Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 жовтня 2025 року Справа№200/1323/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.01.2025 №221050002862;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до положень пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту подання заяви про призначення пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
24.03.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву та докази по справі. У відзиві на позовну заяву відповідач просить, зокрема, залучити в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. У задоволенні зазначеного клопотання відповідача судом відмовлено ухвалою від 09.10.2025.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Пенсійного фонду України із заявою для призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.01.2025 №221050002862 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком згідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Необхідний вік та страховий стаж згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить: по досягненню чоловіками 55 років - не менше 25 років. Страховий стаж особи становить: 21 рік 05 місяців 05 днів. За результатами розгляду документів встановлено: до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 18.06.2001 по 11.09.2002 та з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» за виключенням місяців нарахування заробітної плати, згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, окремі довідки не надавалися.
Позивач не погоджується з таким розрахунком стажу роботи позивача та вважає означене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 07.01.2025 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 05 днів. До страхового стажу роботи згідно з записами 10-13 трудової книжки НОМЕР_1 від 04.08.1986 не зараховано періоди роботи з 18.06.2001 по 11.09.2002 та з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» за виключенням місяців нарахування заробітної плати (01.08.2001-26.08.2001, 01.07.2002-15.07.2002, 01.08.2002-31.08.2002, 01.06.2003-24.06.2003, 01.07.2003-05.07.2003, 01.08.2003-06.08.2003), оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за ці періоди відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №221050002862 від 14.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
07.01.2025 через вебпотрал Пенсійного фонду України позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.01.2025 відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення №221050002862 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.
«Відмова у призначенні дострокової пенсії за віком згідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ).
Дата народження: 15.12.1965
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 07.01.2025
Вік заявника: 59 років 00 місяців.
Необхідний вік та страховий стаж згідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-ІV становить: по досягненні чоловіками 55 років - не менше 25 років.
Страховий стаж особи становить: 21 рік 05 місяців 05 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 18.06.2001 по 11.09.2002 та з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» за виключенням місяців нарахування заробітної плати, згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, окремі довідки не надавалися.
Особа не має права на пенсійну виплату.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
За таких обставин відмовити ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком згідно статті 115 Закону України №1058-IV, у зв'язку з відсутністю страхового стажу - 25 років. Особа матиме право на пенсійну виплату за досягнення 65-річного віку за наявності 15 років страхового стажу, згідно статті 26 Закону України №1058-ІV.».
Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №10-13 трудової книжки серія НОМЕР_1 від 04.08.1986, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 18.06.2001 по 11.09.2002 - працював трактористом в СПП Агрофірма «Обрій»;
- з 28.05.2003 по 03.09.2003 - працював комбайнером в СПП Агрофірма «Обрій».
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003, загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 05 днів.
Виписка з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 07.01.2025, містить відомості, що у період роботи позивача з 18.06.2001 по 11.09.2002 в СПП Агрофірма «Обрій» позивачу виплачувалась заробітна плата виключно в серпні 2001 року - 26 днів, липні 2002 року - 15 днів, серпні 2002 року - 31 день, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески, у період роботи з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» позивачу виплачувалась заробітна плата виключно в червні 2003 року - 24 дні, у липні 2003 року - 5 днів, у серпні 2003 року - 6 днів, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески.
Разом із цим, суд не приймає до уваги та не надає правову оцінку, наданим позивачем доказам по справі, які не долучались позивачем до заяви від 07.01.2025 про призначення пенсії, та не оцінювались відповідачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 115 Закону №1058-IV визначено умови дострокового призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захвор
Суд зауважує, не є спірним питанням у справі факт того, що на позивача розповсюджуються положення пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV щодо дострокового призначення пенсії за віком, тому судом це питання не досліджується.
Разом із цим, суд зазначає, що позивач у позовних вимогах посилається на норму пункту 5 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як на підставу для призначення пенсії, у той час, в оскаржуваному рішенні відповідачем розглядалась заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується останнім, та вирішувалось питання щодо призначення позивачу дострокової пенсії за віком саме відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, враховуючи зазначене, у суду наявні всі підстави вважати, що зазначення позивачем пункту 5 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позовних вимогах є очевидною опискою.
