"23" вересня 2025 р. Справа № 596/176/25
Провадження № 2-а/596/17/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Митражик Е.М.
при секретарі судового засідання Рудніцької О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Печінка Павло Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Печінка П.В. звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та просить визнати протиправною та скасувати постанову №279 від 06.02.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. В обґрунтування позову посилається на те, що вказана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із невірним застосуванням норм матеріального права, недотриманням процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відсутності в діях складу адміністративного проступку.
Позивач має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та з 12.03.2021 року має пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. В лютому 2024 року позивач подав відповідачу пакет документів на підставі якого йому була надана відстрочка від призову на військову службу по мобілізації. 06.04.2024 року ОСОБА_1 виїхав на роботу за кордон і коли повернувся додому 18 січня 2025 року, то 22 січня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повторно подав пакет документів разом із заявою про продовження строку відстрочки від призову по мобілізації. Про те, що йому направлялась повістка для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26 січня 2025 року для уточнення даних, позивачу не було нічого відомо. 06 лютого 2025 року, під час перебування позивача у ІНФОРМАЦІЯ_4 , його було доставлено у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де під час розмови із працівником РТЦК позивач повідомив, що він не може перебувати у розшуку оскільки має право на відстрочку від призову і 22.01.2025 року уточняв свої дані шляхом подання документів та чергової заяви про продовження відстрочки. У присутності позивача працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 зателефонував до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де одержав відповідне підтвердження про перебування у відділенні 22.01.2025 року. Однак, запропонувавши йому зачекати в коридорі, працівник вручив ОСОБА_1 оскаржувану постанову. Згідно її змісту, позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 26 січня 2025 року по повістці від 10.01.2025 року (з поштовою відміткою про відсутність по місцю проживання від 30.01.2025 року). При цьому у оскаржуваній постанові невірно зазначено адресу позивача ( АДРЕСА_1 , замість АДРЕСА_2 ), що не виключає факту направлення повістки саме по невірній адресі місця проживання позивача. На звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання йому підтвердження перебування 22.01.2025 року у приміщенні відділення та факту подачі ним заяви про продовження відстрочки, для підготовки позовної заяви до суду, позивач одержав від посадової особи відділення усну відмову. Таким чином, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не була дотримана процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. При дотриманні процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, відповідач міг перевірити та врахувати факт прибуття ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2 22.01.2025 року, уточнення своїх даних та подання заяви про надання відстрочки що повністю виключає наявності події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 14.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позов з наступних підстав. 06.02.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст.210-1 КУпАП у зв'язку із неявкою на виклик у територіальний центр відповідно до повістки, яка 10 січня 2025 року на позивача відповідно до пункту 30- 2 постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» була направлена засобами поштового зв'язку повістка № 184456 для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 годин 00 хвилин 26.01.2025р. для уточнення даних. Оскільки відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_5 30.01.2025 року з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином, гр. ОСОБА_1 26.01.2025 року здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року № 49, та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».Відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» вказане порушення вчинене в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Від представника позивача адвоката Печінки П.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує викладене у відзиві на позовну заяву. Зазначає про те, що відповідач хибно вважає, що факт повернення оператором поштового відділення поштового відправлення із відміткою, що адресат по місцю проживання відсутній, утворює в діях позивача склад адміністративного правопорушення. Оскільки повістка про виклик до РТЦК позивачу не була вручена і він про виклик нічого не знав, це у повній мірі свідчить про відсутність як події адміністративного правопорушення так і складу правопорушення в діях позивача. 22 січня 2025 року позивач перебував у ІНФОРМАЦІЯ_6 , де повторно подавав пакет документів разом із заявою про продовження строку відстрочки від призову по мобілізації. Відстрочку від призову на військову службу позивач мав як до січня 2025 року так має відстрочку і на даний час. До відзиву на позовну заяву відповідач не долучив жодних доказів про те, що позивачу було відомо про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 і він умисно ухилився від прибуття по місцю виклику, просить вважати викладені у відзиві мотиви відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованими і такими, що підлягають відхиленню.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про день, час та місце слухання справи.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Печінка П.В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи в відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, в резолютивній частині відзиву зазначив про слухання справи в відсутності їх представника.
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Позивач являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується відповідними копія свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 28.01.2021 року, серії НОМЕР_2 від 28.12.2010 року, серії НОМЕР_3 від 17.02.2016 року (а.с.11, 12, 13).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.03.2021 року виданого відділом освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту Васильковецької сільської ради ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.9).
З відомостей з паспорту громадянина для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 25.10.2017 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , слідує, що в період з 06.04.2024 року по 18.01.2025 року останній перебував за кордоном (а.с.14).
Згідно постанови за №279 по справі про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2025 року складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 встановлено, що «10 січня 2025 року громадянину ОСОБА_8 , відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N»560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №184456 засобами поштового зв'язку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.00 26.01.2025р. для уточнення даних.
Відповідно до даних поштового оператора Укрпошта відділення с.Нижбірок, поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 30.01.2025 року з відміткою адресат відсутній за вказано адресою. Дата відмітки 30.01.2025року.
ОСОБА_9 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений спірок (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статі 22 України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсутті або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_9 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці.
Таким чином, громадянин ОСОБА_9 23.01.1985 р. здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49, та порушив вимоги абз. 7 п.З. ч.1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 гривень 00 копійок.
Відповідальність за ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною другою статті 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Як встановлено, в оспорюваній постанові відсутні посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , як військовозобов'язаному вручена повістка про необхідність прибути на 26.01.2025 року на 09.00 год. до ТЦК та СП.
Згідно витягу з реєстру Васильковецької територіальної громади №2025/000781264 від 20.01.2024 року (а.с.8), зареєстроване місце проживання позивача АДРЕСА_2 .
Відповідно до долученої до відзиву копії повістки №1844561, така надсилалась поштовим відправлення на зазначену в ній адресу АДРЕСА_1 . Дані про її отримання ОСОБА_1 відсутні.
Таким чином, судом встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме нез'явлення за викликом до ТЦК та СП, так як він не був сповіщений належним чином про необхідність явки, в зв'язку з чим суд вважає постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП незаконною та такою що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція). Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, з суворим дотриманням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не обґрунтовано належними доказами.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 06 лютого 2025 року слід скасувати, провадженні у справі закрити.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72-77, 139, 205, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ), в інтересах якого діє адвокат Печінка Павло Володимирович (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1047285 від 07.02.2025 року) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_10 №279 від 06 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2025 року.
Суддя Елла МИТРАЖИК