про залишення позовної заяви без руху
09 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8249/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. перевірила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 через представника - адвоката Макаренка Сергія Сергійовича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди Позивачу за період з 20.05.2024 року по 28.05.2024 року, з 02.06.2024 року по 08.06.2024 року, з 09.08.2024 року по 13.11.2024 року, з 14.12.2024 року по 05.02.2025 року, з 24.02.2025 року по 01.06.2025 року за час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 20.05.2024 року по 28.05.2024 року, з 02.06.2024 року по 08.06.2024 року, з 09.08.2024 року по 13.11.2024 року, з 14.12.2024 року по 05.02.2025 року, з 24.02.2025 року по 01.06.2025 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахуванням виплачених сум.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем у позовній заяві не зазначено електронної пошти відповідача та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Зазначені недоліки не є надміру формальними, оскільки їх виправлення в майбутньому може вплинути на ефективність виконання рішення, а також на своєчасність повідомлення сторін про рух справи, так як у зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року по справі №640/33154/20, провадження №К/990/19287/23.
Так, у позовній заяві позивач просить витребувати у відповідача картку особового рахунку військовослужбовця з відповідною інформацією про нарахування та утримання за весь період його перебування на службі у відповідача.
Згідно із ст.166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в ст.167 КАС України.
За приписами ч.1, 2 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.2 та 3 ст.79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до ч.2, 4 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Позивачем не надано клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до ст.ст.80, 166, 167 КАС України, а лише зазначено про таке клопотання у тексті позовної заяви.
Тому відповідно до ч.5 ст.161 КАС України позивачу необхідно надати окреме клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до ст.ст.80, 166, 167 КАС України.
При цьому, якщо позивач заявляє клопотання про витребовування певних доказів, останній повинен надати відмову відповідного органу у наданні доказів (ч.5 ст.161 КАС України).
Однак, позивачем не надано суду доказів на підтвердження самостійного звернення до відповідача з метою отримання зазначених в клопотанні документів, а також відмови відповідача у наданні таких доказів.
Тобто, у даному випадку позивач не надав суду доказів існування на момент звернення до суду публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, а також доказів в підтвердження того, що відповідач порушує права позивача та відмовляється нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у належному розмірі.
Водночас, суддя зазначає, що основним завданням адвоката є вжиття всіх можливих, передбачених законом заходів, спрямованих на захист порушеного чи оспорюваного права, в тому числі й шляхом звернення до суду.
Вже на стадії підготовки матеріалів та звернення до суду адвокат має вживати заходи для самостійного отримання додаткових доказів шляхом запиту інформації, яка стосується предмета спору у відповідних посадових осіб, підприємств, установ та організацій. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами (у тому числі щодо отримання копій документів) до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Разом з тим, слід вказати, що основними причинами штучних перешкод, що створюються службовими, посадовими особами підприємств, установ, організацій під час надходження та розгляду запитів адвоката, у більшості випадків, є зловживання такими особами своїм становищем, поєднане з використанням неточного формулювання правових норм.
Прийняття судом до свого провадження позовної заяви, скарги, заяви породжує для представника певні обов'язки та наділяє їх певними процесуальними правами. При цьому, варто зазначити, що процесуальне представництво адвоката містить у собі два види правовідносин - між адвокатом і клієнтом та між адвокатом і судом. Саме тому у процесі судового розгляду справи завданням адвоката є не лише захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів осіб, а й сприяння суду у всебічному, повному й об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч.2 ст.122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч.2 ст.122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч.3 та 5 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати додаткової винагороди за період: з 20.05.2024 року по 28.05.2024 року, з 02.06.2024 року по 08.06.2024 року, з 09.08.2024 року по 13.11.2024 року, з 14.12.2024 року по 05.02.2025 року, з 24.02.2025 року по 01.06.2025 року. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону необхідно керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 та інших.
Тобто, з 19.07.2022 відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
З матеріалів позовної заяви видно, що позивач з позовом щодо перерахунку грошового забезпечення за періоди з 20.05.2024 року по 28.05.2024 року, з 02.06.2024 року по 08.06.2024 року, з 09.08.2024 року по 13.11.2024 року, з 14.12.2024 року по 05.02.2025 року, з 24.02.2025 року по 01.06.2025 року звернулася до суду 08.10.2025 року, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.08.2024 по справі №580/9690/23.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постановах від 28.11.2024 по справі №380/8637/24, від 18.11.2024 по справі №380/4648/24, від 18.11.2024 по справі №460/22137/23, від 06.11.2024 по справі №300/5951/24, Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.09.2024 по справі №440/9017/24.
Крім того, суд звертає увагу, що виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцям проводиться у поточному місяці за попередній місяць служби. Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є:
- за період з 20.05.2024 року по 28.05.2024 у червні 2024 року;
-за період з 02.06.2024 року по 08.06.2024 у липні 2024 року;
- за період з 09.08.2024 року по 13.11.2024 у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2024 року;
- за період з 14.12.2024 року по 05.02.2025 року у січні, лютому, березні 2025 року;
- за період з 24.02.2025 року по 01.06.2025 року у березні, квітні, травні, червні, липні 2025 року.
Відтак, строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за спірні періоди сплив у вересні 2024 року, у жовтні 2024 року, у грудні 2024 року, в січні 2025 року, в лютому 2025 року, у березні 2025 року, у квітні 2025 року, у травні 2025 року, у червні 2025 року, у липні 2025 року, в серпні 2025 року, у вересні 2025 року. Проте, до суду за захистом своїх прав позивач звернулася лише у жовтні 2025 року, більше ніж через рік після того як повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. за перший спірний період.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у позовній заяві заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування не зазначає нічого, крім посилання на висновки постанови Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі №120/359/24.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Суд з матеріалів позовної заяви не знаходить поважних підстав пропуску строку звернення до суду з 01.07.2025 року.
Отже, для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі, позивачці необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав для поновлення з наданням доказів на підтвердження цих підстав.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: зазначити електронну пошту відповідача та зазначити відомості щодо наявності/відсутності електронного кабінету у позивача та відповідача; надати клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до ст.ст.80, 166, 167 КАС України, із обов'язковим наведенням заходів, які особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, відмови відповідного органу у наданні доказів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом з доказами, що підтверджують поважність причин його пропуску.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу встановити десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом представлення позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.160 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Я. М. Калинич