Справа № 598/1267/25
провадження № 2/598/585/2025
іменем України
"09" жовтня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.
секретаря Казмірук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.06.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №195779, у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, ТОВ «ЗАЙМЕР» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,0% в день або 730% річних.
17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого до ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників. Згідно реєстру боржників від 17.02.2022 року позивачу відступлено право вимоги до відповідача в сумі 15600,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту №195779 від 04.06.2021 року.
Позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, а тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом та стягнення з відповідача за вказаним договором заборгованості в загальній сумі 15600,00 грн. та судових витрат понесених на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн. і правову допомогу в сумі 10500,00 грн.
Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 25.06.2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.
Представник позивача Пархомчук С.В. в судове засідання не з'явився, однак у відповіді на відзив зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, оскільки перебуває у Збройних силах України, а його представник адвокат Гребенар О.В. подав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, позовні вимоги визнає частково.
Оскільки, особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим проведення розгляду справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
На адресу суду 18.07.2025 року від представника відповідача адвоката Гребенар О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 10800,00 грн. та витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заперечень щодо позову вказав, що відповідач визнає позов в частині заборгованості за кредитом в сумі 3000,00 грн. та заборгованості за процентами в сумі 1800,00 грн.. В іншій частині позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту та додатку № 1 до нього, котрі додані до позову, кредит надавався за наступними параметрами: сума кредиту: 3000,00 грн.; строк кредитування - 30 днів з 04.06.2021; дата повернення кредиту: 03.07.2021; сума процентів за користування кредитом: 1800,00 грн.; процентна ставка: 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; комісія за надання кредиту: 450,00 грн., що нараховується одноразово за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту за договором; сума до повернення: 5250,00 грн.. Однак позивачем в порушення ст.ст.12,81 ЦПК України, не надано належні докази на підтвердження заявленої суми заборгованості за процентами, яким чином нараховувалися проценти за кредитом до моменту відступлення права вимоги позивачу, не надані виписки по кредитному рахунку відповідача, на якому обліковується ця заборгованість. До відзиву на позов представник відповідача надав докази про те, що відповідач ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу в зоні бойових дій в Харківській області. Відомості про проходження військової служби підтверджуються довідкою №3774 від 25.06.2025р. за формою 5 про проходження військової служби відповідачем та посвідченням учасника бойових дій., довідкою за формою 12 №4011 від 15.07.2025р., у котрій зазначено, що відповідач приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. В зв'язку з вище наведеним, у запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що нарахована ОСОБА_1 заборгованість за простроченими відсотками підлягають списанню позивачем, відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами. Щодо заявлених вимог в частині суми заборгованості за кредитом в розмірі 3000 грн., то в цій частині відповідач визнає вказані вимоги. Сторона відповідача також не погоджується із розміром витрат на оплату послуг адвоката, що має бути співмірною, та вважає, що розмір витрат 10500,00 грн. є завищеною та не відповідає дійсним обставинам справи.
На адресу суду від представника позивача 23.07.2025 року надійшла відповідь на відзив, де він зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Право позивача на нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, а також розмір таких процентів, залежать від підстави їх нарахування, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України. Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Щодо понесених судових витрат, позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і котрі очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 12922,40 грн., що складаються з витрат на судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу, що орієнтовно становила 10500,00 грн.. При встановленні розміру гонорару адвокату за професійну правову допомогу враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, гонорар є розумним та врахований витрачений адвокатом час.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судом встановлено, що 04.06.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №195779 у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та одноразового ідентифікатора СL7469, згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов фінансового договору №195779 від 04.06.2021 року, ТОВ «ЗАЙМЕР» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 3000,00 грн., строком на 30 днів, до 03.07.2021 року, але у будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами, зі сплатою відсотків за користування кредитом 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2,0% на добу, тип процентної ставки -фіксована, котра не може бути збільшена товариством без письмової відповідача.
Кредит наданий у безготівковій формі, у національній валюті, та згідно умов договору №195779 від 04.06.2021 року, ТОВ «ЗАЙМЕР» 04.06.2021 року надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., що були переховані на банківську карту № НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача «ПриватБанк».
За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити ТОВ «ЗАЙМЕР» комісію у розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого, до ТзОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників. Згідно витягу з реєстру боржників від 17.02.2022 року позивачу відступлено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 15600,00 грн. за договором фінансового кредиту №195779.
Із розрахунку, представленого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язання по договору фінансового кредиту належним чином не виконує, кредитні кошти не повертає, внаслідок чого, станом на 16.04.2025 року виникла заборгованість по вказаному договору №195779 від 04.06.2021 року в сумі 15600,00 грн., а саме:
- 3000,00 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 12600 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як слідує із змісту ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої та другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як слідує із змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із змісту ст.512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах в антитерористичної операції в період її проведення, та на теперішній час є діючим військовослужбовцем і проходить військову службу в зоні бойових дій в Харківській області, що підтверджуються довідкою №3774 від 25.06.2025р. за формою 5 про проходження військової служби відповідачем, посвідченням учасника бойових дій, та довідкою за формою 12 №4011 від 15.07.2025р., у котрій зазначено, що відповідач приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
Сторона відповідача не погодившись із позовними вимогами в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за процентами за користування кредитом, зазначає, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову не нараховуються штрафні санкції, зокрема проценти за користування кредитом.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах в антитерористичної операції в період її проведення та на теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, брав та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, тому, на вказані правовідносини поширюється дія ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, котра пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Проаналізувавши докази представлені сторонами, суд вважає, що не виконання відповідачем умов договору про надання фінансового кредиту №195779 від 04.06.2021 року порушило право позивача фактора на повернення кредитних коштів, що підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача простроченої заборгованість за сумою кредиту по договору фінансового кредиту в сумі 3000,00 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12600 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне відмовити, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові випрати понесені ним на оплату судового збору в сумі 431,21 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та частково витрати понесені ним на правову допомогу в сумі 1000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року, актом надання послуг правової допомоги від 14.07.2025 року, платіжною інструкцією №3 9477 від 14.07.2025 року, враховуючи при цьому співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката задоволеному розміру позовних вимог, складність справи, розумно витрачений адвокатом час, кваліфікацію і досвід адвоката, а також те, що відповідач, будучи військовослужбовцем та перебуваючи на військовій службі у Збройних Силах України, брав та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, та інші істотні обставини справи.
Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 599, 1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст.ст. 4, 12, 81, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 283, 352 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158, місце знаходження: офіс 7 вул.Кирилівська,82, м.Київ, 04080) 3000 грн. 00 коп. заборгованості за сумою кредиту по договору про надання фінансового договору №195779 від 04.06.2021 року.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158, місце знаходження: офіс 7 вул.Кирилівська,82, м.Київ, 04080) судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 431 грн. 21 коп. та правову допомогу в сумі 1000 грн. 00 коп.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішення суду не було вручене у день його, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено та підписано 09 жовтня 2025 року.
Суддя Галина ЩЕРБАТА