Справа № 602/679/25
Провадження № 2/602/357/2025
/заочне/
"08" жовтня 2025 р. м. Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника, адвоката Білосорочка С.А., за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник або відповідачка) про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 06.01.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»та ОСОБА_1 , був укладений договір позики №76184319 шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». У подальшому права вимоги, які виникли за даним договором, були передані (відступлені) позичальником (кредитодавцем) позивачуна підставі договору факторингу. Всупереч умовам укладеного договору позики відповідачка не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у розмірі 37275,00 гривень, що складається з суми заборгованості за основним боргом - 10500,00 грн, та суми заборгованості за відсотками - 26775,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також разом із заборгованістю за договором позики позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
Відповідачка своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, письмових заперечень проти позову до суду не подала.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 вересня 2025 року.
19 серпня 2025 року позивач через свого представника ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою у зв'язку з укладенням з адвокатом Білосорочкою С.А. додаткової угоди про надання безоплатної правової допомоги, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом позову, а саме - відшкодування витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 11.09.2025 розгляд цивільної справи відкладено на 08.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явивсяхоч належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду, однак згідно з раніше поданими до суду заявами просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
Ураховуючи те, що відповідачка, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.
06 січня 2024 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку) №76184319 з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі у тексті - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» або позикодавець), Додаток №1 до договору - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також Паспорт споживчого кредиту, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с.10-15).
Станом на 06.01.2024 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ 39861924) було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Того ж дня, 06.01.2024, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за посередництва АТ «ТАСКОМБАНК» здійснило переказ грошових коштів у сумі 10500,00 грн на рахунок, до якого емітований електронний платіжний засіб, маскований номер якого ОСОБА_1 вказала у згаданому вище Договорі позики, що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» №10540/47.1 від 20.03.2025 (а.с. 30).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла станом на 06.08.2021) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавець) та відповідачка (позичальник) уклали Договір позики №76184319 від 06.01.2024 (далі у тексті - Договір позики або Договір №76184319).
Умовами укладеного Договору позики передбачено: сума позики - 10500,00 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 2,5 % (фіксована), знижена процентна ставка в день - 1%, дата надання позики - 06.01.2024, дата повернення позики (останній день) - 04.02.2024.
Підписавши Договір позики за допомогою електронного підпису, відповідачка добровільно прийняла умови цього договору, погодилася з ними і взяла на себе відповідні договірні зобов'язання.
Отже, між сторонами на підставі укладеного Договору позики виникли позикові (кредитні) правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
У подальшому 22 травня 2024 року, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як Клієнт, з однієї сторони, та позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як Фактор, з іншої сторони, уклали Договір факторингу № 01.02-14/24, згідно з яким Клієнт відступає (передає) Фактору права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки ним встановлені (а.с. 31-38).
Відповідно до п. 3.1.3 згаданого договору право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами позики. Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.
На підтвердження юридичного факту переходу права вимоги за Договором позики стосовно відповідачки від позикодавця до позивача останнім надано копії сторінок Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, підписаного Клієнтом та Фактором, Витяг з реєстру боржників, а також копію платіжної інструкції №9632 від 23.05.2024 про сплату суми фінансування за договором факторингу (а.с. 40-43).
У Витязі з реєстру боржників зазначено ОСОБА_3 відповідачки, її персональні дані, номер Договору позики, суму заборгованості за тілом, тощо.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/, станом на 22.05.2024 позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 35017877) був зареєстрований як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу.
Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.
Таким чином право вимоги до відповідачки за Договором позики перейшло від позикодавця ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» і останній з 22.05.2024 став новим кредитором у спірному правовідношенні.
З огляду на матеріали справи суд установив, що відповідачка свої зобов'язання за Договором позики належним чином не виконала ні перед первісним кредитором, ні перед новими кредитором (позивачем). Доказів, які б спростовували наведені обставини, відповідачкою до суду не надано і матеріали справи таких доказів не містять.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином оскільки відповідачка, отримавши на підставі Договору позики гроші в сумі 10500,00 грн, користувалася ними, однак у порушення договірних умов не повернула їх кредитору, то суд дійшов висновку про те, що заборгованість за основною сумою боргу у зазначеній сумі підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА».
Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від наведеного вище правового висновку.
Як слідує зі змісту розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с.26-28), позивач просить стягнути з ОСОБА_1 проценти від суми позики за період фактичного користування коштами (з 06.01.2024 по 04.05.2024), тобто поза межами погодженого сторонами договору строку надання позики. При цьому, у позовній заяві жодним чином не обґрунтована правомірність стягнення процентів у заявленій сумі.
У цій справі суд встановив, що відповідно до п.2.2 Договору позики строк позики (строк Договору) становить 30 днів. Відповідно, датою повернення позики (останнім днем) у договорі визначено 04.02.2024.
Доказів продовження строку кредитування та/або строку виплати позики у порядку, визначеному п 6 Договору позики, матеріали справи не містять.
Окрім того суд, проаналізувавши умови Договору позики, дійшов висновку, що його сторони не встановлювали нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку позики згідно ч.2 ст. 625 ЦК України і передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування позикою»).
З огляду на викладене вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання позики - упродовж 30 днів.
Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 3150,00 грн (10500,00 грн * 1 % * 30 днів).
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 23625,00 грн задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за Договором позики в розмірі 13650,00 грн, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10500,00 гривень та суми заборгованості за процентами у розмірі 3150,00 грн.
Отже позов слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 820 від 08.07.2025.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 36,6% від заявленої суми (37275,00 х 100 / 13650,00), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 886,60 гривень (2 422,40 х 36,6%).
Оскільки представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою він по суті відмовився від вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд з урахуванням принципу диспозитивності не вирішує питання розподілу таких витрат.
На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 631, 638, 639, 1046-1048 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 89, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №76184319, а саме: 13650,00 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень.
3. У решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у сумі 886,60 грн (вісімсот вісімдесят шість гривень 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03126.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя: В. А. Наумчук