09 жовтня 2025 рокуСправа №160/16357/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (відповідач-1), Дніпровської міської ради (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Дніпровська гімназія №93 Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (відповідач-1), Дніпровської міської ради (відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ- 40506248) та Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ- 26510514) щодо невжиття заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 6209,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 54;
- зобов'язати Дніпровську міську раду (ЄДРПОУ 26510514) та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 40506248) вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 6209,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що навчальний заклад Дніпровська гімназія №93 Дніпровської міської ради перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, разом з тим, ані Дніпровською міською радою, як уповноваженим представником територіальної громади м. Дніпра, ані Департаментом гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради, як органом управління зазначеного навчального закладу, не вжито заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на будівлі і споруди цього освітнього закладу за адресою вул. Данила Галицького, 54, м. Дніпро. Вказана протиправна бездіяльність відповідачів створює передумови для зловживань щодо розпорядження будівлями та спорудами, несе ризики для нормального функціонування освітнього закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей, що є невиконанням гарантій держави у сфері освіти. Дане порушення вимог чинного законодавства зумовило звернення позивача до суду з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16357/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду від 01.07.2024 року клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Дніпровську гімназію №93 Дніпровської міської ради (вул. Данила Галицького, 54, м. Дніпро, ЄДРПОУ: 23360669).
19 липня 2024 року до суду надійшов відзив Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на позовну заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність у цьому випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, в тому числі через недоведеність прокурором вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які мають передувати його зверненню до суду, зокрема, звернення до відповідних органів та до відповідачів з відповідними запитами та отримання на них відповідних документів, що могли б свідчити про наявність підстав для такого представництва. Отже, твердження прокурора про порушення законодавства у цьому випадку є надуманими та передчасними, більш того, відсутня і загроза освітньому процесу, а також функціонуванню закладу освіти, при цьому на сьогодні ані зловживань з боку відповідачів, ані порушень інтересів держави у сфері освіти та у сфері майнових правовідносин немає, тому відповідач-1 вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Крім того, відповідачем-1 зауважено, що Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради здійснюються відповідні дії для реєстрації права власності на будівлі і споруди Дніпровської гімназії № 93 Дніпровської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Данила Галицького, 54, м. Дніпро. Так, у 2019 році Департаментом проведено процедуру закупівлі послуг з виготовлення технічних паспортів на будівлі і споруди закладів освіти, зокрема Гімназії № 93 ДМР та укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВИЙ СОЮЗ» від 30.08.2019 № 89. За результатами проведених дій Департаментом отримано технічний паспорт від 20.09.2019 № ДМР11146. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Відповідно до абзацу другого пункту 44 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. В подальшому, у 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, з метою збереження цілісності та конфіденційності інформації, недопущення несанкціонованого втручання та спотворення даних Міністерством юстиції України та Державним підприємством «Національні інформаційні системи» було припинено доступ користувачів до відомостей автоматизованої системи Державного земельного кадастру. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» (зі змінами) було внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, зокрема, для відновлення доступу до реєстрів Міністерства юстиції України. Ураховуючи вищезазначене, постала необхідність у виготовленні нового технічного паспорту на будівлі і споруди Гімназії №93 ДМР, що перебувають на балансі Департаменту, у звязку із чим 17.01.2024 відповідачем-1 оголошено закупівлю послуг з розроблення технічних паспортів. За результатами проведення аукціону, Замовником визначено переможця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСТАТУС ГРУП», з яким укладено договір від 22.02.2024 №ТП/4 про надання послуг з розроблення технічних паспортів закладам освіти, зокрема Гімназії №93 ДМР. Строк виготовлення технічних паспортів до 30.08.2024. У подальшому, 10.07.2024 відповідачем-1 отримано готовий технічний паспорт на нерухоме майно Гімназії № 93 ДМР. Таким чином, Департаментом ведеться робота із підготовки пакету документів, необхідних для державної реєстрації права комунальної власності за Дніпровською міською територіальною громадою на будівлі і споруди Гімназії №93 ДМР. Отже, Департаментом вживаються передбачені законодавством заходи для оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди Гімназії № 93 ДМР. Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає, що твердження про його бездіяльність не відповідають дійсності, оскільки відповідно до законодавчо встановленого порядку (алгоритму) відбувається поетапне виконання оформлення правовстановлюючої документації за вказаною адресою. Тож, на думку відповідача-1, також відсутні підстави і для задоволення похідної частини позовних вимог щодо зобов'язання вчинити дії щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна будівлі та споруди загальною площею 6209,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54, оскільки вказані дії вже вчиняються відповідачем-1 у встановленій законом послідовності.