Як вбачається з матеріалів справи, до страхового стажу позивача згідно із записами №10-13 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.08.1986 відповідачем не зараховано періоди роботи позивача з 18.06.2001 по 11.09.2002 та з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» за виключенням місяців нарахування заробітної плати (01.08.2001-26.08.2001, 01.07.2002-15.07.2002, 01.08.2002-31.08.2002, 01.06.2003-24.06.2003, 01.07.2003-05.07.2003, 01.08.2003-06.08.2003), оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за ці періоди відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.08.1986.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.08.1986 позивач з 18.06.2001 по 11.09.2002 працював трактористом та з 28.05.2003 по 03.09.2003 комбайнером в СПП Агрофірма «Обрій».
Окрім того, суд констатує, що записи трудової книжки позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.
Також, суд зазначає, що виписка з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 07.01.2025, містить відомості, що у період роботи позивача з 18.06.2001 по 11.09.2002 в СПП Агрофірма «Обрій» позивачу виплачувалась заробітна плата виключно в серпні 2001 року - 26 днів, липні 2002 року - 15 днів, серпні 2002 року - 31 день, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески, у період роботи з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» позивачу виплачувалась заробітна плата виключно в червні 2003 року - 24 дні, у липні 2003 року - 5 днів, у серпні 2003 року - 6 днів, з якої підприємством-страхувальником повинні сплачуватись страхові внески.
Водночас, положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01 січня 2004 року і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу до 31 грудня 2003 року у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування не впливає на підтвердження страхового стажу особи.
Однак, в оскаржуваному рішенні суб'єктом владних повноважень зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 18.06.2001 по 11.09.2002 та з 28.05.2003 по 03.09.2003 в СПП Агрофірма «Обрій» за виключенням місяців нарахування заробітної плати, згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, окремі довідки не надавалися.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до частини другої стаття 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності; 2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Отже, внесення роботодавцем під час заповнення та надання до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу в відповідному звітному періоді помилкових даних щодо працівника-застрахованої особи, тягне порушення прав останнього під час оформлення пенсії та має суттєвий вплив при визначенні розміру пенсії під час її нарахування, оскільки застрахованою особою за відповідний період здійснювалися страхові внески з заробітку (доходу) за конкретний період роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана, зокрема, здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 11 вказаного Положення фізична особа має право, зокрема, у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу з заявою про їх виправлення.
Згідно положень розділу IV постанови Правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014 року №10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Положення №10-1), Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 2-5 Розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;
інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Підсумовуючи, до облікових карток, які є складовими Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, зокрема про трудовий стаж, при цьому у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Водночас, з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, вбачається, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в СПП Агрофірма «Обрій» саме з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за ці періоди відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Суд враховує, що відсутність суми заробітку чи не сплата страхових внесків не може бути підставою для не включення до Реєстру застрахованих осіб відомостей стосовно позивача за означені періоди в частині трудової діяльності.
Окремо суд зазначає, що частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСП Л також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Разом із цим, суд зауважує, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
За таких обставин, враховуючи, що факт трудової діяльності позивача підтверджується записами трудової книжки, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів роботи саме з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003.
З огляду на викладене, оскільки розрахунком страхового стажу позивача, форма РС-право, підтверджується, що періоди роботи з 01.08.2001 по 26.08.2001, з 01.07.2002 по 15.07.2002, з 01.08.2002 по 31.08.2002, з 01.06.2003 по 24.06.2003, з 01.07.2003 по 05.07.2003, з 01.08.2003 по 06.08.2003 вже зараховано до загального страхового стажу позивача, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №221050002862 від 14.01.2025.
З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №221050002862 від 14.01.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача визначені судом періоди його роботи.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту частин першої, п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому, згідно з частиною першою статті 58 Закону №1058-ІV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Отже, в даному випадку, прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком належить до дискреційних повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пільгову пенсію, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої пенсії, що не належить до компетенції суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №233/330/17 та у постанові від 10.09.2020 у справі №221/6434/16-а.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецький області №221050002862 від 14.01.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецький області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецький області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2025 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково, з урахуванням положень частни 2 статті 9 КАС України.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецький області № 221050002862 від 14.01.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецький області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2025 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, про те, що підлягають зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 18.06.2001 по 31.07.2001, з 27.08.2001 по 30.06.2002, з 16.07.2002 по 31.07.2002, з 01.09.2002 по 11.09.2002, з 28.05.2003 по 31.05.2003, з 25.06.2003 по 30.06.2003, з 06.07.2003 по 31.07.2003, з 07.08.2003 по 03.09.2003.
У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч