Справа № 604/658/25
Провадження № 2/604/366/25
07 жовтня 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 14500,00 доларів США. Також, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 6 037,58 гривень, та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 гривень.
12 червня 2025 року ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій цивільній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження.
02 вересня 2025 року позивачем та відповідачем повторно подано до суду заяву про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.
Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, просить затвердити мирову угоду.
Представник відповідача - адвокат Братівник І.В. подав заяву про розгляд справи без його та відповідача участі.
Третя особа подала заяву, в якій вважає, що мирова угода відповідає інтересам сім'ї, засідання просить провести без її участі.
Так, відповідно до умов поданої угоди позивач ОСОБА_1 (Сторона 1) та відповідач ОСОБА_2 (Сторона 2), надалі разом - Сторони, обговорили між собою предмет позову, що перебуває на розгляді у Підволочиському районному суді Тернопільської області (справа №604/658/25), з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і в межах своїх прав та обов'язків, відповідно до вимог статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, домовились про укладення мирової угоди на наступних умовах:
1.Сторони визнають та не заперечують факт наявності боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 14 500,00 дол. США.
2.З метою виконання боргових зобов'язань Відповідач - ОСОБА_2 передає у власність Позивача - ОСОБА_1 , в рахунок повного погашення боргових зобов'язань, належний йому на праві приватної власності транспортний засіб - спеціалізований напівпричіп GRAS GS, 2007 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата реєстрації 23.07.2021р.
3.Сторони дійшли згоди, що даною Мировою угодою усі питання стосовно боргових зобов'язань ОСОБА_2 вирішені остаточно і жодних суперечностей з даного приводу у них немає.
4.Після (підписання) укладення Сторонами даної мирової угоди та затвердження її Судом, Сторони визнають, що переданий в рахунок оплати заборгованості транспортний засіб - спеціалізований напівпричіп GRAS GS, 2007 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата реєстрації 23.07.2021р. належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, яке підлягає державній реєстрації у спосіб передбачений Законом.
5.Сторони визнають, що умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, стосуються лише прав та обов'язків Сторін та є виконуваними.
6.Судові витрати понесені у цивільній справі №604/658/25 Сторони несуть самостійно в межах ними понесених.
7.Мирова угода набуває законної сили у відповідності до вимог чинного законодавства України.
8.Укладаючи цю мирову угоду сторони розуміють значення своїх дій і вказані відповідають їх волі.
9.Сторони повністю усвідомлюють наслідки укладення цієї мирової згоди, зміст ст. 207 ЦПК України. Сторонам роз'яснено наслідки закриття провадження у справі.
10.Дана Мирова угода укладена в 3 (трьох) ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін та для приєднання до матеріалів цивільної справи №604/658/25.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 7 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто це є їхнім диспозитивним правом, мирова угода підлягає затвердженню судом.
Виходячи з положень частини першої, другої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки.
Частиною 5 ст. 207 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані інтереси інших осіб, є не виконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Виходячи зі змісту ст. 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Відповідність змісту мирової угоди вимогам матеріального закону передбачає, зокрема, аналіз об'єкта мирової угоди - майна, яким за умовами мирової угоди розпоряджаються її суб'єкти. Для того, щоб з'ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що:
1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу;
2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами;
3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 14500,00 доларів США.
В той же час, згідно мирової угоди позивач та відповідач стверджують, що вони, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились, що рухоме майно - транспортний засіб переходить у власність позивача - ОСОБА_1 . Тобто, сторони фактично просять передати право власності на рухоме майно позивачу.
Разом з цим, сторонами не враховано, що мирова угода не є правочином, який вчиняється за загальними правилами цивільного законодавства.
Набуття права власності врегульовано главою 24 ЦК України, а припинення такого - главою 25 ЦК України.
Відтак, умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать закону, так як фактично, за умовою мирової угоди, суд має визнати за позивачем право власності на рухоме майно, що в свою чергу не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.
При вирішенні питання щодо визнання мирової угоди суд звертає увагу сторін, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України)
Суд при здійсненні судочинства не може підміняти собою інші органи, зокрема органи, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють державну реєстрацію, а судові рішення не можуть підміняти посвідчення правочинів, зокрема щодо переходу права власності на майно.
Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що визначені сторонами умови мирової угоди мають ознаки визнання позову, суперечать вимогам закону, суд дійшов висновку про відмову у затвердженні мирової угоди від 02 вересня 2025 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 207, 208, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у затвердженні мирової угоди від 02 вересня 2025 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Продовжити судовий розгляд у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя Г.Б. Сидорак