09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 161/519/24
провадження № 51-3608 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 червня 2025 року щодо останнього,
встановив:
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 91 825 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати, пов'язані із сплатою правової допомоги представником у сумі 10 000 грн.
Вирішено питання щодоречових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 червня 2025 року вирок
Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги представником в сумі 5 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, вирішили шляхом обману незаконно заволодіти грошовими коштами, раніше незнайомих осіб, а саме з використанням засобів зв'язку зателефонувати випадковій особі, представившись працівником закладу охорони здоров'я, після чого повідомити про неіснуючий факт потрапляння в дорожньо - транспортну пригоду близької особи потерпілого, що спричинило тілесні ушкодження, які потребують негайного хірургічного втручання, на що терміново потрібні грошові кошти та відповідно, шляхом обману заволодіти коштами потерпілої особи, під приводом передачі їх працівникам закладу охорони здоров'я.
16 листопада 2023 року, близько 11 год, невстановлена досудовим розслідуванням особа, відносно якої виділено матеріали кримінального провадження, керуючись попередньо узгодженим злочинним планом, з невстановленого місця зателефонувала на стаціонарний номер телефону, а в подальшому на мобільний номер потерпілого ОСОБА_6 НОМЕР_1 та представилась лікарем.
В ході телефонної розмови вказана особа повідомила, що син потерпілого потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та йому потрібно терміново провести дорого вартісну операцію у м. Києві. Після чого, потерпілий повідомив, що має грошові кошти в сумі 30 000 грн та 1 760 доларів США, на що невстановлена особа погодилась. В ході телефонної розмови невстановлена особа повідомила, що гроші необхідно передати лікарю - ОСОБА_7 , який приїде за адресою проживання потерпілого, забере гроші та переведе їх на банківський рахунок лікувальної установи.
В цей же день, близько 12 год, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, згідно попередньо узгодженого з невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинного плану, виконуючи відведену роль, прибув за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом обману, представився лікарем, внаслідок чого заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 30 000 грн та 1 760 доларів США, що на момент вчинення злочину, відповідно до курсу НБУ становить 63 825 грн, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 93 825 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що умисел ОСОБА_5 на заволодіння грошовими коштами потерпілого за попередньою змовою недоведений, у зв'язку з чим суди помилково дійшли висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, поза розумним сумнівом. Стверджує, що усі докази у даному кримінальному провадженні слід визнати недопустимими у зв'язку: з невідповідністю постанови про призначення слідчого від 16 листопада 2023 року вимогам КПК України; відсутністю повноважень прокурора ОСОБА_8 , так як постанова про зміну групи прокурорів від 25 січня 2024 року була винесена вже під час судового провадження; з невідповідністю обвинувального акту від 09 січня 2024 року вимогам ст. 291 КПК України. Крім цього, захисник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції відмовився досліджувати показання свідка захисту ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому належним чином не перевірив і не спростував доводи апеляційної скарги захисника, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про законність і обґрунтованість вироку.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке.
Згідно з ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема, на підставі:
- показань потерпілого ОСОБА_6 , який вказав, що 16 листопада 2023 року до нього зателефонував невідомий, який представився лікарем ОСОБА_10 , та повідомив, що його син потрапив у ДТП і потребує термінової операції, для чого необхідно 2 500 доларів США. Він відповів, що має лише 1 760 доларів США та
30 000 грн, на що співрозмовник погодився й повідомив, що за грошима приїде лікар ОСОБА_11 . Через 30 хв. приїхав чоловік, який назвався ОСОБА_11 , відмовився пред'явивити документи і попросив якомога швидше передати кошти. Його дружина була свідком цього, і відмовляла передавати кошти, але, з огляду на хвилювання за сина та власну безпеку, оскільки перед ними стояв молодий здоровий чоловік, а вони є особами похилого віку, він віддав гроші. Після цього звернувся до поліції та згодом упізнав у обвинуваченому особу, яка приходила по гроші;
- показань свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що обвинувачений є тією особою, яка приходила до її чоловіка і якій він передавав кошти. Вказаний чоловік представився лікарем і сказав, що потрібно передати кошти для їх сина, який потрапив в ДТП;
- показань свідка ОСОБА_13 , який вказав, що 16 листопада 2023 року він вийшов з операційної, побачив безліч пропущених дзвінків від батька, після чого відразу перетелефонував до нього. В ході розмови дізнався, що до батька зателефонував якийсь чоловік, який представився лікарем і повідомив, що він потрапив в ДТП і на його лікування потрібні кошти. Домовлені кошти було передано іншому чоловіку, який приїхав на домашню адресу його батьків, і представився лікарем ОСОБА_11 ;
- показань свідка ОСОБА_9 , який вказав, що 16 листопада 2023 року до нього прибув ОСОБА_5 разом із знайомим та запропонував відвідати «Макдональдс». Після цього вони поїхали до готелю, де проживав ОСОБА_5 , забрали його речі та вирушили до іншого знайомого на квартиру. Наступного дня ОСОБА_5 повідомив, що має справи по роботі, і запропонував поїхати разом.
У дорозі він зазначив, що необхідно отримати гроші для вкладення у криптовалюту. Поки ОСОБА_5 забирав гроші, він очікував його у таксі. Згодом вони відвідали обмінник, після чого ОСОБА_5 повідомив, що отримав кошти, представившись лікарем. Надалі прибули до ТЦ «Порт Сіті», де передали гроші невстановленим особам, після чого на проспекті Молоді їх обох затримали працівники поліції. Вказав, що ОСОБА_5 увесь день виглядав стривоженим і постійно говорив по телефону;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від
17 листопада 2023 року, згідно яких, потерпілий ОСОБА_6 та свідок
ОСОБА_12 впізнали по фотознімках ОСОБА_5 ;
- протоколу огляду предмету (відеозапису) від 29 листопада 2023 року, відповідно до якого встановлено з камер відеоспостереження з приміщення обмінника в гіпермаркеті «Там-Там» (м. Луцьк, вул. Соборності, 43), що 16 листопада 2023 року, о 13 год 19 хв., особа чоловічої статі здійснила обмін грошових коштів, передавши долари США та отримавши гривні й чек.
Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не усвідомлював протиправного характеру своїх дій і не мав наміру заволодіти чужими коштами, є неспроможними, оскільки такі твердження спростовуються зібраними у справі доказами. Зокрема, з протоколу огляду речей від 01 грудня 2023 року з доданими фототаблицями вбачається, що в мобільному телефоні обвинуваченого зафіксовано листування в месенджері «Telegram» між обліковими записами
«егор мунрок» (належить ОСОБА_5 ) та «DI», у якому останній надає детальні інструкції щодо приїзду до м. Луцьк, вибору місця проживання, послідовності дій під час отримання грошових коштів і їх подальшого обміну та переказу. Зміст цих повідомлень, а також поведінка засудженого, який послідовно виконував надані йому вказівки, свідчать про усвідомлення ним характеру своїх дій, їх наслідків і наявність прямого умислу на заволодіння грошовими коштами за попередньою домовленістю з невстановленою особою. Окрім того, потерпілий ОСОБА_6 послідовно і без істотних суперечностей вказував на обставини, за яких було вчинено злочин, а саме заволодіння його грошовими коштами
ОСОБА_5 шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб. Відтак, суд обгрунтовано розцінив доводи сторони захисту як спосіб уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Також, суд першої інстанції визнав безпідставними і посилання
ОСОБА_4 на відсутність у справі належного процесуального рішення про призначення слідчого у кримінальному провадженні, як на підставу визнання зібраних доказів недопустимими.
Суд обґрунтовано відхилив ці доводи, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 633/195/17 та постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04 жовтня 2021 року, у яких зазначено, що документ, який за змістом містить усі істотні ознаки процесуального рішення, передбачені КПК України, є належним незалежно від того, чи названо його «дорученням» або «постановою». Зміст постанови про призначення слідчого від 16 листопада 2023 року відповідає вимогам статей 39, 214 КПК України. Водночас, доводи сторони захисту про те, що вказану постанову про призначення слідчого у кримінальному провадженні підписав ОСОБА_14 , тоді як у вступній та резолютивній частинах зазначено начальника СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_15 , є неспроможними, оскільки навпроти підпису ОСОБА_16 міститься позначка «заступник начальника СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області», що узгоджується з положеннями пункту 8 статті 3 КПК України та підтверджує, що постанову підписала уповноважена особа. Твердження захисника про відсутність у ОСОБА_16 повноважень на підписання цього документа не підтверджується матеріалами справи, а відповідно до законодавства заступник керівника підрозділу має право діяти в межах наданих йому службових повноважень, якщо відсутні дані про їх перевищення. Отже, підстав вважати, що постанова була підписана незаконно або без належної компетенції, немає.
Крім того, не знайшли свого підтвердження й доводи захисника щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_8 підтримувати державне обвинувачення в суді першої інстанції.
Верховний суд зауважує, що прокурор, включений керівником органу прокуратури до складу групи прокурорів у відповідному кримінальному провадженні, має право здійснювати процесуальні дії в судовому провадженні, незважаючи на відсутність його участі на стадії досудового розслідування, належність повноважень підтверджується наявною у матеріалах справи постановою про визначення/зміну групи прокурорів, що виключає підстави для відводу чи визнання процесуальних дій прокурора неправомірними.
Не погодившись із вироком місцевого суду сторона захисту подала апеляційну скаргу.
За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 , які є аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційний суд дійшов належного висновку, що всі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190 КК України.
Також апеляційний суд обґрунтовано спростував доводи апеляційної скарги щодо невідповідності фактичних обставинвикладениху повідомленні про підозру від
17 листопада 2023 року та обвинувальному акті від 09 січня 2024 року, оскільки ОСОБА_5 було належним чином повідомлено про підозру, а виділення матеріалів щодо невстановленої особи в окреме провадження не потребувало повторного повідомлення про підозру, тому обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Доводи касаційної скарги, якізводяться до незгоди з відмовою апеляційного суду у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та доказів у кримінальному провадженні, а саме показань свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого
ОСОБА_5 ,не заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 404 КПК України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Сама по собі незгода учасника кримінального провадження із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судовий розгляд проведено з дотриманням норм КПК України, місцевий суд дослідив докази у повному об'ємі та без порушень і дав оцінку як окремо кожному доказу, так і усім зібраним у кримінальному провадженні доказам у їх сукупності та взаємозв'язку щодо їх належності, допустимості та достовірності.
Сама ж по собі відмова у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.
Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на
вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 червня 2025 року щодо останнього.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3