Справа № 420/18478/25
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський хлібзавод № 4» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ051607 від 27.05.20205 до ТОВ «Одеський хлібозавод №4» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський хлібозавод №4» було направлено за вхідним №78 від 03.06.2025 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ051607 від 27.05.2025 за результатом розгляду справи Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби безпеки на транспорті на підставі Акту № 093236 від 30.03.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складениого о 22.05 год., старшим державним інспектором Відділу державного контролю (нагляду) в Одеській області Руцинським О.А., щодо перевезення вантажу без наявності товарно-транспортної накладної (ТТН) на вантаж. Підприємство не погоджується з винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У Постанові № ОПШ051607 від 27.05.2025р. не вірно зазначено назву підприємства, замість «ТОВ «Одеський хлібозавод №4», зазначено «ТОВ «Одеський Хлібзавод №4»; - суть правопорушення та нормативно-правовий акт, який було порушено: у Постанові не вірно зазначено номер Акту, на підставі якого винесено постанову, зазначено акт АР093236, в той час як підчас події складався акт № 093236, окрім того, не зазначено суть правопорушення; - строк сплати: у постанові не зазначено строк сплати та строк пред'явлення до виконання; - присутній або відсутній представник Товариства підчас розгляду справи з тексту постанови не зрозуміло; - дата набрання законної сили постановою відсутня; - дату розгляду справи з тексту постанови також не зрозуміло. Отже, при складанні постанови, було допущені численні порушення, а відтак, вона не відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає скасуванню. Оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ051607 від 27.05.25, якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутні документи - товарнотранспортна накладна, заповнена належним чином, передбачена 11.1 Наказу МТУ №363 від 14.10.1997, позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Перевезення вантажу відбувалось транспортним засобом INTERCARGOTRUK, номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 , що є працівником Товариства, якого було зупинено інспектором для перевірки 30.03.2025р. о 22.05 год. Перевезення водієм ТОВ «Одеський хлібозавод №4» вантажу відбувалось не у вигляді послуги, без мети продажу товару, а в межах однієї юридичної особи. Між ТОВ «Одеський хлібозавод №4» та ТОВ «Ельдорадо» укладено договір оренди №3 від 01.01.2023р., згідно якого ТОВ «Одеській хлібозавод №4» є орендарем майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Подільськ (колишня назва Котовськ), пр-т Перемоги, буд.14, згідно зазначеного договору підприємство використовує зазначене орендне майно для власної господарської діяльності, тому перевезення вантажу фактично відбувалось у вигляді внутрішнього переміщення вантажу. Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України: «Підприємство може мати у своєму складі відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо), які не є юридичними особами.» На момент перевірки у водія були наступні документи: накладна на переміщення вантажу №2889 від 30.03.2025р. 00:00:00, яку було надано інспектору; Також перевезення даного вантажу супроводжувалось ТТН №ОД000002889 від 30.03.2025р., яка була наявна на підприємстві для забезпечення вимог законодавства. В даному випадку, предметом розгляду стала відсутність ТТН, оформленої відповідно до Додатку 7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом від 14.10.1997 № 363. Перевезення вантажу не мало комерційного характеру, Товариство не здійснювало договірне перевезення, не виступало для замовника власником автомобільного транспорту та саме не було замовником, у розумінні Правил, тобто вантаж не перевозився на чиєсь замовлення, а також не призначався для реалізації або передачі іншим особам, а переміщувався між структурними підрозділами підприємства. З метою документального супроводження такого переміщення вантажу водій мав при собі переміщувальну накладну, яка відображала фактичні дані про вантаж, маршрут та учасників перевезення. При цьому, ключовим питанням є встановлення факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ. Навіть якщо припустити, що у даному випадку Товариство є суб'єктом на якого розповсюджується дія закону «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001р., то положеннями статті 48 Закону №2344-III передбачена необхідність наявності як у перевізника, так і у водія "інших" документів, передбачених законодавством. Отже, перелік документів для автомобільного перевізника та водія згідно з ст. 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством. Разом з тим, як і зазначалось вище, підчас проведення рейдової перевірки водій надав накладну на переміщення вантажу №2889 від 30.03.2025р. 00:00:00 - на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей, в якій зазначено переміщення між площадками виробів Товариства.
Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.06.2025 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД №4» про вжиття заходів забезпечення його позову до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови дії - відмовлено.
28.06.2025 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач зазначає, що оскаржувану постанову прийнято з численними порушеннями, посилаючись при цьому на положення КУПАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09. 2021 № 512. Звертаємо увагу суду, що в спірному випадку позивач не притягувався до адміністративної відповідальності. На позивача накладено адміністративно-господарський штраф. Наведені позивачем положення нормативно-правових актів не поширюються на спірні правовідносини. Під час формування постанови допущено описку в назві підприємства. Постанова містить код ЄДРПОУ та адресу підприємства, які дозволяють його належним чином ідентифікувати. Позивач не заперечує відсутність під час проведення перевірки ТТН. Законодавцем врегульовано можливість відсутності товарнотранспортної накладної лише для фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб, інших виключень Закон № 2344-ІІІ не містить. Відповідно до пункту 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки такий документ надано не було. Звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує факт перевезення вантажу автомобільним транспортом, його маршрут, учасників перевезення та відповідальність сторін. В той час як накладна на переміщення товару є внутрішньогосподарським документом, який підтверджує передачу товарно-матеріальних цінностей між підрозділами одного підприємства, наприклад - між складами або від цеху до складу. Така накладна підтверджує лише внутрішній рух ТМЦ, але не є підтвердженням перевезення транспортом, вона не містить даних про перевізника, автомобіль, маршрут тощо. Таким чином, накладна є первинним бухгалтерським документом, який свідчить про переміщення товарів між складами, а не товарно-транспортним документом. Додатково варто зазначити, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Обов'язковим є оформлення товарно-транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення підприємством вантажів - як на комерційній основі, так і для власних потреб, а також видів перевезень. Звертає увагу суду, що Закон № 2344-ІІІ зобов'язує автомобільного перевізника оформлювати ТТН незалежно від того чи надає він послугу, чи перевозить вантаж для власних потреб. Відтак, відсутність обов'язку оформлювати товарно-транспортну накладну має місце тільки у випадку перевезення вантажу для власних потреб та за власний рахунок фізичною особою. Надані накладні на переміщення товару не можуть вважатись іншим документом на вантаж в розумінні законодавства про автомобільний транспорт. Додана до позову ТТН № ОД000002665 від 23.03.2025 не була надана ані під час проведення перевірки, ані на розгляд справи Укртрансбезпекою. Також, долучена інформація про вантаж не відповідає тій, що була надана на момент проведення перевірки. Крім того, абзац 3 частини першої ст. 60 Закону № 2344-III передбачає відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Пред'явлення цих документів до суду жодним чином не спростовує факту виявленого порушення. Також, практика Верховного Суду, яку наводить позивач в контексті належного перевізника не може бути застосована до спірних правовідносин з огляду на те, що стосується випадків, коли особа перевізника є спірною (власник/користувач/особа зазначена в ТТН чи інших документах). В даному випадку ж, позивач не заперечує, що саме ним виконувалось перевезення вантажу, та вказане підтверджується наявними у справі документами.
11.09.2025 до суду від ТОВ «Одеський хлібзавод № 4» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою відповідач у відзиві приводить практику Верховного суду де мова йде про процедурні порушення розгляду справ, а також «неточності» та «описки» в документах, в той час, як позивач зазначає про те, що постанова винесена з порушенням вимог щодо її оформлення. Недотримання формальних вимог оформлення постанови і процедурних норм призводять до порушення законності і повноти розгляду справи, порушення форми чи процедури оформлення документів може бути підставою для його скасування, якщо це суттєво порушує права позивача. Відповідач не в повній мірі розуміє природу спірних правовідносин. Станом на даний момент мало судової практики зі схожих ситуацій, але вона є. Адміністративно-господарський штраф застосовується до суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності, в той час як адміністративний штраф застосовується до фізичних осіб та посадових осіб за адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Наявність ТТН є обов'язковою при отриманні послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від іншої юрособи. Якщо перевезення вантажу для власних потреб юрособи здійснюється водієм такої юрособи, що перебуває з нею у трудових відносинах, документом, що підтверджує перевезення, можуть слугувати інші належним чином оформлені первинні документи (накладна, інший визначений законодавством документ на вантаж). Наявність накладної на переміщення вантажу відповідач не заперечує, на сторінці 8 свого відзиву він зазначає, що надані накладні на переміщення товару не можуть вважатись іншим документом на вантаж в розумінні законодавства про автомобільний транспорт. Можливо в даному питанні існує юридична колізія, або законодавець підчас законотворчості вніс зміни до закону «Про автомобільний транспорт» з метою створення ще одного механізму санкційного впливу на підприємства, не врахувавши, що існують інші норми права, які передбачають обов'язкову умову для наявності ТТН згідно додатку 7 - наявність комерційної складової, та як наслідок взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, оскільки ТТН є в першу чергу документом первинного обліку, згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів. В даному випадку мається на увазі не тільки договір перевезення у чистому вигляді, а й перевезення будь-якого товару, який відрізняється від вантажу знову ж таки наявністю комерційної складової.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.03.2025 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 20.03.2025 № 000012 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
При здійсненні перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено, що на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна або інший передбачений законодавством документ на вантаж; перевізник не забезпечив водія необхідними документами, у зв'язку із чим складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.03.2025 № АР 093236.