Також 19 липня 2024 року до суду надійшов відзив Дніпровської міської ради на позовну заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у відзиві відповідача-1.
Крім того, у відзивах на позовну заяву відповідачами заявлено клопотання про розгляд справи з викликом (повідомленням) учасників в адміністративній справі №160/16357/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотань Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради про розгляд справи з викликом (повідомленням) учасників в адміністративній справі №160/16357/24.
08.11.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача-1, в яких, зокрема, зазначалося, що він продовжує вживати необхідні заходи щодо оформлення документів для державної реєстрації права комунальної власності за Дніпровською міською територіальною громадою на будівлі і споруди Дніпровської гімназії №93 Дніпровської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Данила Галицького, 54, зокрема, після отримання 10.07.2024 Департаментом готового технічного паспорту на нерухоме майно Дніпровської гімназії №93 ДМР, з метою отримання копії технічної документації на дату останньої інвентаризації, що знаходиться в інвентаризаційній справі за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54 (Дніпровська гімназія № 93 ДМР) Департаментом направлено лист від 17.07.2024 № 3/1-1589 до Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, після чого отримано відповідь з наданням запитуваних документів. Також Департаментом направлено лист від 17.07.2024 № 5/1-60 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, у відповідь на який отримано інформацію про неналежність нерухомого майна Дніпровської гімназії № 93 ДМР до державної власності. Таким чином, відповідачем-1 здійснюється поетапне оформлення правовстановлюючої документації за вказаною адресою у встановленій законом послідовності.
07.01.2025 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача-1, в яких, зокрема, зазначалося, що Департаментом отримано витяги з Реєстру об'єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на об'єкти нерухомого майна Гімназії № 93 ДМР від 07.10.2024 № 8745, 8746, 8747, 8748. Також 21.11.2024 Департаментом отримано готовий технічний паспорт на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР у редакції №2, оскільки перша редакція технічного паспорту на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР виявилась із суттєвими недоліками, а саме із помилками в номерах ідентифікаторів, в силу їх дуже значної кількості та, як наслідок, їх плутанини. 22.11.2024 року відповідачем-1 було подано до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заяву про реєстрацію права власності на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР з відповідними документами. Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було розглянуто подану заяву та встановлено наявність обставин, які є підставою для зупинення розгляду заяви, а саме: необхідність в отриманні відомостей про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Для встановлення цих відомостей, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно направлено запит в БТІ. Тому, 28 листопада 2024 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було прийнято рішення, яким розгляд заяви зупинено до усунення зазначених вище обставин.
31.01.2025 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра, в яких, зокрема, зазначалося, що Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як орган управління закладом, а також безпосередній розпорядник коштів призначених для освітніх потреб, будучи балансоутримувачем будівель і споруд Дніпровської гімназії № 93 з 2016 року, у порушення вимог Закону України «Про освіту», а також рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 року «Про передачу об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради» та Програми розвитку освіти в м. Дніпропетровську на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням міської ради № 11/13 від 07.09.2016, із наступними змінами, своєчасно не ініціював перед засновником закладу питання щодо виділення коштів на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, та не вирішив своєчасно питання про виділення відповідних коштів в межах затвердженого кошторису на освітні потреби, а лише почав вчиняти певні дії, щодо надання запитів після надходження позовної заяви окружної прокуратури, що свідчить про відсутність наміру оформлювати документи на будівлі та споруди начального закладу з 2016 року. У результаті допущеної Департаментом гуманітарної політики протиправної бездіяльності правовстановлюючі документи на будівлі та споруди, якими користується заклад не оформлені, державна реєстрація не проведена. Належний відомчий контроль з боку міської ради за діяльністю її виконавчих органів та її комунальних підприємств не здійснено. Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо наявності (відсутності) в діях суб'єктів владних повноважень протиправної бездіяльності яка триває вісім років. Отже, з огляду на визначену Законом №1952-IV обов'язкову реєстрацію речових прав та надані відповідачу Законом №280/97-ВР повноваження, його бездіяльність щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та будівлі закладу освіти є протиправною, що, зважаючи на цільове призначення об'єкту освіти, порушує права його користувачів на безпечні умови функціонування і розвитку. Крім того, без державної реєстрації права комунальної власності орган місцевого самоврядування не може реалізовувати функції власника, в тому числі звертатися до суду в разі самовільного зайняття вказаного нерухомого майна чи вчинення інших протиправних дій, якими порушуються інтереси територіальної громади. Більше того, бездіяльність відповідачів, яка полягає у безпідставному зволіканні в реєстрації права власності на нерухоме майно навчального закладу, може призвести до нецільового використання останнього або його вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.
19.02.2025 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача-1, в яких, зокрема, зазначалося, що, як зазначалося вище, 28.11.2024 державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви та направлено електронний запит до БТІ з метою отримання інформації про наявність зареєстрованих речових прав на об'єкти нерухомого майна Гімназії № 93 ДМР до 1 січня 2013 року. Унаслідок кібератаки, яка відбулась 19.12.2024, тимчасово було призупинено роботу Єдиних та Державних реєстрів, які перебувають у компетенції Міністерства юстиції України. На сьогодні Департаментом отримано витяг з Державного реєстру речових прав від 29.01.2025 №410206389 про реєстрацію права власності на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР (запис про право власності від 22.11.2024 № 58212311). Отже, Департаментом вживаються передбачені законодавством заходи для оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та споруди Гімназії № 93 ДМР.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дніпровська гімназія №93 Дніпровської міської ради є комунальним закладам освіти, який функціонує за адресою: вул. Данила Галицького, 54 м., Дніпро.
Рішенням Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 року «Про передачу об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради» вирішено передати до 01.01.2017 з балансу відділів освіти, в тому числі відділу освіти районної у місті ради, на баланс Департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна, основні засоби, нематеріальні активи та запаси навчальних закладів міста згідно з додатком 1. (п.1.1 рішення).
Пунктами 3-3.1 вищевказаного рішення №24/15 визначено: «майбутньому балансоутримувачу (п. 1 цього рішення): прийняти на баланс об'єкти нерухомого майна, основні засоби, нематеріальні активи та запаси (пп. 1.1, 1.2 цього рішення) і внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку.
Відповідно до Додатку 1 до рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 на баланс департаменту гуманітарної політики передано об'єкти нерухомого майна, основні засоби, нематеріальні активи та запаси навчальних закладів міста у тому числі - Комунальний заклад освіти Дніпровська гімназія № 93 Дніпровської міської ради по вулиці Данила Галицького, 54 у м. Дніпро (пункт 109 Додатку №1 до рішення).
Пунктом 6 рішення № 24/15 визначено, що навчальні заклади міста згідно з переліком (додаток 3) з 01.01.2017 залишаються на власному балансі. Головним розпорядником коштів є департамент гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради.
Отже у вищевказаному рішенні №24/15 Дніпровською міською радою як власником майна навчальних закладів міста Дніпра самостійно визначено, які навчальні заклади перебувають на самостійному балансі Додатком №3, а майно (у т.ч нерухоме) яких навчальних закладів перебуває на балансі Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (Додатком №1.)
Таким чином, балансоутримувачем та органом управління об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів Комунального закладу освіти Дніпровської гімназії № 93 Дніпровської міської ради, у т.ч. будівель і споруд по вул. Данила Галицького,54 є Департамент гуманітарної політики ДМР.
Починаючи з 2016 року у місті Дніпрі діяла розроблена та затверджена цільова програма, що стосується навчального процесу (Програма розвитку освіти в м. Дніпропетровську на 2016-2020 роки, затверджена рішенням міської ради № 11/13 від 07.09.2016 із наступними змінами (далі - Програма) заходами якої передбачено оформлення актів на право постійного користування земельною ділянкою навчальних закладів та отримання свідоцтва на право власності на нерухоме майно з прогнозованим обсягом фінансування із місцевого бюджету у сумі 8 760, 4 тис. грн., головний розпорядник бюджетних коштів - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради ( пункт 7.21 Додатку № 1 до Програми).
Пунктом 2 рішення міської ради № 11/13 від 07.09.2016, яким затверджена вищевказана Програма, передбачено: «Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щорічно при формуванні показників бюджету на відповідний рік передбачати в бюджетному запиті кошти на виконання заходів Програми.
