ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про забезпечення позову
09 жовтня 2025 р.Справа №160/29155/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів,-
07.10.2025 року (07.10.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 6. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 17818,70 грн.;
- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони стягнути завдану шкоду в сумі 17818,70 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом №124 від 04.09.2023 року позивача призначено на посаду командира 4 роти охорони третього батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією посвідчення офіцера. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 року №567 призначено службове розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності. На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 року №567, комісією у складі помічника командира-начальника фінансово-економічної служби капітана ОСОБА_2 , офіцера фінансово-економічної служби майора ОСОБА_3 , офіцера адміністративного відділення лейтенанта ОСОБА_4 складено документ з назвою «Акт службового розслідування щодо уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та попередження подібних випадків порушень у майбутньому», який не містить його реєстраційного номеру, дати і місця складання та не відповідає вимогам законодавства щодо порядку проведення службового розслідування. Згідно п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності командира роти охорони капітана ОСОБА_1 зі стягненням завданої шкоди в сумі 17818,70 грн. З вказаним наказом позивача ознайомлено 26.08.2025 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року №637 (з адміністративно-господарської діяльності) зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» та призначено додаткове службове розслідування щодо обґрунтованості виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 . 25.09.2025 року позивача ознайомлено у військовій частині НОМЕР_2 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617». Також 25.09.2025 року позивача ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі». В абзаці 3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 визначено: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони стягнути завдану шкоду в сумі 17818 гривень 70 копійок шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення». Згідно спірних наказів командирів військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року за №617 та від 22.09.2025 року за №1538 в якості шкоди, яку начебто завдано діями капітана ОСОБА_1 , визначено 17818,70 грн. додаткової грошової винагороди за лютий 2024 року, яка була виплачена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_5 за рапортом капітана ОСОБА_1 . Позивач вказує, що ним рапорт щодо виплати (або невиплати) солдату ОСОБА_5 додаткової щомісячної грошової винагороди за лютий 2024 року взагалі не подавався. Кулеметник РПК-74 2 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони солдат ОСОБА_5 , перебуваючи в складі ввіреного позивачу зведеного підрозділу з охорони залізничної станції Подільськ Одеської області, у період часу з 21.02.2024 року по 26.02.2024 року перебував на лікуванні у КНП «Подільська міська лікарня ПМР ПРОО» із діагнозом при госпіталізації: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю». 21.02.2024 року військовослужбовцями ввіреного позивачу зведеного підрозділу було повідомлено про неадекватну поведінку солдата ОСОБА_5 , а саме прояви агресії, погрози фізичною розправою. Виходячи з того, що така поведінка створювала небезпеку для військовослужбовців, що мешкали спільно з солдатом ОСОБА_5 , останнього було доставлено для консультації до КНП «Подільська міська лікарня ПМР ПРОО», де йому було поставлено діагноз «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю». Так, солдат ОСОБА_5 мав довготривалу алкогольну залежність ще до призову по мобілізації та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності під час служби в ДССТ за ст. 172-20 КУпАП (останній раз 08.01.2024 року), проте саме на момент госпіталізації 21.02.2024 року не мав жодних явних ознак алкогольного сп'яніння. Проте, військовослужбовець поводив себе агресивно, погрожував розправою в бік співслужбовців, і така зміна поведінки могла бути обумовлена вживанням алкоголю в минулому. Отже, підстав для складання адміністративного протоколу за вчинення правопорушення передбаченого ст. 172-20 КУпАП відносно вказаної особи у позивача не було. В подальшому, в епікриз-виписці з історії хвороби від 26.02.2024 року було вказано, що солдат ОСОБА_5 поступив в лікарняний заклад в стані алкогольного сп'яніння, але жодних даних, які б свідчили, про те що вказаній особі проводився медичний огляд на стан сп'яніння даний епікриз не містив. Відповідно, також, був відсутній і висновок результатів медичного огляду на стан сп'яніння. Крім того, зазначаю, що про нібито виявлення алкогольного сп'яніння у вказаного військовослужбовця після його госпіталізації представниками лікувального закладу, останніми ні мене, ні представників ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено не було, що виключало можливість і необхідність складання відповідного протоколу. Представники ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовились оформлювати адміністративний протокол за вчинення правопорушення передбаченого ст. 172-20 КУпАП після виписки з медичного закладу солдата ОСОБА_5 саме у зв'язку з відсутністю належних та достатніх даних про стан сп'яніння у тому числі висновку про результати медичного огляду на стан сп'яніння. З незрозумілих для позивача причин, відповідачами в спірних наказах зазначено відомості, які не відповідають фактичним обставинам, в частині подання позивачем рапорту на виплату ОСОБА_6 додаткової грошової винагороди. Крім того, позивач не є особою, до компетенції якої входить вирішення питання про виплату чи невиплату додаткової щомісячної винагороди військовослужбовцям підрозділу. Будь-які дії чи бездіяльність позивача жодним чином не можуть вплинути на ці виплати, які здійснюються на підставі наказу командира військової частини. До посадових обов'язків позивача не входить ні видача наказу про виплату, на підготовка проектів таких наказів.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
1.Вжити заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача, а саме:
- п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» яким притягнуто до повної матеріальної відповідальності командира роти охорони капітана ОСОБА_1 зі стягненням завданої шкоди в сумі 17 818,70 грн.;
- абзацу 3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 яким визначено: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони стягнути завдану шкоду в сумі 17 818,70 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Аргументи даної заяви зводяться до того, що у даній справі невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на виконання спірних наказів відповідачами будуть стягнуті до державного бюджету кошти з грошового забезпечення позивача, процедура повернення яких є ускладненою і потребуватиме додаткового звернення позивача до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно стягнутих коштів, що створить, крім іншого додаткове навантаження на суд і сторони справи, потребуватиме витрат часу, коштів тощо.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Суд дослідивши обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС.
П. 2 ч. 1 ст. 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №640/6840/20, яка враховуються судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки на виконання спірних наказів відповідачами будуть стягнуті до державного бюджету кошти з грошового забезпечення позивача, процедура повернення яких є ускладненою і потребуватиме додаткового звернення позивача до суду з відповідним позовом про повернення безпідставно стягнутих коштів, що створить, крім іншого додаткове навантаження на суд і сторони справи, потребуватиме витрат часу, коштів тощо.
Суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав того, що без вжиття заходів забезпечення позову, продовження дії оспорюваного наказу відповідача може спричинити негативні наслідки втручання у мирне володіння позивачем власними коштами, а тому у випадку прийняття судом позитивного для позивача рішення його виконання буде істотно ускладнено.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення дії Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, відповідні стягнення мають становити баланс між приватним інтересом військовослужбовця та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити дію п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» яким притягнуто до повної матеріальної відповідальності командира роти охорони капітана ОСОБА_1 зі стягненням завданої шкоди в сумі 17 818,70 грн.
Зупинити дію абзацу 3 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 яким визначено: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони стягнути завдану шкоду в сумі 17 818,70 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Роз'яснити заявнику та іншим сторонам у справі, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя С. В. Прудник