08 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13003/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовму провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити дії задоволено та:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення у день звільнення у належному розмірі;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2023 по 29.03.2024 року в сумі 190448,10 грн.
Рішення суду набрало законної сили 01.09.2025 року.
17.09.2025 року видано виконавчий лист № 32901 2025 р.
22.09.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у цій справі із "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2023 по 29.03.2024 року в сумі 190 448,10 грн." на "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.09.2023 по 29.03.2024 року в сумі 190448,10 грн.".
В обгрунтування поданої заяви зазначено, що такий спосіб гарантує повне виконання судового рішення, позаяк Казначейство виконує рішення про стягнення коштів відповідно до "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 та механізм якого дозволяє гарантовано виконати рішення суду щодо стягнення коштів з державної бюджетної установи.
Також заявник просив проводити розгляд заяви без його участі.
Військова частина НОМЕР_1 письмові пояснення щодо поданої заяви не надала.
Розгляд заяви про зміну способу виконання рішення суду призначено на 08.10.2025 року о 10 год. 30 хв.
В судове засідання заявник або його представник, а також представник Військової частини НОМЕР_1 не з'явилися, хоча про дату, час і місце її розгляду повідомлялися належним чином. Неприбуття у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд заяви здійснюється судом в письмовому провадженні.
Дослідивши доводи поданої заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Як визначено статтею 1 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За абзацом 1 частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
При цьому, в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Суд зазначає, що виконавчий лист було отримано заявником 17.09.2025 року, а заяву про зміну способу иконання судового рішення подано 22.09.2025 року, тобто через чотири дні після отримання виконавчого листа.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, що свідчить про фактичну відсутність спроб реалізувати рішення суду у спосіб, визначений у резолютивній частині.
Заявником не наведено об'єктивних і належним чином підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість або істотне утруднення виконання рішення саме в межах передбаченого судом способу. Водночас, зміна способу виконання рішення допускається лише у разі, якщо після ухвалення рішення виникли нові істотні обставини, що унеможливлюють його виконання в обраному порядку.
Подання заяви через чотири дні після отримання виконавчого листа без жодних дій щодо його реалізації не може розцінюватися судом як належне підтвердження таких обставин.
Одночасно суд зауважує, що фактичне виконання судового рішення в даному випадку можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, а не від визначеного судом способу виконання. У зазначеному випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не захищає право позивача на отримання нарахованої суми середнього заробітку, яка фактично може бути виплачена лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а також не може призвести до фактичного виконання рішення, позаяк така процесуальна дія не може вплинути на автоматичне збільшення фінансування державою витрат по виплаті заборгованості позивачу.
Окрім цього, слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 року у справі № 803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Крім того, у матеріалах справи немає доказів того, що у разі зміни способу виконання судового рішення на примусове стягнення рішення суду буде виконане.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу чи порядку виконання судового рішення, відтак, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.25 в адміністративній справі № 240/13003/24 за його позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко