши при її обчисленні відомості про трудовий стаж і заробітну плату у період з 25.08.1983 року по 25.08.1988 року, зазначені в архівних довідках №С-159 та №С-160 від 23.04.2024, виданих Відділом по справам архіву Управління по зв'язкам із суспільством Адміністрації Нефтеюганського району, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрія, 10, код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя О.В. Білостоцький