Водночас, як свідчить лист Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 21.05.2019 №4/13-44 Департамент гуманітарної політики протягом 2016, 2017, 2018 років не звертався з бюджетними запитами на виділення коштів на проведення технічної інвентаризації та на розроблення проектів землеустрою щодо відведення для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розташовані освітні заклади.
Також розпорядженням Дніпропетровського міського голови №962-р від 25.07.2018 керівникам виконавчих органів міської ради вказано визначити перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, які перебувають на їх балансі та на балансі підпорядкованих комунальних організації, стосовно яких не здійснена державна реєстрація права власності, (п.1.1 рішення). А також передбачити у бюджетних запитах видатки, пов'язані з проведенням технічної інвентаризації та державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об'єкти нерухомого майна, здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (п. 1.2.-1.3. рішення).
Відповідно до Статуту Дніпровської гімназії №93 Дніпровської міської ради, затвердженого наказом департаменту гуманітарної політики № 101 від 28.09.2022 року, засновником (власником) Гімназії є Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради (далі-Засновник) (п.1.3 Статуту)
Уповноваженим органом Засновника є Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Уповноважений орган) (п.1.5 Статуту).
Відповідно до п.1.8 Статуту, гімназія є комунальним закладом освіти.
Згідно з п.7.3 Статуту, матеріально-технічна база гімназії включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби тощо, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.
Листом КП «ДМБТІ» від 14.06.2024 року №6928, наданим у відповідь на звернення керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра, останнього повідомлено про те, що станом на 31.12.2012 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 54 - не проводилась. На дату останньої інвентаризації, проведеної КП «ДМБТІ'ДМР в 1971 році, нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 54 складається з: літ.А-4, літ А1-2, літ А2-2, літ А3-2, літ А4-1, літ А5-2, прибудови літ А6-2, літ А7-1, підвали під літ. А2, А3, А4, А5, ганки літ. а, а1, а2, а3, а4, а5, а6, а7, а8 (середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №93 загальною площею 6209,9 кв.м.), сарай літ. Б, №1- забор, І-тротуар.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 380029590) від 24.05.2024 року відсутні будь-які записи про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: вул. Данила Галицького, 54 м. Дніпро.
У зв'язку із невжиттям відповідачами заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлі і споруди, що перебувають у користуванні Дніпровського гімназія № 93 Дніпровської міської ради, позивач звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави.
Щодо зауважень відповідачів про відсутність у прокурора права на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.
Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом зобов'язання оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди, в яких знаходиться навчальний заклад. Крім того, захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю відповідачів.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», у зв'язку з наступним.
Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.
Верховний Суд неодноразово наголошував на пріоритетності положень зазначеного Міжнародного договору, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17(2-а/337/236/2017), від 25 квітня 2019 року у справі № 226/1056/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 815/1729/16, від 25 березня 2020 року у справі № 387/168/17(2-а/387/8/17), від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Забезпечення якнайкращих інтересів дитини є одним із базових міжнародних принципів, який закріплений, зокрема, у статті 24 Хартії основних прав Європейського Союзу. Зміст цього принципу полягає у тому, що при здійсненні будь-яких дій по відношенню до дітей, як з боку органів державної влади, так і з боку приватних установ, вищі інтереси дитини повинні розглядатися як пріоритетні.
Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.
Відтак, обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №822/3692/17, від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18, від 01 червня 2021 року у справі №0440/6514/18, від 14 лютого 2023 року у справі №580/1374/22 тощо.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у цій справі подання керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра позову мало на меті захист «інтересів держави».
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У справі, що розглядається, прокурор послався на відсутність органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах.
Так, управління закладами освіти, які належать територіальним громадам відповідно до підпункту першого пункту частини першої статті 32 Закону № 280/97-ВР належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
З аналізу викладених норм суд доходить висновку, що управління об'єктами освіти, у тому числі прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об'єкти комунальної власності є обов'язком відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Як встановлено судом, відповідно до Статуту Дніпровської гімназії №93 Дніпровської міської ради, затвердженого наказом департаменту гуманітарної політики №101 від 28.09.2022 року, засновником (власником) Гімназії є Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради (далі-Засновник) (п.1.3 Статуту), а Уповноваженим органом Засновника є Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Уповноважений орган) (п.1.5 Статуту).
