Справа № 465/3346/25
Провадження 2/465/2668/25
Іменем України
заочне
06.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі :
головуючого судді: Гулієвої М. І.
з участю секретаря судових засідань: Лондар А. С.
представника позивача Качор С. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 22 січня 2025 року о 08:45 год., в с-щі Рудне, дорога М 10-01, Західний обхід м. Львова, 3 км., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Seat Alhambra д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримувався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-benz В 200 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду, та який внаслідок удару, інерційним рухом, здійснив зіткнення з автомобілем Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_3 , що зупинився попереду для повороту ліворуч під керуванням ОСОБА_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.19 березня 2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області, у справі № 450/486/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Транспортний засіб під керуванням Відповідача яким було скоєно ДТП застрахований у АТ «СК» «КРАЇНА». Після звернення до страхової компанії було здійснено максимально можливу виплату за страховим випадком у розмірі 160 000 грн. згідно з умовами вищезгаданого страхового полісу. Зазначений транспортний засіб, водій якого був визнаний винним у ДТП, був застрахований на суму 160 000 грн. Страхова компанія виплатила 156 800 грн, з урахуванням франшизи у розмірі 3 200 грн.
Вона звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК «Експерт
Сервіс» для встановлення вартості відновлювальних робіт пошкодженого рухомого майна в наслідок ДТП. Згідно отриманого звіту про оцінку автомобіля MERCEDES-BENZ E 220
реєстраційний номер BC3340BХ від 20 лютого 2025 року вбачається, що вартість відновлювально - ремонтних робіт та необхідних для ремонту матеріалів MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 463347,00 грн. Ринкова (дійсна) вартість автомобіля на момент дослідження, без врахування аварійних пошкоджень, становить 463 347,00 грн. Натомість, загальна вартість відновлювального ремонту, включаючи необхідні роботи та матеріали, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, склала 1 621 169,35 грн. та перевищує дійсну ринкову вартість автомобіля. Оскільки ця сума значно перевищує ринкову вартість автомобіля, проведення відновлювальних ремонтних робіт визнано економічно недоцільним. Зазначає, що отриманої суми від АТ «СК» «КРАЇНА» недостатньо для відновлення транспортного засобу до стану, що передував ДТП або повернення майна в такому стані в якому перебував у Позивача до ДТП.
Окрім того, їй була завдана моральна шкода внаслідок обставин, що склались після пошкодження її транспортного засобу. Вона перенесла великий страх, адже жодного разу з нею такого не траплялось, тривалий період часу не могла сісти за кермо автомобіля, побоюючись повторного настання ДТП. Подія ДТП неодноразово снилась і вона прокидалась з думкою, що це знову сталось. Душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати автомобіль призвели до порушення життєвого ритму, оскільки автомобіль нею використовувався як для особистих потреб, так і для роботи, внаслідок чого нею прикладалось чимало зусиль для організації свого життя та життя сім?ї, а також нею не здійснено ряд поїздок, які були заплановані. Зі сторони Відповідача не було навіть вибачення за факт, що мав місце, він не виходить на контакт та не відшкодовує завданої шкоди. Побоювання неможливості повернення коштів від останнього ввесь час її переслідують. Це призводить до частих змін тиску та тривалих головних болів.Відповідно таку моральну шкоду вона оцінює в розмірі 50 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 306 547 (триста шість тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривні 00 коп. та сплачений судовий збір, в розмірі 3565 (три тисячі п'ятост шістдесят п'ять) гривень. 47 коп.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснення надав аналогічні до поданої заяви, просив такі задоволити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Не подав відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 352/54/19, провадження № 61-9596св21 ВС зазначив, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зіст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду м. Львова від 19.03.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді шрафу.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 22 січня 2025 року о 08:45 год., в с-щі Рудне, дорога М 10-01, Західний обхід м. Львова, 3 км., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Seat Alhambra д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримувався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-benz В 200 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду, та який в наслідок удару, інерційним рухом, здійснив зіткнення з автомобілем Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився попереду для повороту ліворуч під керуванням ОСОБА_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У постанові встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого за ст. 124 КУпАП, дії останнього правильно кваліфіковані за даною статтею. Вина ОСОБА_2 доведена зібраними по справі матеріалами.
Згідно з ч.ч.4,6ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником транспортного засобу Mercedes-benz В 200 д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , яка міститься в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Seat Alhambra д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.01.2025 року, була застрахована у АТ «СК» «КРАЇНА».
АТ «СК» «КРАЇНА» перерахувала ОСОБА_1 156 8000, 00 грн. що підтверджується Платіжною інструкцією № 37229 від 08 квітня 2025 року.
Відповідно до Звіту № 359/25 про оцінку автомобіля Mercedes-benz В 200 д.н.з. НОМЕР_2 від 20.02.2025 р., вартість відновлювально - ремонтних робіт та необхідних для ремонту матеріалів MERCEDES-BENZ Е220 реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 463347,00 грн. Ринкова (дійсна) вартість автомобіля на момент дослідження, без врахування аварійних пошкоджень, становить 463 347,00 грн. Загальна вартість відновлювального ремонту, включаючи необхідні роботи та матеріали, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, склала 1 621 169,35 грн.
Документально підтверджено матеріалами справи і факт сплати позивачем ТзОВ «Експер - сервіс» 3500,00 гривень за проведення експертного дослідження, що підтверджується доданою до матеріалів справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3999756 від 05.02.2025 р.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»(далі - Закон №85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань булоу хвалено Закон № 1961-IV.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування ж шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Відтак, суд наголошує, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказаний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Зважаючи на викладені норми чинного матеріального права, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись судом, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також понесені витрати на виготовлення звіту про оцінку пошкоджень автомобіля підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням чи знищенням майна.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Як зазначається в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року по справі № 607/18544/14-ц шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
На підставі положень ст.ст.23,1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Судом встановлено, що позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.01.2025 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у певних душевних стражданнях через пошкодження автомобіля, порушенні звичайного способу життя, докладенні зусиль для його відновлення, а тому, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, суд вважає, що розумним та обґрунтованим є розмір моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви у розмірі 3565, 47 грн.
Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 258-259, 263- 265,268, 280,289 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 306 547 (триста шість тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривні 00 коп.та сплачений судовий збір, в розмірі 3565 (три тисячі п'ятост шістдесят п'ять) гривень. 47 коп.,а всього 323 612(триста двадцять три тисячі шістсот дванадцять)грн.47 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя М. І. Гулієва