Справа № 683/2520/24
2/683/54/2025
30 вересня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Цішковського В.А.
з участю: секретаря Васічевої О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Сакенова Ю.К.
представника відповідача - адвоката Козака І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу №683/2520/24, №2/683/54/2025 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства комбінату комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, -
05 серпня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сакенов Ю.К. звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради (далі - КП ККП Старокостянтинівської міської ради) і просить стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача вказує, що 10.01.2024 року заступник начальника КП ККП Старокостянтинівської міської ради Булич В. провів нараду з працівниками підприємства і майстру ОСОБА_3 дав завдання спиляти в парковій зоні села Решнівка Старокостянтинівської територіальної громади, три дерева породи ясен, очистити їх від гілля, розкряжувати на сортименти та завантажити на автомобіль. Після наради майстер ОСОБА_3 довела завдання до бригадира ОСОБА_4 та робітників з благоустрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Провела з працівниками цільовий інструктаж з питань охорони праці щодо безпечного звалювання дерев, видала наряд - допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, з яким під розписку ознайомила всіх членів бригади. Відповідальним виконавцем робіт призначено бригадира ОСОБА_4 , який під розписку прийняв наряд-допуск. Після чого вказала працівникам перевірити та підготувати інструмент та засоби індивідуального захисту й їхати в с. Решнівку.
Близько 09 год. 30 хв. бригада на службовому автомобілі виїхала з підприємства в с. Решнівка для виконання отриманого завдання. Прибувши на місце виконання робіт працівники вділи засоби індивідуального захисту (каски, сигнальні жилети, рукавиці) та приступили до виконання робіт. Звалювання дерев, очищення їх від гілля, розкряжування стовбурів на сортименти бензомоторною пилкою проводив ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 зачищали паркову зону від гілля.
Під час зазначених робіт працівник КП ККП Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_8 отримав травму голови (впала гілка), внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер в реанімаційному відділенні КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня». Причиною смерті стала внутрішньочерепна травма.
За результатом розслідування комісією 13.02.2024 року було складено акт, згідно якого нещасний випадок з робітником КП ККП Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_8 вважається пов'язаним з виробництвом.
Крім того, у акті від 13.02.2024 року вказано, що особами, які допустили порушення вимог законодавства охорони та гігієни праці є: ОСОБА_8 , оскільки не дбав про особисту безпеку і здоров'я, не використав засоби індивідуального захисту (захисну каску), тобто не виконав вимог з охорони праці; ОСОБА_6 , який не оцінив небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалювального та стоячих поряд дерев, не впевнившись у відсутності зламів та завислих гілок, приступив до очищення від гілок іншого дерева, а потім до його розкряжування; ОСОБА_4 , який недостатньо здійснював контроль за використанням працівниками засобів індивідуального захисту, за виконанням робіт по звалювання дерев.
Представник вказує, що такі висновки комісії, щодо порушення ОСОБА_8 вимог законодавства з охорони праці, суперечить матеріалам розслідування та показам свідків. Тобто по самому факту травми голови ОСОБА_8 комісією безпідставно зроблено висновок, що останній працював без каски.
Представник позивача зазначив, що внаслідок виробничої травми, яку отримав ОСОБА_8 10.01.2024 року, що призвела до його смерті, позивач ОСОБА_1 втратила єдиного сина, який проживав спільно із нею, допомагав їй по веденню домашнього господарств, підтримував матеріально.
Зазначені обставини та втрата єдиного сина, призвела до значних моральних страждань ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного вище, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй смертю сина моральної шкоди у грошовому еквіваленті 1 000 000 грн.
Тому, в даному випадку, наявні правові підстави для покладання на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав ст. 1167 ЦК України.
В судовому засідання представник позивача заяву підтримує та просить задоволити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просить задовільнити у повному обсязі, Зазначає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти їй в організації свого життя після тяжкої втрати сина.
В судовому засіданні представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнає, оскільки відсутнє правопорушення зі сторони роботодавця КП ККП Старокостянтинівської міської ради, а сама смерть ОСОБА_8 є наслідком недотримання, останнім вимог техніки безпеки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , показав суду, що з 2022 року є робітником з благоустрою КП ККП Старокостянтинівської міської ради. Так, у січні 2024 року у складі бригадира ОСОБА_4 , робочих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , проведено інструктаж з охорони праці ОСОБА_3 , перед від'їздом по наряду для обрізки дерев в парк села Решнівка Старокостянтинівської ОТГ. Всім робочим видався спеціальний одяг та каски. Працюючи на місці події з обрізки дерев, всі робочі були на безпечній відстані, в тому числі і ОСОБА_8 . Однак робота зупинилася, оскільки робітникові ОСОБА_8 стало погона у зв'язку із тим, що останній впав і у нього болить голова. Внаслідок чого останнього відвезли до медичного закладу в с. Самчики Старокостянтинівської ОТГ. Самого падіння ОСОБА_8 , він не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показав суду, що працює бригадиром з благоустрою КП ККП Старокостянтинівської міської ради. 10.01.2024 року по наряду бригада, а саме у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , виїхала до с. Решнівка Старокостянтинівської ОТГ, на обрізку дерев. Робочі оділи каски та жилети, особисто провів інструктаж по техніці безпеки. Робочий ОСОБА_6 валив дерева, а інші робочі носили гілки, а сам контролював процес роботи. В той ж час, ОСОБА_8 повідомив, що послизнувся та впав і болить голова, на пропозицію надання першої медичної допомоги, відмовився. Однак повідомив майстра ОСОБА_10 про поганий стан здоров'я ОСОБА_8 . У цей час повз них проїжджав староста села, який відвіз ОСОБА_8 до медичного закладу с. Самчики Старокостянтинівської ОТГ.
