Справа № 595/1390/25
Провадження № 3/595/566/2025
09.10.2025 м. Бучач
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, працюючого водієм-експедитором ПП «ПАН ТРАНС»,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 425989 від 11 вересня 2025 року, 27 серпня 2025 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив відносно ОСОБА_2 дрібне хуліганство, яке виражалось у образливому чіплянні до неї та порушення спокою останньої, та випадково вдарив ОСОБА_2 .
Такі дії ОСОБА_1 при складанні протоколу кваліфіковано за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Присутній у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, заперечив, пояснив, що 27 серпня 2025 року протиправних дій відносно ОСОБА_2 не вчиняв. У вказану у протоколі дату між ними відбувся конфлікт, в результаті чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції, а ОСОБА_1 , в свою чергу, теж здійснив виклик працівників поліції.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що протокол було складено за відсутності достатніх фактичних даних, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Відповідальність за ст. 173 КУпАП настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №19 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Громадський порядок - це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих, головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к роз'яснено, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від інших незаконних дій проти особи. При цьому хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.
Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
В той же час дії ОСОБА_1 при складанні протоколу працівниками поліції кваліфіковані за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство.
При цьому наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено.
Також, згідно рапорту старшого інспектора чергового ВП №2 Корчинського В.К. від 27 серпня 2025 року, надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 , про конфлікт із чоловіком на ім'я ОСОБА_3 , який завдав їй тілесні ушкодження.
У протоколі про прийняття заяви ОСОБА_4 від 27 серпня 2025 року вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який, перебуваючи поблизу її домогосподарства, ображав та погрожував їй.
За даними письмових пояснень ОСОБА_2 від 27 серпня 2025 року така пояснила, що 27 серпня 2025 року до неї додому приїхала сестра ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_1 , та близько 16.20 год. між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою.
ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях від 27 серпня 2025 року вказав, що 27 серпня 2025 року він перебував за місцем проживання сестри співмешканки ОСОБА_6 , яка розмовляла з ОСОБА_2 , після чого остання стала конфліктувати та ображати його нецензурною лайкою, ударивши його.
Із письмових пояснень ОСОБА_5 слідує також, що 27 серпня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувся конфлікт.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до переконання, що у матеріалах справи немає даних, які б характеризували об'єктивну сторони вказаного адміністративного правопорушення, тобто того, що ОСОБА_1 своїми умисними діями порушив громадський порядок та спокій громадян чи намагався це зробити у громадському місці саме з хуліганських спонукань.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії ОСОБА_1 не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, а конфлікт з ОСОБА_2 був зумовлений не через бажання протиставити себе суспільству та продемонструвати явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження вчинення правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.
За наведених обставин, факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає за необхідне провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 173, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л. І. Созанська