Справа №601/2316/25
Провадження № 2-а/601/195/2025
08 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець адміністративну справу № 601/2316/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 590 від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. 07 квітня 2025 року постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в справі про адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 27 березня 2025 року близько 09:20 ОСОБА_1 , доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено, що гр. ОСОБА_1 02.02.2025 року відповідно до вимог ПКМ України №560 від 18.05.2024 року за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» направляється рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №26625687 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.03.2025 року. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п.п.2, п.41 ПКМ України №560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи,повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. На визначену дату і час гр. ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 будь яких підтверджуючих документів, які б засвічували поважність на прибуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 року №921 та від 30.12.2022 року № 1487, Також відомо , що гр. ОСОБА_1 не оновив свої військово-облікові дані згідно вимог Постанови у відведений на це строк. Проте позивач оновив свої військо-облікові дані. В Резерв+ позивачем зазначено свій номер мобільного телефону та вказано адресу проживання.
07 листопада 2024 року ним пройдено ВЛК, згідно висновків якої Позивач не придатний до військової служби, що свідчить про те, що станом на дату ймовірного надсилання повістки він мав встановлену інвалідність 2-ої групи, та працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 володіли усіма військово-обліковими даними ОСОБА_1 , в тому числі і про стан здоров'я. Відповідачем, в постанові не наведено та не надано жодних доказів вручення ОСОБА_1 повістки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.03.2025 року.
Тому ОСОБА_1 просить скасувати постанову № 590 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07 квітня 2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву в якій підтримав поданий позов, просить його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві та справу слухати у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
11 вересня 2025 року на адресу Кременецького районного суду Тернопільської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що у відповідності до вимог постанови КМУ України №560 від 16.05.2024 року, за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» , на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання направляється рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №2662568 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр. ОСОБА_1 на 09.03.25 року, з метою уточнення своїх персональних даних, військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, резервістів. На визначену в повістці дату і час громадянин ОСОБА_1 , не з'явився, будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений в повістці), надано не було, чим було порушено правила військового обліку, затверджені постановою КМУ від 07.12.2016 року № 921 та від 30.12.2022 року №1487. Поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з відміткою, про відсутність адресата за вказаною адресою. Також, ОСОБА_1 , не оновив свої військово-облікові дані Постанови у відведений на це строк.
27.03.2025 року, гр. ОСОБА_1 , був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де за фактом неприбуття військовозобов'язаного ОСОБА_1 , у визначений строк без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_5 , складено протокол № 125 та відкрито справу про адміністративне правопорушення, по якій згідно вимог діючого законодавства були проведені всі необіхдні дії та враховані всі обставини, що мають відношення до справи. За результатами розгляду адміністративної справи 07.04.2025 року, винесена постанова №590, за результатами якої гр. ОСОБА_1 визнається виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що постановою № 290 по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 34 000 грн. У даній постанові вказано, що 27 березня 2025 року, близько 09 год. 20 хв. гр. ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до вимог ПКМ України № 560 від 18.05.2024 за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» направлявся рекомендаційний лист з повідомленням, який містив у собі повістку №2662568 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.03.2025 року. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п.п. 2, п.41 ПКМ України №560 від 16.05.2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 або відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день протавлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК та СП під час уточнення своїх облікових даних. На визначену дату та час гр. ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк не надав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 року №921 та від 30.12.2022 року №1487. Також, встановлено, що гр. ОСОБА_1 не оновив свої військово-облікові дані згідно вимог Постанови у відведений на це строк.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 3 статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на зазначене вище, при винесені оскаржуваних постанов не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема докази вчинення адміністративних правопорушень, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідач та його представник, не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП орган та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил військового обліку, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 590 від 07 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий: Г. С. Білосевич