ОСОБА_4 зазначив, що травми ОСОБА_8 не бачив, оскільки він сидів на землі, каска лежала збоку, а шапку з голови він не знімав. ОСОБА_8 не казав, що на нього впала гілка з дерева під час у робочого процесу.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що є майстром з благоустрою КП ККП Старокостянтинівської міської ради. 10.01.2024 року її бригада, а саме: бригадир ОСОБА_4 , робочі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , виїхали по наряду-допуску у с. Решнівка Старокостянтинівської ОТГ на різку дерев. Згодом їй зателефонував ОСОБА_11 , який повідомив, що ОСОБА_8 впав. Вона виїхала на місце події разом із замом начальника ОСОБА_12 , приїхавши, ОСОБА_8 вже перебував у медичному закладі в с. Самчики Старокостянтинівської ОТГ, куди вони відправились. Так, побачивши ОСОБА_8 , який сидів на вулиці і повідомив, що почуває себе погано. Нею було повідомлено батька ОСОБА_8 , що останній впав та почуває себе погано.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , показав суду, що є робочим КП ККП Старокостянтинівської міської ради. 10.01.2024 року розписався за техніку безпеки у відповідному журналі разом із бригадою у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та поїхали у с. Решнівка Старокостянтинівської ОТГ на різку дерев. Одівши каски розпочали роботу з різки дерев та відтягували гіляки, в той ж час ОСОБА_8 впав, але самого падіння він не бачив. Староста села повіз ОСОБА_8 у медичний заклад в с. Самчики Старокостянтинівської ОТГ, а він поїхав разом з ними. Оглянувши ОСОБА_8 у медичному закладі, його відвезли до закладу охорони здоров'я у місто Старокостянтинів. Зазначив, що під час виконання роботи ОСОБА_8 перебував у захисній касці.
Позивачем було додатково повідомлено у судовому засіданні, що тяжкі тілесні ушкодження, які були у її сина та підтверджені лікарським свідоцтвом про смерть, не могли виникнути від падіння, а тому недовіряє свідкам.
Заслухавши учасників справи, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Судом об'єктивно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в м. Старокостянтинів Хмельницької області ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Старокостянтинівським відділом ДРАЦС у Хмельницькому районні Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00043908302, сформованого 05.03.2024 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті ОСОБА_8 проживав без реєстрації з 31.12.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своїми батьками ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , що підтверджується актом про встановлення фактичного місця проживання, складеним старостою Григорівського старостинського округу Гаєвським І. 25.03.2024 року за № 21-10/24, довідкою виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 19.04.2024 року за № 63/02-20-1022/2024.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видано 04.04.2005 року Ружичанською сільською радою Хмельницького району Хмельницької області, актовий запис № 4, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , видано 19.12.2015 року відділом ДРАЦС по Хмельницькому районі Хмельницької міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, 07.08.2006 року проведено державну реєстрацію розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .
Отже позивач ОСОБА_1 має право звертатися до суду за захистом цивільних прав та інтересів, у зв'язку із смертю сина ОСОБА_8 під час виконання роботи КП ККП Старокостянтинівської міської ради.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 прийнятий КП ККП Старокостянтинівської міської ради з 11.07.2023 року робітником бригади благоустроюю (наказ №118/2023-к/тр від 10.07.2023 року).
Так, ОСОБА_8 наявні були посвідчення про право виконання робіт з підвищеною небезпекою від 20.09.2022 року та посвідчення про навчання з питань охорони праці по готуванню лісопильного (пилорама) та деревообробного обладнання від 27.10.2023 року.
Як вбачається із наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки № 0101 від 10.01.2024 року, бригада у складі бригадира ОСОБА_4 та робочих ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 відправлено на роботи на висоті, роботи з бензопилою, електричним інструментом, відповідальний керівник роботи - майстер ОСОБА_3 . Бригада пройшла інструктаж, що підтверджується особистими підписами кожного робочого.
Так, з показів свідків 10.01.2024 року під час виконання робі у с. Решнівка Старокостянтинівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, робочий ОСОБА_8 , перебуваючи у засобах індивідуального захисту, тобто у казці, впав та почав почувати себе погано, скаржився на головну біль, у зв'язку із чим останнього було направлено до закладу охорони здоров'я.
У довідці про причини смерті від 18.01.2024 року, зазначено основну причину смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 - внутрішньочерепна травма. Смерть настала у стаціонарі КНП «Старокостянтинівська БЛ», що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 84 від 18.01.2024 року.
Наказом Держпраці Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці утворено комісію по спеціальному розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, на підставі повідомлення про нещасний випадок під час виконання трудових обов'язків, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 (смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з працівником КП ККП Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_8 .
Відповідно до акту форми Н-1/П від 13.02.2024 року за результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10.01.2024 року близько 12 год. 59 хв. в КП ККП Старокостянтинівської міської ради, комісією визнано даний нещасний випадок пов'язаним з виробництвом, а саме встановлено, що 10.01.2024 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_8 йшов по пагорбі біля спиляного дерева діаметром 53 см й на нього упала зламана гілка.
Так, згідно вказаного акту, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування:
ОСОБА_8 робітник благоустрою КП ККП Старокостянтинівської міської ради, який під час виконання робіт по стягуванню гілок в парковій зоні не дбав про особисту безпеку і здоров'я, не використав засоби індивідуального захисту (захисну каску), не виконав вимог Інструкції з охорони праці № 24 під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків, затверджену наказом КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2022 року № 6-1, посадової інструкції робітника з благоустрою, затверджену начальником КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 05.05.2022 року, що є порушенням статті 14 Закону України «Про охорону праці», п.2.6 Інструкції з охорони праці № 24 під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків, затверджену наказом КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2020 року № 6-1, п.2.8, п.2.12, п.2.16, п.2.18, п.2.19 посадової інструкції робітника з благоустрою, затверджену начальником КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 05.05.2022 року;
ОСОБА_6 робітник з благоустрою КП ККП Старокостянтинівської міської ради, який після звалювання дерев породи ясен діаметром 53 см, яке мало великі розгалужені крони, верхівка якого знаходиться між стоячими деревами, не оцінив небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалювального та стоячих поряд дерев, не впевнившись у відсутності зламів та завислих гілок, приступив до очищення гілок іншого спиляного дерева діаметром 40 см, а потім до його розкряжування, що є порушенням п.3.12 ч.9 Інструкції з охорони праці № 25 при роботі з бензопилою, затверджену наказом КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2022 року № 6-1;
ОСОБА_4 бригадир КП ККП Старокостянтинівської міської ради, який недостатньо здійснював контроль за використанням працівниками засобів індивідуального захисту, за виконанням робіт по звалюванню дерев, що є порушення п.2.11, п.2.14 посадової інструкції бригадира на дільницях основного виробництва, затверджену начальником КП ККП Старокостянтинівської міської ради від 01.01.2023 року, п.2.7, п.4.7 Правил охорони праці під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 30.11.1995 року № 51.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Приписами ст. 4 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Статтею 153 КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.
Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України, підприємство мало створити потерпілому та іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були би неможливим.
За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст.16 Цивільного Кодексу України.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Настання смерті сина позивача пов'язана із виконанням трудових обов'язків, а саме під час звалювання дерев, очищення їх від гілля, розкряжування стовбурів на сортименти, ОСОБА_8 отримав травму голови від зламаної гілки, яка упала на останнього. Так, факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку зі смертю її сина на підприємстві відповідача підтверджується матеріалами справи. Позивач, втративши свого єдиного сина, рідну людину, опору в житті, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у житті позивача, яка втратили моральну та матеріальну підтримку близької людини.
Таким чином, факт моральних страждань у зв'язку зі смертю сина, на переконання суду, не потрібно доводити за допомогою спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою Україна визнається найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий ОСОБА_8 , тим самим порушив ч. 2 ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов'язок, що й стало причиною смерті останнього, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачу внаслідок смерті близької людини - сина позивача, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачам.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Відповідно до роз'яснень від 31.03.1995 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
За ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж заявлених позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивачів, глибини моральних страждань у зв'язку з тим, що позивач втратила близьку людину, залишилася без моральної та матеріальної підтримки, особи на утриманні якої вона перебували, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із втратою сина та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
Суд вважає, що така грошова компенсація є адекватною дійсним моральним стражданням позивача, оскільки сам факт настання смерті ОСОБА_8 внаслідок нещасного випадку на виробництві, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його матері ОСОБА_1 , враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 1 000 000 грн, а задоволено на суму 150 000 грн, тобто на 15% (150 000 х 100 : 1 000 000). А тому з відповідача на користь держави слід стягнути понесені судові витрати у розмірі 1 500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 5, 76 - 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства комбінату комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
Стягнути з Комунального підприємства комбінату комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1 500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: Комунальне підприємство комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради, місце знаходження: Героїв Небесної Сотні, 1 м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 03356039.
Треті особи: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2025 року.
Суддя