465/7740/25
2-а/465/254/25
про самовідвід судді
09.10.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючого судді Мартьянової С.М., вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,-
02.09.2025 року на адресу суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу №465/7740/25 головуючим суддею визначено Мартьянову С.М.
08.10.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Мартьяновою С.М. подано заяву про самовідвід від розгляду даної справи. Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни та в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни. Оскільки відповідачами у справі є Кушнір Б.Б., яка являється суддею Франківського районного суду м. Львова та колегою по роботі головуючого судді Мартьянової С.М., а також суддя Мартьянова С.М., яка є головою Франківського районного суду м. Львова, що може свідчити про наявність потенційного конфлікту інтересів в рамках даної адміністративної справи та викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді .
У судове засідання сторони по справі не викликались, розгляд заяви про самовідвід здійснюється без виклику сторін.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Статтею 40 КАС України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.
У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України») ЄСПЛ нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ?єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: суб?єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об?єктивним у цій справі); та об?єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обгрунтований сумнів у його безсторонності ( рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice V. France), заява N? 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015). У контексті об?єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обгрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об?єктивно обгрунтованим (там само, пункт 76). Об?єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв?язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв?язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.
Згідно п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Виходячи із вищезазначеного, з метою забезпечення об'єктивного розгляду справи, а також з метою уникнення сумнівів в учасників справи та стороннього спостерігача в об'єктивності та неупередженості головуючого , дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, вважаю, що заяву про самовідвід необхідно задоволити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ч.1 ст. 31 КАСУкраїни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. про самовідвід у розгляді адміністративної справи № 465/7740/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Вища рада правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Матеріали справи № 465/7740/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Мартьянова С.М.