08 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5905/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ №003094 від 19.05.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки 14.04.2025 дотримання вимог про автомобільний транспорт при здійсненні перевезень пасажирів автомобілем VOLKSWAGEN р.н. НОМЕР_1 було виявлено відсутність документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі акту №АР 080102 від 14.04.2025 перевірки та долучених до нього документів оскаржуваною постановою до перевізника відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Позивач не погоджується із даною постановою та вважає її протиправною. Вказує на те, що під час проведення перевірки водієм було заявлено, що у даному випадку здійснювались нерегулярні пасажирські перевезення і на момент перевірки водій мав та пред'явив інспектору всі визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи, а зазначене в акті №АР 080102 від 14.04.2025 порушення - під час нерегулярних пасажирських перевезень здійснено посадку та висадку пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки та висадки пасажирів за маршрутом з регулярним перевезенням, не відповідає дійсності та не підтверджується жодним належним доказом.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.15).
Представник відповідача у відзиві (а.с.19-23) позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своєї позиції вказав, що 14.04.2025 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №004881 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 .
Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозились пасажири за маршрутом «м.Київ - с.Романів» за відсутності на момент перевірки схеми маршруту, розкладу руху, що зафіксовано в акті №АР080102 від 14.04.2025.
При цьому, відеозаписом підтверджується, що водій не відпочивав та готувався подати автобус на посадку (як стверджує позивач, намагаючись ввести суд в оману), а уже перебував на платформі (що в жодному разі не є місцем відпочинку, а є місцем посадки/висадки) та виконував посадку пасажирів (вказане підтвердив сам водій, речі деяких з пасажирів вже перебували у транспорті, а деякі уточнювали чи не затримається відправлення).
З наведеного слідує, що твердження про відпочинок водія та заперечення посадки пасажирів на автостанції є дезінформуванням, метою якого є уникнення відповідальності.
Відеозапис підтверджує той факт, що під час перевірки водій здійснював посадку пасажирів у пункті, визначеному для регулярних перевезень. Судячи зі всього, водій навіть не знав, що це є порушенням, адже перевізник заздалегідь направив його саме на цю адресу.
Отже, за викладених обставин, вважає правильним висновок про застосування інспектором частини другої пункту 53 Правил №176 щодо кваліфікації перевезення як регулярного та фіксації порушення. Зазначене є правовою підставою для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу спірною постановою.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER A308.51, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальний автобус, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12, 70).
Посадовими особами Відділу державного нагляд (контролю) у м.Києві відповідно до графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) у період з 14.04.2025 по 20.04.2025 (а.с.26), на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №004881 від 10.04.2025 (а.с.27) проводилася рейдова перевірка, про що складений акт від 14.04.2025 №080102 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.6, 28зворот).
У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки транспортного VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , виявлено порушення під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Київ-с.Романів»: здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень, а саме: м.Київ а/с «Київ» платформа №18, чим порушено пункт 53 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» та абзац 3 частини першої статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутні документи: схема маршруту, розклад руху.
28.04.2025 відповідач скерував на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомлення №0601139955750 про призначення на 19.05.2025 розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.29).
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 19.05.2025 винесено постанову №003094 про застосування до перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.5,30).
Незгода позивача із вказаною постановою стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює спірні правовідносини є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Як установлено частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктами 12, 14 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, згідно з вказаною нормою не є вичерпним.
Відповідно до статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Як встановлено пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 14.04.2025 №080102 слідує, що при здійсненні 14.04.2025 перевірки транспортного засобу VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , встановлено здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярних перевезень, а саме: м.Київ а/с «Київ» платформа №18 та відсутні документів: схеми маршруту, розклад руху.
Водій ОСОБА_2 з порушенням не згідний, вказував, що очікував групу для здійснення нерегулярних перевезень, що слідує з пояснень у акті від 14.04.2025 №080102.
Статтею 60 закону № 2344-III визначено, що за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як випливає з матеріалів справи, 19.05.2025 згідно з оскаржуваною постановою №003094 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III.
Спірним питанням у даній справі є питання щодо виду режиму організації перевезення пасажирів, яке надавалося позивачем, а саме: регулярне чи нерегулярне пасажирське перевезення здійснювалося.
Так, відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ наведені терміни вживаються в такому значенні:
нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;
регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пункту 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до пункту 53 Правил №176 визначено, що у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:
здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;
організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;
встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;
самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;
здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Пунктами 54, 55, 56 Правил №176 встановлено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водію забороняється проводити посадку та/або висадку пасажирів у не визначених договором місцях.
Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Відповідно до пункту 61 Правил №176 під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Як вбачається з матеріалів справи, під час рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки встановлено та підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, зокрема, відеозаписом процесу перевірки, скрін з google карти (а.с.31), що водій транспортного засобу розпочинав рух з автостанції, яка є початковим місцем руху, а саме: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 32.
Так, суд звертає увагу на те, що така вулиця передбачена умовами Договору на нерегулярні перевезення пасажирів від 14.04.2025 №157/04, який надавався позивачем під час перевірки та до матеріалів справи, однак автобус знаходився на платформі №18, де здійснюються посадка і висадка пасажирів регулярних перевезень.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що в момент здійснення перевірки водій відпочивав і готовив подати автобус на посадку та перевезення організованої замовником групи пасажирів, адже, як підтверджується дослідженим судом відеозаписом процесу перевірки, транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , стояв на платформі №18, де здійснюються посадка і висадка пасажирів регулярних перевезень.
Суд зазначає, що наявний у позивача договір на нерегулярні перевезення пасажирів від 14.04.2025 №157/04 ніяким чином не засвідчує ту обставину, що під час перевірки здійснювалось нерегулярне перевезення, позаяк він носить лише декларативний характер. Виконання умов договору повинно бути підтверджено іншими доказами, які б засвідчували його виконання і такі докази повинні бути надані контролюючому органу під час проведення контрольного заходу, так і під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Зокрема, на момент проведення перевірки водієм та в подальшому позивачем не було долучено відповідного замовлення на здійснення рейсу саме 14.04.2025 та по якому маршруту, розклад руху, список пасажирів, яких необхідно було перевезти, документи, які засвідчують мету поїздки. Тобто ті документи, які передбачені умовами договору.
Таким чином, наведені вище обставини поза розумним сумнівом дозволяють дійти висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 53 Правил №176, а тому відповідне перевезення не відповідає ознакам нерегулярного.
Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулює правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд дійшов висновку, що виключень щодо обов'язкових документів, які повинні бути у водія при регулярних перевезеннях, законодавством не передбачено, при цьому, спірне перевезення мало всі ознаки регулярного, а тому позивач (водій) був зобов'язаний мати та пред'являти посадовим особам відповідача всі документи, передбачені чинним законодавством саме для регулярних перевезень.
Відсутність у водія під час здійснення регулярних перевезень схеми маршруту, розкладу руху свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов висновку, що постанова №003094 від 19.05.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн прийнята відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні позову про скасування зазначеної постанови слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій