08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 587/799/21
провадження № 61-3225св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області,
треті особи: приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна, приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Висєканцева Тетяна Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лобановим Миколою Борисовичем, на рішення Сумського районного суду Сумської області в складі судді Гончаренко Л. М. від 29 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І. від 04 лютого 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 2/4 частки житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва і 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за вказаною адресою. Крім того, позивачка просила визнати за собою, як правонаступницею ОСОБА_4 , право власності у порядку спадкування за законом: після ОСОБА_3 - на частки житлового будинку та земельну ділянку загальною площею 0,40 га за вказаною адресою; після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , - на 1/8 частину житлового будинку та земельну ділянку за вказаною адресою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Від шлюбу ОСОБА_12 мають двох дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . 18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт на користь своєї матері ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який він успадкував після своєї бабусі ОСОБА_7 та на земельну ділянку загальною площею - 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва та 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, яку ОСОБА_3 отримав у власність на підставі рішення Верхньосироватської сільської ради Сумської області № 36 від 30 липня 1993 року. Позивачка та її син ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини, яку фактично прийняли, оскільки проживали разом зі спадкодавцем. Донька ОСОБА_6 06 грудня 2017 року подала заяву, якою відмовилася від прийняття усієї спадщини після смерті батька на користь позивачки. Мати спадкодавця - ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина за заповітом та законом.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 квітня 2019 року визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 18 жовтня 2017 року, проте постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року рішення було скасоване та зазначено, що недійсність правочину, встановлена законом, свідчить про його нікчемність, тобто позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту. Оскільки заповіт ОСОБА_3 є нікчемним, тому спадкування після його смерті відбулося за законом, а саме: ОСОБА_5 успадкувала частки спадкового майна, ОСОБА_4 - частки спадкового майна, а ОСОБА_1 - 2/4 частки спадкового майна, оскільки донька ОСОБА_6 написала відмову від прийняття спадщини на її користь. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в позасудовому порядку отримати неможливо, оскільки між спадкоємцями існує спір щодо порядку спадкування.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка за життя 10 листопада 2017 року склала заповіт на користь сина ОСОБА_2 . Указаний заповіт також є нікчемним, тобто спадкування має відбуватися за законом. Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подали її син ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , який має право на спадкування за правом представлення після баби ОСОБА_5 , оскільки його батько помер раніше за спадкодавицю - його матір ОСОБА_5 . Майно після смерті ОСОБА_5 , яке підлягає спадкуванню за законом, фактично складається з частки спадкового майна, яке вона успадкувала за законом після смерті свого сина ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають успадкувати по 1/8 частці спадкового майна. ОСОБА_1 має успадкувати після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 2/4 частки житлового будинку та земельної ділянки. ОСОБА_4 має успадкувати після смерті батька ОСОБА_3 частку вказаного житлового будинку та земельної ділянки, а після смерті баби ОСОБА_5 - 1/8 частку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер та його правонаступником є мати - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину за законом на все його майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 2/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва і 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 , як правонаступником ОСОБА_4 , право власності у порядку спадкування за законом:
після ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , сумської області та земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва і 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ;
після смерті ОСОБА_5 , яка проживала по АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на 1/8 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , сумської області та земельної ділянки загальною площею 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва і 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судовий збір.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що заповіт, складений 18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 , є нікчемним, оскільки посвідчений ОСОБА_8 , яка в період з 21 вересня 2017 року по 17 листопада 2017 року не була посадовою особою органу місцевого самоврядування. Повноваження ОСОБА_8 згідно рішення Верхньосироватської сільської виробничої комісії Сумського району Сумської області від 03 березня 2017 року припинені достроково. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 818/386/17 ОСОБА_8 поновлено на роботі, проте постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, а постановою Верховного Суду від 28 травня 2020 року постанова апеляційного суду залишена без змін.
Ураховуючи нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_3 18 жовтня 2017 року, спадкування після його смерті відбулося за законом: ОСОБА_5 успадкувала частки спадкового майна, ОСОБА_4 - 1/4 частки спадкового майна, а ОСОБА_1 - 2/4 частки спадкового майна, оскільки донька ОСОБА_6 написала відмову від прийняття спадщини на її користь.
Заповіт ОСОБА_5 від 10 листопада 2017 року суд першої інстанції також вважав нікчемним, оскільки, як і заповіт ОСОБА_3 , був посвідчений ОСОБА_8 , яка в період з 21 вересня 2017 року по 17 листопада 2017 року не була посадовою особою органу місцевого самоврядування. На думку суду, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її син ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 , який відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України має право на спадкування за правом представлення тієї частини, яка належала б його батьку ОСОБА_3 .
Майно після смерті ОСОБА_5 , яке підлягає спадкуванню за законом, фактично складається з 1/4 частки спадкового майна, яке вона успадкувала за законом після смерті свого сина ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають успадкувати по 1/8 частці спадкового майна.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лобанова М. Б. залишено без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність заповітів, складеного ОСОБА_3 та заповіт ОСОБА_5 від 10 листопада 2017 року, оскільки вони посвідчені ОСОБА_8 , яка в період з 21 вересня 2017 року по 17 листопада 2017 року не була посадовою особою органу місцевого самоврядування. З урахуванням викладеного ОСОБА_4 мав успадкувати після смерті батька ОСОБА_3 частку житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,40 га (0,07 га для індивідуального житлового будівництва і 0,33 га для ведення особистого селянського господарства), які розташовані по АДРЕСА_1 , а після смерті баби ОСОБА_5 - 1/8 частки вказаного житлового будинку та земельної ділянки, тобто ОСОБА_1 має право в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 на 2/4 частки житлового будинку та земельної ділянки, а також як правонаступниці ОСОБА_4 право у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 на частки житлового будинку та земельної ділянки, а після смерті ОСОБА_5 - має право на 1/8 частки житлового будинку та земельної ділянки.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
13 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - Лобанов М. Б. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21, від 12 липня 2021 року у справі № 495/87/15, від 04 грудня 2024 року у справі № 545/2253/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учаснику справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначив про те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях та при розгляді справи не звернули уваги та не дослідили Витягу з ЄДР юридичних осіб (який надавався суду 09 грудня 2021 року) то станом на 18 жовтня 2017 року керівником Верхньосироватської сільської ради була ОСОБА_8 , яка приступила до виконання своїх обов'язків як керівника Верхньосироватської сільської ради з 11 жовтня 2017 року. Тобто з 11 жовтня 2017 року повноваження ОСОБА_8 як керівника сільської ради ніким не оскаржувалися.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08травня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 587/799/21 з Сумського районного суду Сумської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10 та після її смерті відкрилася спадщина.
Згідно з копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 30 травня 1988 року за р. № 465 власником цілого житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 20 грудня 2022 року № 2525 ОСОБА_11 , 1916 року народження, та ОСОБА_6 , 1916 року народження, дійсно є однією і тією ж особою.
ОСОБА_10 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , мала такий склад сім'ї: онук - ОСОБА_3 , дружина онука - ОСОБА_1 , невістка - ОСОБА_5 , правнуки - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 03 травня 2018 року № 472.
Спадщину у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 прийняв її онук ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, у зв'язку із чим його зазначено головою господарства у погосподарських книгах за 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2000-2005 роки, 2016-2017 роки як власника будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Верхня Сироватка Сумського району Сумської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , який він успадкував від своєї баби ОСОБА_7 та земельну ділянку загальною площею - 0,40 га, з яких - 0,07 га для індивідуального житлового будівництва та 0,33 га для ведення особистого селянського господарства, яку ОСОБА_3 отримав у власність на підставі рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області № 36 від 30 липня 1993 року, площа якої уточнена відповідно до рішення від19 грудня 2022 року «Про затвердження розмірів земельних ділянок, які належали громадянам на правах приватної власності на землю».
18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений сільським головою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Александровою А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 139, у відповідності з яким все своє майно заповів матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
06 грудня 2017 року приватним нотаріусом Висєканцевою Т. С. була відкрита спадкова справа № 103/2017 до майна померлого ОСОБА_3 , з якої вбачається, що мати спадкодавця ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина за заповітом та законом, дружина спадкодавця ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яке фактично прийняли шляхом сумісного проживання та реєстрації зі спадкодавцем, донька спадкодавця ОСОБА_6 подала заяву, якою відмовилася від прийняття усієї спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по справі № 587/905/18 задоволено, визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 18 жовтня 2018 року, посвідчений сільським головою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Александровою А. М. Указане рішення постановою Сумського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року рішення судів попередніх інстанцій по справі № 587/905/18 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові, у зв'язку із тим, що позивачі звернулися до суду із неналежним способом захисту.
28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Хоменко О. В. за заявою онука померлої ОСОБА_11 - ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 432/2018 до майна померлої ОСОБА_11
19 грудня 2018 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Хоменко О. В. було видано ОСОБА_2 , онуку ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадщини, що складається із житлового будинку, житловою площею 60,3 кв.м., загальною площею 74,6 кв.м., літ. А-1, з господарськими будівлями та спорудами: літ. Б - сарай, літ. Б - сарай, літ. В - сарай, літ. В - сарай, літ. п/г - погріб, літ. Г - сарай, літ. Д - убиральня, літ. Е - душ, літ. Ж - кухня, літ. Ж - прибудова, літ. З - гараж, літ. К - убиральня, літ. Л. - навіс, літ. Кр - ганок, № 1 - ворота з хвірткою, № 2-4 - огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 квітня 2021 року зазначене свідоцтво про право власності на спадщину від 19 грудня 2018 року, видане на ім'я ОСОБА_2 , визнане недійсним та скасоване рішення приватного нотаріуса Хоменко О. В. про державну реєстрацію на об'єкт нерухомого майна частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та після її смерті відкрилася спадщина.
ОСОБА_5 10 листопада 2017 року склала заповіт на користь сина ОСОБА_2 , який був посвідчений сільським головою Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області Александровою А. М. та зареєстрований за № 147.
З копії спадкової справи після померлої ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся її син - ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 відповідно до статті 1266 ЦК України, у зв'язку із тим, що його батько - син спадкодавиці ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та після його смерті відкрилася спадщина.
Як вбачається з копії спадкової справи № 334/2022, заведеної приватним нотаріусом Хоменко О. В. спадкоємицею за законом на все майно після ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом сумісного проживання та реєстрації з померлим.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті/
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Форма заповіту передбачає обов'язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).
Згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до змісту статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.
При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 831/19569, відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251, 1252 ЦК України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», підлягають внесенню до Спадкового реєстру. Так само підлягають внесенню до реєстру і відомості про зміну і скасування заповіту.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на загальнодозвільний підхід законодавця щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може посвідчуватися доволі широким колом осіб, зазначених у статті 1252 ЦК України. Призначення цього - переконатися у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.
Тому штучно віднаходити підстави для того, щоб визнати заповіти нікчемними, вкрай нерозумно.
Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача. Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК України.
Інший підхід призводить до необґрунтованості покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов'язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов'язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження№ 14-173цс20), постанови Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 495/87/15-ц, від 11 серпня 2021 у справі № 220/183/20, від 23 лютого 2022 року у справі № 688/3144/20).
Визнання заповіту нікчемним без установлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про нікчемність заповітів з огляду на їх посвідчення посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка на час їх посвідчення була звільнена з роботи та правомірність її звільнення підтверджена судовим рішенням, апеляційний суд зазначене не врахував, дійшов до помилкового висновку про те, що воля спадкодавців при посвідченні заповіту може бути невільована порушенням уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок його діяльності.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що покладення відповідальності за таке порушення на заповідача та спадкоємців, які не зобов'язані бути обізнаними з процедурним законодавством, є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов'язковості її виконання, таке порушення не скасовує вільне волевиявлення заповідача та не свідчить про нікчемність заповітів. Тому з висновками апеляційного суду про те, що спадкування, за обставин цієї справи відбувається за законом, а не за заповітом погодитись неможливо.
Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, що призвело до неправильно застосування норм матеріального права, тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неповного встановлення фактичних обстави справи, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за статтею 411 ЦПК України для повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лобановим Миколою Борисовичем, задовольнити частково.
Постанову Сумського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов