ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" жовтня 2025 р. справа №300/330/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савіцький Р.Є. від 17.09.2025, подану в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - заявник), в інтересах якого діє адвокат Савіцький Р.Є. (далі - представник заявника) 17.09.2025 звернувся до суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - боржник), в якій просить в порядку статті 378 КАС України:
- змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 16.04.2024 у справі №300/330/24 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.04.2019 встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 268 523,64 грн.
Заява обґрунтована тим, що невиконання суб'єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду призначено до розгляду у судовому засіданні на "08" жовтня 2025 року о 14:00 год.
На адресу суду 26.09.2025 надійшло заперечення боржника на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Заперечення обґрунтоване тим, що, на виконання рішення суду від 16.04.2024 у справі №300/330/24 у травні 2024 року заявнику проведено відповідний перерахунок пенсії, однак, різницю між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 268523,64 грн, внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. Також вказала, що змінивши спосіб виконання судового рішення змінивши перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті. Просила у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.
В судове засідання, учасники справи не з'явилися, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. У поданих заявах просили провести розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про встановлення або зміну способу, або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За вказаних обставин, суд вважає можливим вирішити питання про зміну способу виконання рішення суду за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в письмовому провадженні.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі, суд виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно п.п. 3, 4, 6 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України).
З аналізу ст. 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17.
З огляду на викладене вище, суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
В ст. 23, п. 20, п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, видно, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, може бути здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення суду у даній справі №300/330/24 має зобов'язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 16.10.2023 № 8/1/5799 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", на стягнення суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенню питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено ст. 378 КАС України.
Тобто, змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 16.10.2023 № 8/1/5799 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 04.09.2018 у справі №279/7157/15-а та від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.
У постанові від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а Верховний Суд вказав, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Крім цього, у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21 Верховний Суд виснував, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої за період з 01.04.2019 по травень 2024 пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд робить висновок про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у цій справі.
При цьому, грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку №1165. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
Однак, суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі №300/330/24.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савіцький Р.Є. від 17.09.2025 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно, після її підписання.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.