ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" жовтня 2025 р. справа № 300/4050/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення коштів
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) у розмірі заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму 14 260,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 13.09.2023 по 30.09.2023, військовослужбовцю було помилково нараховано та сплачено грошове забезпечення, протягом якого відповідач, фактично не виконував обов'язки військової служби, оскільки в умовах воєнного стану не з'явився на службу після закінчення щорічної відпустки, а отже не мав правових підстав на отримання коштів у вигляді грошового забезпечення за зазначений період. Зазначено, що за змістом зобов'язань, що виникають внаслідок збереження або набуття грошового забезпечення без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем грошового забезпечення, виник обов'язок останнього повернути безпідставно одержане грошове забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем ухвала про відкриття провадження, котра направлялася судом, не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою". Вказана ухвала суду, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена на адресу місця проживання відповідача, що зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 58).
Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою "судова повістка", ця ухвала вважається врученою належним чином.
Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, на офіційному сайті Судової влади України, веб-сторінці Івано-Франківського окружного адміністративного суду, опубліковано оголошення про розгляд даної справи (а.с. 56).
Як наслідок судом вчинено усі можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної адміністративної справи.
У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 12.03.2023 № 44-ОС з 12 березня 2023 року солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зарахованого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.03.2023 року № 294-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (а.с. 14).
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 13.09.2023 № 584-ОС, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (БПАК) групи управління вогневого відділення третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, техніка - начальника першої групи підвозу відділення забезпечення другої прикордонної застави 105-мм гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки. Вважати таким, що приступив до обов'язків за посадою з 13.09.2023 року. Наказано виплачувати з 13.09.2023 за 9 тарифним розрядом сержантського складу: премію у розмірі 575 відсотків від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 70 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (а.с. 15).
Відповідно до Висновку службового розслідування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.09.2023 факт неприбуття відповідача 19.08.2023 з щорічної основної відпустки в період з 03.08.2023 по 19.08.2023, викладених у рапорті коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.08.2023 № 2.7/28237/23-Вн - підтверджується (а.с. 16-24).
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад", від 14.09.2023 № 589-ОС, відповідача звільнено з посади та призупинено військову службу з 13.09.2023. Наказано вважати відповідача таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби з 13.09.2023. Виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення наказано призупинити. Підстава: лист повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні від ДБР територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому № 24841/14-01-01/23 від 13.09.2023, відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.09.2023 № 62023240010000280 за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення військової частини, або місця служби" (а.с. 26).
Відповідно до довідки розрахунку від 31.10.2024 № 640, розрахунково-платіжної відомості за вересень 2023 року, солдату ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 14 260,05 грн. (а.с. 27).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно пунктів 48-1, 48-2, 48-3 розділу ІІ Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу. Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення. Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яких призупинено, здійснюється Президентом України.
Відповідно до абз. 1, 2 пункту 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. За службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення, крім іншого, не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Як встановлено, згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 14.09.2023 № 589-ОС, відповідача звільнено з посади та призупинено військову службу з 13.09.2023. Наказано вважати відповідача таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби з 13.09.2023. Виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення наказано призупинити. Підстава: лист повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні від ДБР територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому № 24841/14-01-01/23 від 13.09.2023, відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.09.2023 № 62023240010000280 за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення військової частини, або місця служби" (а.с. 26).
Водночас, відповідно до довідки розрахунку від 31.10.2024 № 640, розрахунково-платіжної відомості за вересень 2023 року, відповідачу за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 14 260,05 грн (а.с. 27).
Отже, відповідачу за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 14 260,05 грн, при тому, що наказом від 14.09.2023 № 589-ОС відповідача звільнено з посади та призупинено військову службу з 13.09.2023, вважати відповідача таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби з 13.09.2023, та призупинено виплату грошового та здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" № 160-IX пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом частин 1, 2, 3 статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
Законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що заявлені до стягнення кошти у розмірі 14 260,05 грн є грошовим забезпечення відповідача за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, хоча з 13.09.2023 виплата грошового забезпечення була призупинена та відповідно до Висновку службового розслідування від 08.09.2023 факт неприбуття відповідача 19.08.2023 з щорічної основної відпустки в період з 03.08.2023 по 19.08.2023, викладених у рапорті коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.08.2023 № 2.7/28237/23-Вн - підтверджується (а.с. 16-24).
Отже, відповідач отримав без належних правових підстав кошти у вигляді грошового забезпечення за період за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 у розмірі 14 260,05 грн., а тому за змістом зобов'язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, і виник обов'язок відповідача повернути безпідставно одержане майно.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 734/3102/16-ц та від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18.
Також, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/ посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Отже, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається.
Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок ухилення останнього від проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів в сумі 14 260,05 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення суду не надано.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача судового збору у розмірі 3 028 грн суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат з судового збору при задоволенні позову сторони, яка є суб'єктом владних повноважень.
Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат із судового збору при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача судового збору у розмірі 3 028 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 14 260 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.