Судом також встановлено, що відповідно до листа КП «ДМБТІ» від 14.06.2024 року №6928, наданого у відповідь на звернення керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра, станом на 31.12.2012 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного (Данила Галицького), буд. 54 (Дніпровська гімназія № 93 ДМР) не проводилась. Також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 380029590) від 24.05.2024 року відсутні будь-які записи про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: вул. Данила Галицького, 54 м. Дніпро.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, суд доходить висновку, що прокурором дотримано встановлений статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.
Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, суд звертає увагу, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.
Також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі №380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі №480/3093/20, від 05 жовтня 2021 року у справі №380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі №804/3740/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі №0440/6596/18, від 05 травня 2022 року у справі №320/6514/18, від 14 лютого 2023 року у справі №580/1374/22.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що прокурор є неналежним позивачем у цій справі.
Зокрема, Суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду, не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
За наведених вище обставин, суд доходить висновку щодо обґрунтованості звернення керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра з цим позовом до суду, вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду ,викладеною у постанові від 20 вересня 2023 року справа № 160/5890/19.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у цій справі, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Нормами ст.329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту.
Згідно із частиною першою 44 Закону України «Про загальну середню освіту» матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.
Відповідно до статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Згідно зі ст.316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
Статтями 328, 331, Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 182 Цивільного Кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного Кодексу України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного Кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державною реєстрацією прав є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Згідно з пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. А після реєстрації відповідного згідно норм чинного законодавства стає державною власністю.
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Сільські, селищні, міські ради, згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління закладами освіти, забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об'єднань, молодіжних центрів.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в т.ч. банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в т.ч. виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, відповідно до Статуту Дніпровської гімназії №93 Дніпровської міської ради, затвердженого наказом Департаменту гуманітарної політики ДМР 101 від 28.09.2022 року, цей навчальний заклад знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста. Власником є територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради. Органом, уповноваженим здійснювати управління закладом є Департамент гуманітарної політики ДМР.
Уповноважений орган здійснює фінансування навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, господарське обслуговування, керує навчально-методичною та кадровою роботою.
Згідно з п.4.1 Статуту Дніпровської гімназії №93 ДМР (далі - Статут) управління закладом здійснюється департаментом гуманітарної політики ДМР, який є представником власника.
Матеріально-технічна база гімназії включає будівлі, прибудови, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби тощо, вартість яких відображено у балансі навчального закладу. Гімназія користується землею відповідно до вимог чинного законодавства і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з їх охорони ( відповідно до п.7.3,7.5 Статуту).
Згідно з пунктом 1.1 Положення (далі - Положення) про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради №85/7 від 26.05.2021 департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради, підконтрольний та підзвітний ДМР, (далі Положення) підпорядкований її виконавчому комітету, Дніпровському міському голові та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень.
Пунктами 1.3-1.4 Положення передбачено, що департамент є юридичною особою публічного права, зареєстрованою у встановленому порядку, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, печатки, штампи та відповідні бланки із своїм найменуванням, рахунки спеціальних коштів та інші рахунки, передбачені чинним законодавством, може бути позивачем та відповідачем в судах.
Структурні підрозділи департаменту не мають статусу юридичної особи, діють у складі департаменту керуючись цим положенням.
Відповідно до пунктів: 2.2.2, 4.1.1, 4.1.3 та 4.1.2. Положення до основних завдань та функцій департаменту входить: створення умов для доступності здобуття освіти та якості освіти у закладах та установах, що належать до сфери управління Департаментом; здійснення оперативного та стратегічного управління закладами освіти структурними підрозділами; здійснення їх інспектування та підготовки пропозицій до проекту міського бюджету щодо фінансування програм їх розвитку, а також здійснення у межах чинного законодавства України управління підпорядкованими підприємствами, установами, організація їх матеріально технічного та фінансового забезпечення.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також приписів частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та рішення Дніпропетровської міської ради №24/15 від 20.10.2016 року «Про передачу об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради», балансоутримувачем та органом управління об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів Комунального закладу освіти Дніпровської гімназії № 93 Дніпровської міської ради, у т.ч. будівель і споруд по вул. Данила Галицького,54 є Департамент гуманітарної політики ДМР, на якого і покладено обов'язок вчинення дій щодо оформлення речових прав на цей об'єкт комунальної власності.
