09 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/2390/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Забродський О.А. із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невключення до складу грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням отриманих ним сум індексації грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що полягає у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 57 діб, без урахування у складі грошового забезпечення індексації;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 57 діб, з урахуванням у складі грошового забезпечення індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Аргументуючи заявлені до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУНП) вимоги представник пояснив, що під час проходження служби у поліції позивач у період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не отримував кошти, на які мав право (індексацію грошового забезпечення) та у період з 18.02.2021 до 01.07.2023 додаткову доплату до грошового забезпечення встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. Крім того вважає, що у зв'язку із неотриманням коштів позивач має право на нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Одночасно вказує, що під час звільнення позивачу безпідставно не здійснено нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 57 діб. Зазначає, що відповіді на адвокатський запит щодо донарахування недоотриманих коштів від ГУНП не отримано.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
21.02.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Пояснив, що у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року виплата індексації грошового забезпечення поліцейськими не проводилась у зв'язку із тим, що у п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, така категорія осіб, як "поліцейські" не була зазначена. У той час, з метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та доповнено абзац 5 такою категорією як "поліцейські". Наголошує, що грошове забезпечення поліцейських індексується з 01.11.2017, тобто після внесення змін до зазначеного вище Порядку. Крім того вважає, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації, заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались, а тому вказує на її безпідставність та необґрунтованість. Разом з тим, стверджує, що до складу грошового забезпечення індексація не входить оскільки наказ про виплату позивачу індексації не видавався. При цьому, зазначає, що індексації грошового забезпечення не входить до розрахунку одноразової грошової допомоги, як визначено нормами спеціального законодавства. Щодо доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 пояснює, що така здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Зауважує, що наявність права позивача на отримання спірної доплати не є безумовною в будь-яких випадках.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 до 31.10.2024 проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 627 о/с від 31.10.2024 по особовому складу, позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за станом здоров'я (через хворобу)) з 31.10.2024.
За змістом позовної заяви відслідковується, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області при проведенні з позивачем розрахунку при звільненні не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; не включено при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби індексації грошового забезпечення; не включено при розрахунку компенсації за невикористані відпустки при звільнені індексації грошового забезпечення; не нараховано та не виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 за період з 18.02.2021 по 01.07.2023.
З допущеною бездіяльністю ГУНП позивач не погоджується, вважає таку протиправною, а свої права порушеними, а тому його представник звернувся до суду за їх захистом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Щодо позовної вимоги стосовно здійснення перерахунку та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Таким чином, законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
За змістом листа № СЕД-98203-2024 від 18.12.2024 позивачу з листопада 2017 року по день звільнення нараховувалася індексація грошового забезпечення, тобто після внесення змін до Порядку № 1078.
У той час, ст. 94 Закону № 580-VIII визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Змін до вказаного пункту ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.
В силу положень ч. 2 ст. 8 Закону № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд вважає, що невключення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації (до листопада 2017 року) не позбавляють обов'язку відповідача провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію його грошового забезпечення передбачено ст. 94 Закону № 580-VIII, тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача.
При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ (індекс споживчих цін), обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 %.
Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Таким чином, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр").
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 %.
При цьому, з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.
Так, Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.
За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 ІСЦ становив 100,9 %. За лютий 2016 - 99,6 %, за березень 2016 - 101,0 %, за квітень 2016 - 103,5 %,
Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.
В силу п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки, зазначений показник за квітень 2016 був опублікований у травні 2016, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, саме з 01.06.2016 у відповідача виник обов'язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача, а не з 07.11.2015 як вважає та позивач.
Натомість, відповідач не провів нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по листопад 2017 року.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Щодо позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 1 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМ України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, разом із сумою індексації: у редакції, чинній до 14.04.2022 про це зазначено у першому абзаці цього пункту, у чинній редакції у шостому абзаці.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).
Стаття 7 Закону № 2050-III визначає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Отже, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.
В даному випадку нарахування індексації грошового забезпечення ще не було здійснено відповідачем на виконання рішення у цій справі, відтак, відповідачем ще не нарахована різниця між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та тим, яке підлягало виплаті включаючи індексацію, а тому відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів, оскільки така вимога є передчасною, отже, задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки за період проходження служби в органах внутрішніх справ - міліції дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 57 діб, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
За правилами статті 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР передбачена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності. Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП.
У силу ч.ч 1, 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції; під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону; під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських; під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 29 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" та статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону № 580-VIII).
