09 жовтня 2025 р.Справа №160/29271/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідульно-правових актів, -
09.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідульно-правових актів з вимогами про:
- визнати протиправним та скасувати пункт 18 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «18. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 06.09.2025 № 33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 617» наступного змісту: «3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати абзац 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн, шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;
- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:
- постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача, а саме:
- пункту 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 № 617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: «18. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_2 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 152 600,42 грн», «15.Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн»;
- абзацу 11 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 № 1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з підполковника ОСОБА_1 , командира батальйону охорони, стягнути завдану шкоду в сумі 8 423 475,57 грн», шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що ним не завдано шкоди державі умисно чи з необережності, стягнення щомісячно 20% від грошового забезпечення негативно впливатиме на морально-психологічний стан командира підрозділу та підпорядкованому йому складу, негативно впливатиме на соціальний захист членів сім'ї позивача, а також істотно ускладнить виконання рішення суду.
Статтями 150-157 КАС України визначаються підстави, види забезпечення позову, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляд, порядок виконання та скасування заходів забезпечення позову.
Суд вважає за можливе вирішити цю заяву на підставі частини 1 статті 154 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимог.
Проте, предмет позову та обраний позивачем вид забезпечення позову вочевидь не по'вязані між собою, позивач не зазначає, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в подальшому виконання рішення.
Так, позивач не зазначає, у чому буде виражений негативний вплив на соіальний захист членів його сім'ї, не надає доказів існування членів сім'ї, розрахунку впливу вирахувань 20 % грошового забезпечення на забезпечення сім'ї позивача.
Відсутні доводи щодо зниження саме бойової готовності підрозділу, командиром якого є позивач, внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, не наведено конкретних обставин, на які буде матиме вплив застосування вищезазначених відрахувань.
Наведені у заяві підстави є загальними формулюваннями та припущеннями, що унеможливлює дійти беззапереченого висновку щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Також позивач не наводить викладення обставин, за яких суд може дійти висновку щодо очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а тому підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Відповідно до пункту 4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13.09.1989, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 460зп-23/160, від 02.04.2025 у справі № 320/16011/24 та від 07.04.2025 у справі № 242зп-24/160.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Зазначені висновки суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі.
Отже, з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України відсутні обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/19024/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування індивідульно-правових актів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез