Справа № 446/2074/25
про повернення позову
08.10.2025 м.Кам'янка-Бузька
Суддя Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області Костюк У. І. вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, -
позивач ОСОБА_1 , 03.09.2025 подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в якій просить скасувати постанову складену інспектором відділення поліції №1 (м. Радехів) Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Любінець Д.А. серії ЕНА №5173325 від 08.07.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження по справі - закрити. Вирішити питання судових витрат.
Одночасно в поданому позові позивач ОСОБА_1 просив про поновлення строку звернення до суду. Пропущення встановлено строку обґрунтовував тим, що 08.07.2025 не було вручено оскаржуваної постанови, крім того йому дана постанова не надходила поштовим зв'язком та про наявність постанови йому стало відомо 01.09.2025, коли він ознайомлювався з матеріалами справи №446/1632/25, де була копія даної постанови.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема надавши строк для надання підтверджуючих документів поважності поновлення строку.
Позивачем ОСОБА_1 02.10.2025 на адресу суду надана заява, в якій повторно просить суд вважати поважними причинами пропуску строку на оскарження та поновити такий строк.
Відтак розглядаючи вимогу позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як убачається з усталеної практики Верховного Суду, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Чинним процесуальним законодавством визначений порядок вирішення питання поважності причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, а також застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 по справі № 607/15025/21).
Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 160/22256/21, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У постанові від 16.02.2023 по справі № 697/1044/22 Верховний Суд зазначив, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Позивач ОСОБА_1 як в поданому позові про скасування накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу так і в заяві поданій на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження спірної постанови посилається на те, що про складання оскаржуваної постанови працівником поліції відносно нього йому стало відомо лише 01.09.2025.
Однак такі твердження на думку суду є безпідставними та спростовуюється долученими до позовної заяви документами, зокрема долученою квитанцією № РЕN90107509200123_0, згідно якої вбачається, що 12.07.2025 ОСОБА_1 здійснено оплату штрафу в розмірі 510,00 грн. накладеного на підставі оскаржуваної постанови серії ЕАН 5173325 від 08.07.2025.
Інші доводи позивача судом не беруться до уваги, так як такі є не підтвердженні належними доказами.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду 03.09.2025 з даним позовом про оскарження постанови серії ЕАН 5173325 від 08.07.2025 пропустив строк її оскарження, наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до суду належними доказами не підтвердженні та спростовані матеріалами справи.
Судом відзначається, що законодавче обмеження строку оскарження рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 строк звернення до суду пропущено з підстав які не являються поважними, та не наведено обґрунтувань, не надано доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у строки визначені законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід повернути позивачу на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.
Керуючись ст.ст. 121, 123, 169 КАС України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №5173325 від 08.07.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.
Суддя У.І. Костюк