Судом встановлено, що у 2019 році Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради проведено процедуру закупівлі послуг з виготовлення технічних паспортів на будівлі і споруди закладів освіти, зокрема Дніпровської гімназії №93 ДМР, за наслідками якої укладено договір з переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВИЙ СОЮЗ» від 30.08.2019 № 89.
У результаті проведених дій Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради отримано технічний паспорт від 20.09.2019 № ДМР11146.
17.01.2024 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, з метою приведення технічного паспорту у відповідність до вимог чинного законодавства, оголосив закупівлю послуг з розроблення технічних паспортів. За результатами проведення аукціону переможцем визначено ТОВ «ЛЕКСТАТУС ГРУП».
Між Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради і ТОВ «ЛЕКСТАТУС ГРУП» укладено договір від 22.02.2024 № ТП/4 про надання послуг з розроблення технічних паспортів закладам освіти, зокрема Дніпровської гімназії № 93 ДМР; строк виготовлення технічних паспортів до 30.08.2024 року.
10.07.2024 року Департамент отримав готовий технічний паспорт на нерухоме майно Дніпровської гімназії № 93 ДМР.
17.07.2024 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, з метою отримання копії технічної документації на дату останньої інвентаризації, що знаходиться в інвентаризаційній справі за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54 (Дніпровська гімназія № 93 ДМР) звернувся з листом від 17.07.2024р. №3/1-1589 до Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради.
16.09.2024 року відповідачем-1 отримано відповідь у вигляді листа КП «ДМБТІ» від 14.08.2024 № 9644 з наданням запитуваних документів (поверховий план з експлікацією станом на 1971р.), в якому також зазначено, що інформація буде надаватись поетапно з огляду на її значний обсяг.
Крім цього, 17.07.2024 року Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради направлено лист від 17.07.2024р. №5/1-60 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з метою підтвердження неналежності до державної власності об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54 (Дніпровська гімназія № 93 ДМР).
У відповідь на вищевказаний лист (від 17.07.2024 № 5/1-60), ФДМ України було направлено лист від 06.08.2024р. №05-09-03521, в якому зазначено, що згідно з листом ФДМУ від 05.08.2024 №10-62-21448 відомості про нерухоме майно у Дніпропетровської області за вищезазначеними місцезнаходженнями, наведеними в додатку, від суб'єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися, тобто підтверджено неналежність нерухомого майна Дніпровської гімназії № 93 ДМР до державної власності.
Після цього Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради отримано витяги з Реєстру об'єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на об'єкти нерухомого майна Гімназії № 93 ДМР від 07.10.2024 № 8745, 8746, 8747, 8748.
21.11.2024 року Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради отримано готовий технічний паспорт на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР у редакції №2, оскільки перша редакція технічного паспорту на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР виявилась із суттєвими недоліками, а саме: із помилками в номерах ідентифікаторів.
22.11.2024 року Відповідачем-1 було подано до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заяву про реєстрацію права власності на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР та надано наступні документи:
- Технічний паспорт на будівлі і споруди Гімназії № 93 ДМР у редакції №2;
- Витяги з Реєстру права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади на юридичну особу/заклад/об'єкт нерухомості від 07.10.2024 № 8745, 8746, 8747, 8748;
- Лист від Фонду державного майна України від 06.08.2024 року №05-09-03521 «Про надання інформації по об'єктах нерухомого майна» із відповідним Додатком;
- Лист Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації від 14.08.2024 року №9644 «Про надання інформації» із відповідним поверховим планом експлікації.
Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було розглянуто подану заяву та встановлено наявність обставин, які є підставою для зупинення розгляду заяви, а саме необхідність в отриманні відомостей про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Для встановлення цих відомостей, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно направлено запит в БТІ.
В подальшому Департаментом отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2025 №410206389 про реєстрацію права власності на будівлі і споруди Гімназії №93 ДМР, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54, за Дніпровською міською радою (запис про право власності від 22.11.2024 №58212311).
Таким чином, відповідачами поетапно вживалися заходи щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди Гімназії №93 ДМР, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 54, та станом на час розгляду справи така державна реєстрація вже поведена.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановленими судом обставинами, відповідачами відповідно до наданої їм компетенції ужито в установленому порядку вичерпних заходів щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності на спірні об'єкти нерухомого майна, відтак, підстави для задоволення позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра відсутні.
Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (відповідач-1), Дніпровської міської ради (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Дніпровська гімназія №93 Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя: О.М. Турова