Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 жовтня 2025 року Справа№200/5598/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Галатіної О.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
28 липня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача - Гоголєвої О.А., через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якого просить:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262840025746 від 27.05.2025 р., про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за списком №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ : 13486010) призначити з 22.05.2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; зарахувати з 22.05.2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) для обчислення пенсії за віком всі періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці разом з періодом навчання з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік до загального трудового стажу та зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 04.01.1998. по 25.05.1998 , з 06.01.1999 по 31.07.2009.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, разом з цим, до стажу не зараховано період навчання позивача та періоди роботи з 04.01.1998. по 25.05.1998 , з 06.01.1999 по 31.07.2009. При цьому, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання: уточненої позовної заяви із наведення реквізитів сторін відповідно до приписів статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу..
До суду від представника відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки відповідно до наданого диплому серія НОМЕР_2 від 01.03.1995 року відсутня дата початку навчання. До пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано всі періоди.
Щодо зарахування періодів роботи в «Ново - Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків» з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 07.11.1991 №1788-XII зазначає, що відповідно до довідки «Ново-Білицького психоневрологічного інтернату для чоловіків» від 16.05.2025 № 223-02, щодо роботи за списком № 2 з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009, відомості про врахування вищезазначених періодів в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788 не зазначались.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням необхідного пенсійного віку - 55 років.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 20.05.2025 звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вищезазначеної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 262840025746 від 27.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням необхідного пенсійного віку.
Згідно вищевказаного рішення, вік заявниці - 50 років 4 місяці.
Страховий стаж особи становить - 27 років 04 місяці 17 днів.
Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 10 років 11 місяців 18 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки відповідно до наданого диплому серія НОМЕР_2 від 01.03.1995 року відсутня дата початку навчання.
До пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано всі періоди роботи.
Згідно диплому молодшого спеціаліста ІЖ №000315 Ніжинського медичного училища Чернігівської області, реєстраційний номер №86, ОСОБА_1 закінчила Ніжинське медичне училище за спеціальністю лікувальна справа 01.03.1995 року за кваліфікацією фельдшер.
Згідно архівної довідки Комунального закладу «Ніжинського фахового медичного коледжу» Чернігівської області №175 від 03.06.2025 року ОСОБА_1 навчалась в Ніжинському медичному училищі денної форми навчання за спеціальністю лікувальна справа з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік.
Відповідно до копії трудової книжки сер. НОМЕР_3 (в частині спірних періодів), Позивачка працювала:
- з 1991 - 1995 проходила навчання у Ніжинському медичному училищі;
- з 04.01.1998 по 25.05.1998 - на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького будинку інтернату для пристарілих та інвалідів на період дектретної відпустки основного співробітника (запис 3-4);
- з 06.01.1999 по 31.07.2009 - на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького психоневрологічного інтернату для чоловіків (запис 5-9).
Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідно до записів у ній №223-02 від 16.05.2025 року загальний стаж в інтернаті на посаді медичної сестри становить 10 років 11 місяців 11 днів.
Згідно витягу з наказу №99 від 10.07.2000 року Позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 24.07.2000 року по 26.05.2003 рік.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 (в частині спірних періодів) не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік.
Періоди з 04.01.1998 по 25.05.1998; з 06.01.1999 по 15.10.2002; з 16.10.2002 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.07.2009 зараховано до пільгового стажу за Спискм №2.
Спірним питанням по даній адміністративній справі є правомірність відмови відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахуванні до страхового стажу періоду навчання та не зарахування у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком періодів роботи з 04.01.1998 по 25.05.1998, з 06.01.1999 по 31.07.2009.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення».
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо спірного періоду навчання, суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, до страхового стажу Позивача не зараховано період навчання, оскільки відповідно до наданого диплому серія НОМЕР_2 від 01.03.1995 року відсутня дата початку навчання.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці сер. НОМЕР_3 (в частині спірних періодів), Позивачка з 1991 - 1995 проходила навчання у Ніжинському медичному училищі.
Згідно диплому молодшого спеціаліста ІЖ №000315 Ніжинського медичного училища Чернігівської області, реєстраційний номер №86, ОСОБА_1 закінчила Ніжинське медичне училище за спеціальністю лікувальна справа 01.03.1995 року за кваліфікацією фельдшер.
Згідно архівної довідки Комунального закладу «Ніжинського фахового медичного коледжу» Чернігівської області №175 від 03.06.2025 року ОСОБА_1 навчалась в Ніжинському медичному училищі денної форми навчання за спеціальністю лікувальна справа з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Крім того, суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення диплому не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Таким чином суд приходить до висновку, що період навчання з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік згідно диплому серії НОМЕР_2 , архівної довідки Комунального закладу «Ніжинського фахового медичного коледжу» Чернігівської області №175 від 03.06.2025 та який підтверджується записами у трудовій книжці, підлягає зарахуванню до страхового стажу Позивача.
Щодо позовних вимог стосовно врахування періодів роботи в «Ново - Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків» з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 07.11.1991 №1788-XII, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
02.08.2002 року Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист за вих. №03-2/1751-02-4 Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров'я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі.
У вищезазначеному листі вказано наступне: «...Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі. З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.92 р. №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» організовані патологоанатомічні бюро, які є закладами охорони здоров'я, із збереженням функціональних повноважень патологоанатомічних відділень. У зв'язку з викладеним, час роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі...».
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, протягом спірних періодуів позивач працювала у закладі охорони здоров'я на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького будинку інтернату для пристарілих та інвалідів на період дектретної відпустки основного співробітника та на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького психоневрологічного інтернату для чоловіків.
Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009 на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького будинку інтернату для пристарілих та інвалідів на період дектретної відпустки основного співробітника та на посаді медсестри психоневрологічного відділення Новобілицького психоневрологічного інтернату для чоловіків підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлений у постановах Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №214/3705/17 , від 06.06.2022 по справі № 510/1593/16-а.
Також аналогічного висновку щодо необхідності застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пенсії прийшов Верховний Суд у постановах від 27.04.2023 р. по справі № 160/14078/22, від 20.04.2022 р. по справі №214/3705/17, від 27.02.2020 р. по справі №462/1713/17, від 04.12.2019 р. по справі №689/872/17.
Щодо позовних вимог в частині зарахування всіх періодів роботи позивача які зазначені в трудовій книжці до загального страхового стажу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи позивача, що зазначені в трудовій книжці, окрім періоду навчання з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік.
Вказане підтверджується розрахунком стажу позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині, оскільки суд не вбачає порушення прав позивача з боку відповідача щодо незарахування до загального страхового стажу спірних періодів.
Щодо позовних вимог про застосування під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Як вже встановлено судом, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 262840025746 від 27.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із недосягненням необхідного пенсійного віку.
Згідно вищевказаного рішення, вік заявниці - 50 років 4 місяці.
Страховий стаж особи становить - 27 років 04 місяці 17 днів.
Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 10 років 11 місяців 18 днів.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788, оскільки на час звернення за призначенням пенсії вона досягла 50-річного віку та набула необхідний страховий і пільговий стаж.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №262840025746 від 27.05.2025, яким Позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за норами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладання на відповідача обов'язку призначити ОСОБА_1 пенсію з 20.05.2025 року (з дати звернення за призначенням пенсії) на підставі п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 213 та з зарахуванням до страхового стажу періоду навчання та періодів роботи в «Ново - Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків» з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 07.11.1991 №1788-XII.
Застосовуючи цей спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що судовий захист має бути ефективним, зокрема виключати повторне звернення до суду, а також враховує положення ч. 2 ст. 9 КАС.
Крім того, саме такий спосіб захисту порушеного права застосований Верховним Судом за наслідками розгляду зразкової справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії Відповідача визнані протиправними, а саме, в контексті спірного рішення відповідача, а зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262840025746 від 27.05.2025 р., про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 року по 01.03.1995 рік та періодів роботи з 04.01.1998 по 25.05.1998 та з 06.01.1999 по 31.07.2009 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 07.11.1991 №1788-XII.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна