Справа № 308/9837/24
Закарпатський апеляційний суд
08.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/506/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Качайла І. А. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , студент, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 565212 від 05.06.2024 та постанови судді від 21.06.2024 вбачається, що 05.06.2024 о 15 год 40 хв в м. Ужгороді, на перехресті вул. Богомольця - Достоєвського, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався попереду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Качайло І. А. просять постанову суду від 21.06.2024 скасувати та закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказують на незаконність постанови суду, прийнятою без повного та об'єктивного з'ясування обставин даної справи, ігноруванням доказів та доводів, наведених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. У справі відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 без урахування всіх фактів і обставин, а також механізму настання даної дорожньо-транспортної
-2-
пригоди. Суд у свою чергу, не з'ясував, що в даній дорожньо-транспортній пригоді був її учасником і третій водій автомобіля марки «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , як і не з'ясував черговість контактування не двох, а трьох автомобілів, не встановив їх фактичні місця контактування на проїзній частині дороги, а також за яких обставин було механічно пошкоджено задню частину автомобіля ОСОБА_1 .
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь потерпілого в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілих, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 269 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Качайла І. А. підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та постанови судді вбачається, що вказані вимоги закону не були дотримані як інспектором взводу 1 роти 2 УПП у Закарпатській області ДПП при проведенні перевірки та складанні протоколу, так і суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду підлягають до задоволення.
-3-
Згідно диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Умовою настання відповідальності є порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 565212 від 05.06.2024, складеного відносно ОСОБА_1 вбачається, що останньому ставиться у вину порушення п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, зокрема те, що 05.06.2024 о 15 год 40 хв у м. Ужгороді, на перехресті вул. Богомольця - Достоєвського, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався попереду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, схему дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення ОСОБА_1 та інші матеріали справи.
При цьому, указаним доказам суд першої інстанції не дав належної оцінки, не зазначив, які саме факти вони підтверджують та які відомості у них містяться, що свідчить про невмотивованість висновків суду першої інстанції.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, які на переконання суду перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, поширюється також на справи про притягнення до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов'язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
-4-
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій фактів, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При тому, відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може
-5-
відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що 05.06.2024 приблизно о 15 год 40 хв, керуючи автомобілем марки «Ауді Q5», д. н. з. НОМЕР_1 , рухався з обраною безпечною швидкістю, у бік перехрестя вул. Богомольця - Достоєвського у м. Ужгороді. У це час, попереду нього їхав автомобіль марки «Ауді А4», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , а позаду його автомобіля їхав ще один автомобіль марки «Ауді А4», д. н. з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Під час наближення до вищезгаданого перехрестя, водій ОСОБА_3 знизила швидкість руху свого автомобіля, з її слів, з метою виконати маневр повороту ліворуч, що в свою чергу вимусило і його вживати заходів щодо сповільнення руху його транспортного засобу шляхом застосування гальмування. У цей час, коли його автомобіль, перебуваючи у стадії гальмування, знаходився на певній відстані від автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , він відчув потужний удар у задню частину його транспортного засобу, від чого його транспортний засіб прискорено по інерції перемістило вперед, де відбулося зіткнення його транспортного засобу з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_3 . На його думку, саме дії водія ОСОБА_4 , який рухався позаду та не дотримуючись вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України здійснив зіткнення з його транспортним засобом. Крім того, зазначив, що письмові пояснення, надані ним працівнику поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, були надані ним у сильному емоційному стані через стресову ситуацію, що виникла внаслідок події.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2024 ОСОБА_4 , який був учасником даної дорожньо-транспортної пригоди, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушенні вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 05.06.2024 о 15 год 40 хв у м. Ужгороді на перехресті вул. Богомольця - Достоєвського.
Указаний факт узгоджується з наданими під час апеляційного розгляду поясненнями ОСОБА_1 .
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 без урахування усіх фактів і обставин, а також механізму настання даної дорожньо-транспортної пригоди.
-6-
Слушними є і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з'ясував, що в даній дорожньо-транспортній пригоді був її учасником і третій водій автомобіля марки «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_3 , а саме ОСОБА_4 , як і не з'ясував черговість контактування не двох, а трьох автомобілів, не встановив їх фактичні місця контактування на проїзній частині дороги, а також за яких обставин було механічно пошкоджено задню частину автомобіля ОСОБА_1 .
На переконання апеляційного суду, наявні в матеріалах справи докази та встановлені апеляційним судом обставини підтверджують надані ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи пояснення про те, що коли його автомобіль, перебуваючи у стадії гальмування, знаходився на певній відстані від автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , відчув потужний удар у задню частину його транспортного засобу, від чого транспортний засіб прискорено по інерції перемістило вперед, де відбулося зіткнення його транспортного засобу з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_3 .
Наведене свідчить про те, що викладені у протоколі та судовому рішенні обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.06.2024 о 15 год 40 хв у м. Ужгороді на перехресті вул. Богомольця - Достоєвського, не свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки наявні у справі докази не підтверджують той факт, що саме порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди.
Що стосується наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 , то апеляційний суд до уваги їх не бере, оскільки такі повністю спростовані ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи, та наданими доказами.
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що іншими учасниками дорожньо-транспортної пригоди, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не надано жодних доказів у підтвердження того факту, що саме дії ОСОБА_1 призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди. Будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явилися, рухом справи не цікавилася, заперечень на апеляційну скаргу не подавали, будь-яких клопотань, у тому числі про призначення експертизи не заявляли, чим позбавили себе можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 269 КУпАП.
Беручи до уваги наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, вищенаведені обставини та наявні у матеріалах справи докази не підтверджують як факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, про що зазначено у протоколі, так і його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Інших доказів, які безумовно можуть слугувати підставою для висновку, що у діях ОСОБА_1 наявні подія і склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, у матеріалах справи немає.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції, у порушення вимог, передбачених ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки доказам у їх сукупності.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які встановлюють об'єктивну істину в справі.
-7-
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у діях ОСОБА_1 , за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення щодо наявності в діях ОСОБА_1 події і складу цього адміністративного правопорушення тлумачаться на його користь.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 події і складу передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними та наявними у матеріалах справи доказами та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб.
Тому, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП складений щодо ОСОБА_1 безпідставно, а суд першої інстанції, формально підійшовши до розгляду справи, не давши належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам події, дійшов необґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих доводів та пояснень ОСОБА_1 , а тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення бере їх до уваги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.06.2024 о 15 год 40 хв у м. Ужгороді на перехресті вул. Богомольця - Достоєвського, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи;
-8-
відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб - поліцейських покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Качайла І. А. задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024, щодо ОСОБА_5 скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя