Справа № 603/389/25
Провадження №2/603/242/2025
09 жовтня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 79561989 від 02.02.2024 року у розмірі 29 869,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 02.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») і ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір позики № 79561989. За умовами цього договору відповідачу надано позику на погоджений сторонами договору строк шляхом перерахування суми позики на картковий рахунок позичальника, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики. 14.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 14/06/21, на підставі якого 20.06.2024 року позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаним договором позики. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов договору позики № 79561989, неповернення суми позики та нарахованих процентів у встановлені договором строки заборгованість відповідача за договором становить 29 869,00 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також судові витрати, що складаються з 3028,00 грн сплаченого судового збору та 1514,00 грн витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на те, що до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт надання йому кредиту (позики) та, як наслідок, факт наявності невиконаного кредитного зобов'язання. Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки такий розрахунок не є первинним документом фінансового (бухгалтерського) обліку та має лише інформаційний характер у контексті визначення ціни позову. З огляду на наведені обставини просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що у ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутні оригінали первинних документів, які підтверджують факт перерахування позичальнику суми позики, оскільки такі документи є банківською таємницею та зберігаються безпосередньо у кредитодавця. Натомість позивач надав суду усі наявні документи за договором позики, що були передані йому за договором факторингу. Окрім того, звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, проте не зробив цього. З огляду на наведені обставини просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, у відповіді на відзив на позовну заяву просить розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи,повторно не з'явився у судове засідання.
Суд установив такі обставини.
02.02.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника уклали договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79561989.
За цим договором позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики (п. 1 договору).
Номер електронного платіжного засобу позичальника згідно з договором - НОМЕР_1 (п. 29 договору).
У п. 2 цього договору його сторони, серед іншого, погодили розмір (суму) позики - 8500,00 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, дату надання позики - 02.02.2024 року, дату повернення позики (останній день) - 02.03.2024 року, фіксовану процентну ставку (базова) / день - 2,5 %, а також знижену процентну ставку / день (застосовується відповідно до умов програми лояльності) - 0,88 %.
Орієнтована загальна вартість позики згідно з п. 2.3 договору становить 10 744,00 грн.
Як видно зі змісту п. 4 договору, сторони відповідно до ст. 1048 ЦК України домовились про те, що у випадку невиконання позичальником свого обов'язку із повернення позики в останній день строку користування позикою, позичальник отримує право користування кредитом (позикою) без застосування по відношенню до позичальника штрафних санкцій (у тому числі процентної ставки за понадстрокове користування позикою) протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами, за які нараховуються проценти за базовою процентною ставкою, що визначена пп. 2.3 п. 2 договору.
Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів після спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами, за які нараховуються проценти за базовою процентною ставкою, що визначена пп. 2.3 п. 2 договору.
До вищевказаного договору також долучено копію таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору позики № 79561989), підписану сторонами цього договору за допомогою електронних підписів.
Згідно з інформаційною довідкою Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») № 32911/47.1. від 19.08.2025 року на виконання умов договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 74 від 03.08.2020 року АТ «Таскомбанк» 02.02.2024 року здійснило переказ грошових коштів у розмірі 8500,00 грн на рахунок отримувача НОМЕР_1 , відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 20.06.2024 року у ОСОБА_1 була заборгованість за договором позики № 79561989 від 02.02.2024 року у розмірі 29 869,00 грн, з яких 8500,00 грн - заборгованість за тілом позики, 2244,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 02.02.2024 року до 02.03.2024 року, 19 125,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 03.03.2024 року до 31.05.2024 року.
14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) уклали договір факторингу № 14/06/21, за умовами п. 1.1 якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 цього договору його сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників відповідно до додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали додаткові угоди до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, зокрема додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 року та додаткову угоду № 29 від 20.06.2024 року.
На підтвердження відступлення на користь позивача права вимоги за договором позики № 79561989 від 02.02.2024 року до позовної заяви долучено витяг з реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року та акт прийому-передачі реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року.
Зі змісту вищевказаного витягу видно, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79561989 на загальну суму 29 869,00 грн, з яких 8500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21 369,00 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - заборгованість за пенею.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що передбачено ч. 1 ст. 1047 ЦК України.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Встановлено, що 02.02.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79561989, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. За умовами вищевказаного договору ОСОБА_1 надано позику у розмірі 8500,00 грн на строк 30 днів із встановленням плати за користування позикою у розмірі 0,88 % (пільгова процентна ставка) у день. Також договором передбачено право позичальника користуватися позикою додатково протягом 90 днів зі сплатою 2,5 % (базова процентна ставка) від суми позики у день.
Суд критично оцінює доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, та звертає увагу на те, що первинні бухгалтерські документи не є єдиним можливим доказом факту отримання позики (кредиту), який також може бути підтверджений сукупністю інших доказів, зокрема: договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 372/223/17.
Так, у матеріалах справи, серед іншого, наявні копії договору позики № 79561989 від 02.02.2024 року та інформаційної довідки АТ «Таскомбанк» № 32911/47.1. від 19.08.2025 року про здійснення 02.02.2024 року переказу грошових коштів у розмірі 8500,00 грн на зазначений у вищевказаному договорі рахунок позичальника - НОМЕР_1 .
Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики суду не надано, а розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується долученим позивачем розрахунком, який відповідач не спростував, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 79561989 від 02.02.2024 року у розмірі 29 869,00 грн, з яких 8500,00 грн - заборгованість за тілом позики, 21 369,00 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.
У позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь Товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат, пов'язаних із розглядом справи (витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів) у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як видно зі змісту платіжної інструкції № 117992 від 17.06.2025 року, за подання цього позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Водночас до позовної заяви не долучено жодних доказів (договорів, рахунків тощо) на підтвердження понесених позивачем витрат, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути 3028,00 грн сплаченого позивачем судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 512, 514, 526, 530, 610-612, 625-628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 79561989 від 02.02.2024 року у розмірі 29 869 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у справі у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова