Справа №461/7551/25
08 жовтня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Романюка В.Ф.,
з участю:
секретаря судового засідання Салика С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання одного з непрацездатних батьків та іншого з подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання одного з непрацездатних батьків та іншого з подружжя в розмірі по 1000,00 грн. з кожного.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, є непрацездатною особою, особою з інвалідністю. Має повнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвами про народження, копії яких додаються до даної позовної заяви. Позивач також перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, копія якого додається до даної позовної заяви. Позивач є непрацездатною особою та має намір вирішити в судовому порядку питання щодо стягнення аліментів на своє утримання як непрацездатної особи з повнолітніх дітей та іншого з подружжя. Тобто діти на думку Позивача мають певні права та обов'язки переді Позивачем як перед одним з непрацездатних батьків, зокрема обов'язок піклування. Інший з подружжя має обов'язок з утримання. На підставі наведеного, просить позов задоволити.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.
24 вересня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , в якому заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі з огляду на таке. Позивач є повнолітньою особою, але не є особою, цивільна дієздатність якої обмежена, крім того позивача не визнано недієздатною особою. Відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві вказав про відсутність потреби в утриманні та не потребує матеріальної допомоги з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах. Крім того, відповідач зазначає, що позивач жодного разу не звертався до відповідачів з питанням про матеріальне утримування.
29 вересня 2025 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надійшли заяви, в яких заперечують проти задоволення позову, зазначають, що погоджуються з доводами, наведеними у відзиві відповідача ОСОБА_2
29 вересня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій визнає аргументи заперечень в частині відсутності у позивача потреби в утриманні (матеріальному забезпеченні) з боку відповідачів. Зазначає, що дійсно є особою з інвалідністю, що отримує пенсійне забезпечення та інші доходи, що сукупно перевищують встановлений законом прожитковий мінімум, отримує пенсію та інші фінансові надходження й не потребує додаткового утримання, а також не потребує покриття якихось додаткових витрат.
У судове засідання позивач не з'явився, в матеріалах справи наявна заява, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач 1 ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки не повідомила. Згідно відзиву на позовну заяву просила суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, згідно заяви просила розгляд справи проводити без її участі.
Відповідач 3 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки не повідомила. У встановлений законом строк відзиву на позовну заяву не подала, а також не подала клопотань про відкладення чи про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач 4 ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, згідно заяви просила розгляд справи проводити без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі №6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі №161/16931/16-ц).
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З матеріалів справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є батьком відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_5 .
Позивач має статус пенсіонера, інвалід 2-ої групи та отримує пенсію та інші доходи, що сукупно перевищують встановлений законом прожитковий мінімум.
Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено на 2025 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на те, що він є пенсіонером, непрацездатною особою та особою з інвалідністю. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що хоч він і вважається непрацездатною особою, в силу наявності інвалідності, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку інших фізичних осіб з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах.
Крім того, позивачем у відзиві на позовну заяву визнано аргументи відповідачів щодо відсутності у позивача потреби в утриманні (матеріальному забезпеченні) з боку відповідачів. Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що його доходи сукупно перевищують встановлений законом прожитковий мінімум, не потребує додаткового утримання та покриття додаткових витрат. Будь-які інші аргументи або докази, які б свідчили про потребу позивача в утриманні відсутні.
Позивачем суду не надано належних та достовірних доказів, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, в підтвердження необхідності в отриманні матеріальної допомоги з боку відповідача.
Факт непрацездатності позивача не є підставою для стягнення аліментів на його утримання.
З огляду на вищевикладені обставини, надані позивачем до суду докази з позиції їх належності та допустимості, враховуючи письмову позицію сторін, а також те, що позивач сам підтверджує відсутність у нього потреби в матеріальній допомозі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 247, 257, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання одного з непрацездатних батьків та іншого з подружжя.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Романюк В.Ф.