Зокрема, перевезення вантажу відбувалось транспортним засобом INTERCARGOTRUK, номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 , що є працівником Товариства, якого було зупинено інспектором для перевірки 30.03.2025р. о 22.05 год.
Позивач при цьому наголошує, що між ТОВ «Одеський хлібозавод №4» та ТОВ «Ельдорадо» укладено договір оренди №3 від 01.01.2023, згідно якого ТОВ «Одеській хлібозавод №4» є орендарем майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Подільськ (колишня назва Котовськ), пр-т Перемоги, буд.14, згідно зазначеного договору підприємство використовує зазначене орендне майно для власної господарської діяльності, тому перевезення вантажу фактично відбувалось у вигляді внутрішнього переміщення вантажу.
На момент перевірки у водія були наступні документи: накладна на переміщення вантажу № 2889 від 30.03.2025, яку було надано інспектору.
Окрім того, позивач зазначає, що була створена ТТН № ОД000002889 від 30.03.2025, яка була наявна на підприємстві, але не у водія.
На підставі даного акту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Романенко В.В. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.05.2025 № ОПШ 051607, якою та стягнуто з ТОВ «Одеський хлібзавод № 4» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Не погодившись із висновками перевірки та застосованим адміністративно-господарським штрафом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення на Позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність на момент перевірки документу, передбаченого положеннями статті 48 цього Закону - товарно-транспортної накладної.
Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту і норми якого набрали чинності 11 травня 2001 року, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
У статті 1 Закону №2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів-перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом; реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України. Держателем реєстру товарно-транспортних накладних є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує його ведення та функціонування.
Систему органів державного регулювання та контролю визначено статтею 6 Закону №2344-III, відповідно до приписів частини сімнадцятої якої, Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 6 Закону №2344-III).
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій .
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної та її обов'язкові реквізити також установлені цією нормою, зокрема, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III.
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Також, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила перевезень вантажів, Правила № 363).
Пунктом 11.1. розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» цих Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.
Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги». Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі.
У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів).
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону № 2344-III. Зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи спір, суд враховує, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Таким чином, саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.
Як вбачається з матеріалів справи водій ТОВ «Хлібзавод № 4» ОСОБА_1 , здійснюючи вантажні перевезення транспортним засобом INTERCARGOTRUK, номерний знак НОМЕР_1 , не мав товарно-транспортну накладну або інший передбачений законодавством документ.
Вказана обставина, в силу приписів статті 48 Закону №2344-III, стала обґрунтованою підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
При цьому в акті від 30.03.2025 № 093236 у графі «Пояснення водія про причину порушення» ОСОБА_1 не зазначив будь-яких заперечень чи пояснень, в тому числі і про додану до адміністративного позову ТТН №ОД 000002665 від 23.03.2025, яка під час перевезення у водія була відсутня.
Суд підкреслює, що законодавство передбачає обов'язковість наявності ТТН для всіх перевезень вантажів, окрім випадків, коли такі перевезення здійснюються фізичною особою для власних потреб та за власний рахунок. Отже, посилання позивача на внутрішньогосподарський характер перевезення не звільняє його від обов'язку оформлення належного транспортного документа.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що накладна на внутрішнє переміщення вантажу може вважатися «іншим документом на вантаж». Такий документ є лише внутрішньогосподарським первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух товарно-матеріальних цінностей між підрозділами підприємства, але не містить відомостей про транспортний засіб, маршрут перевезення, перевізника чи водія, тобто не відповідає сутності товарно-транспортної накладної. Таким чином, наявність у водія накладної №2889 від 30.03.2025 не може свідчити про дотримання вимог статті 48 Закону №2344-III.
Посилання позивача на процедурні порушення при оформленні постанови (описки в назві підприємства, невірний номер акту, відсутність деяких реквізитів тощо) не впливають на законність прийнятого рішення. Постанова містить необхідні ідентифікаційні дані (код ЄДРПОУ, адресу), що унеможливлює невірну ідентифікацію. При цьому позивач не довів, що зазначені неточності призвели до порушення його прав чи обмежили можливість реалізувати право на захист.
Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність у водія ТОВ «Хлібзавод № 4» під час вантажних перевезень товарно-транспортної накладної, обов'язок наявності якої встановлено статтею 48 Закону №2344-III, оспорювана у цій справі постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський хлібзавод № 4» (Україна, 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Генерала Петрова, будинок 14, каб. № 1; ЄДРПОУ 43370789) до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка,1, м. Одеса, 65008; ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.