За змістом частин 1 та 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
З приписами ч.ч. 8-11 ст. 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз.7-8 п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що відповідно до положень Закону №580-VIII та Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні, зокрема, щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Разом з тим, слід відмітити, що відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, яка надається учасникам бойових дій на підставі п. 12 ч. 1 ст.12 Закону № 504/96-ВР згідно вказаної норми є додатковою відпусткою.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Оскільки обмеження прав найманого працівника та розширення прав роботодавця не ґрунтуються на вимогах закону, не є необхідними у демократичному суспільстві та порушують баланс інтересів сторін трудових правовідносин.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2021 у справі № 440/5244/19.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Як свідчать матеріали справи, з дослідженої судом інформації викладеної Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області у листі №СЕД-98203-2024 від 18.12.2024 про використання/невикористання позивачем передбачених законодавством відпусток відслідковується наступне:
ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Житомирській області з 2021 по 2024 року щорічні основні та додаткові за стаж служби відпустки використовував наступним чином:
- за 2021 рік - використано 30 діб щорічної відпустки, використано 7 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказ ГУНП в Житомирській області від 29.10.2021 № 416 о/с); не використано 2 доби додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказом на звільнення передбачена компенсація);
- за 2022 рік - використано 24 доби щорічної відпустки, використано 9 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказ ГУНП в Житомирській області від 17.05.2022 № 234 о/с, від 04.05.2023 № 200 о/с); не використано 6 діб щорічної відпустки та 1 добу додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказом на звільнення передбачена компенсація);
- за 2023 рік - використано 24 доби щорічної відпустки, використано 4 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказ ГУНП в Житомирській області від 30.11.2023 № 603 о/с, від 10.04.2024 № 176 о/с); не використано 6 діб щорічної відпустки та 7 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції (наказом на звільнення передбачена компенсація);
- за 2024 рік - не використовував (мав право на 35 діб пропорційно до відпрацьованого у році часу, наказом на звільнення передбачена компенсація).
Таким чином, позивач не використав основну та додаткову відпустки з 2021 по 2024 рік тривалістю 57 днів за яку під час звільнення отримав компенсацію у розмірі 47 100 грн, з розрахунку: посадовий оклад 2 400,00 грн + оклад за спеціальним званням 1 800,00 грн + надбавка за стаж служби в поліції 1 470,00 грн + надбавка за специфічні умови проходження служби 2 268,00 грн + щомісячна премія 16 851,82 грн)/24789,82 грн : 30 календарних днів х 17 діб = 47 100,66 грн.
Однак представник не погоджується із обрахунком такої виплати, вважає, що в грошове забезпечення з якого були обраховані позивачу виплати при звільненні мала бути включена індексація, яку отримував під час проходження служби в поліції, в тому числі в місці, в якому був звільнений, що у свою чергу не позбавляє обов'язку відповідача її врахувати під час нарахування компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової допомоги при звільненні.
Як свідчить зміст листа Головного управління Національної поліції України в Житомирській області № СЕД-98203-2024 від 18.12.2024 грошове забезпечення поліцейських індексується з 01.11.2017, після внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. В 2023 році індексація грошових доходів населення не проводилась у зв'язку з тим, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" була призупинена. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024, тобто базовим місяцем для нарахування індексації у 2024 році вважається грудень 2023 року. Згідно з підпункту 1 пункту 1 Постанови право на індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) настає, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. У жовтні 2024 року (місяці звільнення позивача) коефіцієнт індексації дорівнює 4,3% (ІСЦ становив 104,3), відповідно сума індексації позивача становила 130,20 грн.
Суд погоджується із доводами представника позивача та вважає за необхідне зазначити, що індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством, які під час розгляду даних спірних правовідносин були встановлені та мала бути включена в грошового забезпечення з якого здійснювався обрахунок виплат при звільненні. Індексація грошового забезпечення в даних спірних правовідносинах мала систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського як обрахункова величина одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки при звільненні.
Враховуючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не включення індексації в грошове забезпечення з якого здійснювався обрахунок виплат при звільненні, однак суд дійшов висновку про необхідність її врахування при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток, а тому позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо виплати додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, суд вказує наступне.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 "Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі - Постанова №375) врегульовано, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 вказаної постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
З аналіз наведених правових норм, суд дійшов висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
Пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 вказаної постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Зважаючи на викладене, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких певних умов, зокрема особа є поліцейським, який забезпечує життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).
Отже, слід зауважити, що право на вказану доплату мають не усі поліцейські, а лише окремі категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків, забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт, як то передбачене Постановою № 375.
У змісті позовної заяви представник позивача зазначив, що позивач у спірний період проходив службу в поліції та забезпечував життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян так само як і в період з 12.03.2020 по 18.02.2021, коли така доплата виплачувалася.
Втім, як уже зазначалось, згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
У даному випадку, позивачем не надано суду наказів керівництва, якими визначено персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, до якого включено, зокрема, і позивача, та встановлено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за спірний період.
Виконання позивачем посадових обов'язків упродовж всього періоду його служби під час карантину за своїм змістом безпосередньо не свідчить про право позивача на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375.
Водночас, матеріали справи не містять і доказів того, що позивачем оскаржувалася протиправна бездіяльність керівника щодо не включення до переліку осіб, яким здійснюється доплата.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про нарахування та виплати позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 18.02.2021 до 01.07.2023, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що позивач під час проходження служби мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01.06.2016 по 01.11.2017 та включення такої в грошове забезпечення з якого здійснено обрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невключення до складу грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 57 діб індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням отриманих ним сум індексації грошового забезпечення з відрахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 09 жовтня 2025 р.
09.10.25